Ухвала
від 01.07.2013 по справі 2а-10655/12/2070
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 р.Справа № 2а-10655/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 2а-10655/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства закритого типу "Харківський жировий комбінат"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківський жировий комбінат", звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0000422212 від 29.05.2012 року, №0000442212 від 29.05.2012 року, №0000432212 від 29.05.2012 року, №0000452212 від 29.05.2012 року та №0000942212 від 15.08.2012 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного від 14.03.2013 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Західної МДПІ №0000422212 від 29.05.2012 року, №0000442212 від 29.05.2012 року, №0000432212 від 29.05.2012 року, №0000452212 від 29.05.2012 року та №0000942212 від 15.08.2012 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 - ВР від 28.12.1994 р. (далі - Закон України № 334/94 - ВР), п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон України № 168/97-ВР), п.138.1,п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.1 п.201.6 п.201.7 п.201.10 ст.201 та п.150.1 ст.150 п.3 підр.4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Вказує, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за результатами перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Харківський жировий комбінат" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у Західній МДПІ.

У період з 19.03.2012 року по 13.04.2012 року співробітниками Західної МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Харківський жировий комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено Акт від 10.05.2012 року №524/221/00333612.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- з податку на прибуток підприємства:

766245,00 грн. - завищено валові витрати в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94 - ВР та ст.ст. 215-216 Цивільного кодексу України по операції з придбання у ТОВ "Артпласт Плюс" пакувальних матеріалів, у зв'язку з тим, що договір/угода в Акті перевірки визнана як нікчемна та відсутній факт транспортування товару;

2510871,00 грн. - завищено витрати в порушення п.138.1,п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України по операції з придбання у ТОВ "Альфа Пак Інвест", ТОВ "Орбаста", ТОВ "Агротрейдінг" товару, вартість якого не підтверджена відповідними розрахунковими документами та відсутній факт транспортування товару;

63908284,00 грн. - в порушення п.150.1 ст.150 п.3 підр.4 розділу ХХ ПК України неправомірно відображено у декларації з податку на прибуток за 2-4 кв. 2011 р. від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду

- з податку на додану вартість, відповідно до висновків в Акті перевірки відображено завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 707 310,00 грн., у тому числі:

153248,80 грн. - завищення податкового кредиту по ПДВ в порушення п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР по операції з придбання у ТОВ "Артпласт Плюс" пакувальних матеріалів, у зв'язку з тим, що угода в Акті перевірки визнана як нікчемна та відсутній факт транспортування товару (сторінка 58 Акту перевірки);

534239,19 грн. - завищення податкового кредиту по ПДВ в порушення п.п.201.10 ст.201 ПК України безпідставно віднесена до податкового кредиту податкова накладна від ТОВ "Оптімус" від 30.04..2011р. №409, яку не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (сторінка 59 Акту перевірки);

19822,01 грн. - завищення податкового кредиту по ПДВ в порушення п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.1 п.201.6 п.201.7 п.201.10 ст.201 ПК України в результаті встановлення розбіжностей між податковим кредитом ПАТ "Харківський жировий комбінат" та податковими зобов'язаннями підприємств - постачальників. (сторінка 59 Акту перевірки).

На підставі вищезазначеного акту перевірки Західною МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення

№0000422212 від 29.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток;

№0000442212 від 29.05.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток;

№0000432212 від 29.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

№0000452212 від 29.05. 2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, провів процедуру їх адміністративного оскарження.

Рішенням ДПС у Харківській області №3961/10/10.2-17 від 06.08.2012 року первинні скарги ПАТ "Харківський жировий комбінат" від 08.06.2012 року були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

По відношенню до податкового повідомлення-рішення №0000432212 від 29.05.2012 року, рішенням ДПС у Харківській області було додатково збільшено суму грошового зобов'язання (штрафні санкції) на суму - 167035,00 грн., за рахунок застосування фінансової санкції 50%, а не початкових 25%.

В зв'язку з чим, Західною МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000942212 від 15.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) на суму 167035,00 грн.

12.07.2012 року за №1207 позивачем було подано повторні скарги до ДПС України, які рішенням № 1373/0/61-12/10-2415 від 05.09.2012 року були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги - без змін.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішення, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що встановлені під час перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, в зв'язку з чим, відповідачем було неправомірно визначено позивачу суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні санкції на підставі спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст.3. Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податків та зборів визначений ПК України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Харківський жировий комбінат" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Артпласт Плюс", ТОВ "Альфа Пак Інвест", ТОВ "Орбаста", ТОВ "Агротрейдінг", ТОВ "Оптімус", ТОВ "Збут Альянс", ТОВ "Ітер", ПП "Хехарм", ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", ТОВ "НВ Впроваджувальне підприємство", ТОВ "ТД Нові Перспективи", ТОВ "ТД Труд".

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по вищезазначених господарських операціях, колегія суддів зазначає дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо реальності господарських операцій з приводу придання товару, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Артпласт Плюс" колегія суддів зазначає наступне.

Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження пі час апеляційного перегляду справи, що 08.12.2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Артпласт Плюс" (підрядник) було укладено Договір № 151-09 від 08.12.2009 р., відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язався із власних матеріалів та власними засобами виготовити та поставити Замовнику упаковку - фольгу кашировану з печаттю (надалі - упаковка), а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити цю упаковку відповідно до умов договору. Відповідно до пункту 1.2. Договору № 151-09 упаковка постачається окремими партіями у кількості та в асортименті, які сторони визначають у Специфікаціях до цього договору. Відповідно до умов пункту 2.3. Договору № 151-09 - якість упаковки повинна відповідати вимогам ТУ У 21.2-25282318-001:2005.

На протязі дії Договору сторонами укладалися відповідні Специфікації, в т.ч.: №11 від 17.06.2010 р. до Договору № 151-09 від 08.12.2009 р., №12 від 08.09.2010 р. до Договору № 151-09 від 08.12.2009 р.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5.2. Договору №151-09 постачання упаковки здійснюється Підрядником на склад Замовника за адресою: м. Харків, проспект Ілліча, 120.

Так, 10 серпня 2010 р. на виконання умов Договору № 151-09 ТОВ „Артпласт Плюс" вантажним автомобілем державний номер НОМЕР_1 (водій - ОСОБА_3) було поставлено позивачу упаковку для маргарину, відповідно до видаткових накладних № АР-1486 від 06.08.2010 р., на поставку пакувального матеріалу маргарин "Вершковий любительський" масою 180 г., № АР-1487 від 06.08.2010 р., на поставку пакувального матеріалу маргарин "Вершковий" масою 500 г., № АР-1488 від 06.08.2010 р., на поставку пакувального матеріалу маргарин "Молочний особий 70% " масою 250 г. та товарно-транспортною накладною 1-03 СП № 275902 від 06 серпня 2010 р.

Виконавцем були виписані податкові накладні № 001697 від 06.08.2010 р., № 001698 від 06.08.2010 р., № 001699 від 06.08.2010 р.

ТОВ "Артпласт Плюс" було надано документи що посвідчують якість товару: копії сертифікатів якості на матеріал пакувальний для харчових продуктів вх. №124/8 від 10.08.10 р., вх. №125/8 від 10.08.10 р., вх. №126/8 від 10.08.10 р., копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/27120 від 12.05.2009 р. завірені печаткою ТОВ "Артпласт Плюс" на фольгу пакувальну, виданого МОЗ України, копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/37121 від 07.08.2006 р. (завірені печаткою ТОВ "Артпласт Плюс") на матеріали пакувальні з ілюстраційною та текстовою інформацією на плівках, папері, фользі і комбінованих матеріалах згідно ТУ У 21.2-25282318-001:2005, виданого МОЗ України, копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/43852 від 24.10.2003 р. (завірені печаткою ТОВ "Артпласт Плюс") на фарби флексографічні серії Poliroto.

Після прибуття товару, він 10 серпня 2010 р. був розвантажений працівниками Позивача - водіями автонавантажувачів та вантажниками на матеріальний склад (склад сировини та матеріалів), та оприбуткований відповідно до прибуткових ордерів № 1475 від 10.08.10 р., № 1476 від 10.08.10 р., № 1477 від 10.08.10 р.

Позивачем (у відповідності до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318), перед відвантаженням упаковки Позивачем була видана довіреність Заступнику начальнику відділу матеріально-технічного постачання Іванову С.С. на одержання відповідних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Артпласт Плюс", про що у Книзі реєстрації довіреностей, було зроблено відповідний запис № 1194 від 02.08.2010 р.

Упаковку було одержано уповноваженим представником Позивача - Начальником відділу матеріально-технічного постачання Івановим С.С. на підставі зазначеної вище довіреності та на кожній видатковій накладній проставлено його особистий підпис про одержання. Крім того на товарно-транспортній накладній 1-03 СП № 275902 від 06 серпня 2010 р. Завідуючим матеріальним складом Позивача Біленко І.І. у відповідній графі цієї ТТН було проставлено підпис та проставлено штамп № 2 з найменуванням, адресою, телефоном Позивача та надписом "МАТЕРІАЛЬНИЙ СКЛАД".

На поставлену ТОВ "Артпласт Плюс" упаковку, позивачем було заведено картки складського обліку, що ведуться на підприємстві у електронній формі.

Також, 16 вересня 2010 р. на виконання умов Договору № 151-09 ТОВ „Артпласт Плюс" вантажним автомобілем державний номер НОМЕР_2 (водій - ОСОБА_3) було поставлено упаковку для маргарину, відповідно до видаткових накладних № АР-1904 від 16.09.2010 р., на поставку пакувального матеріалу "Жир кулінарний" Кулінар масою 500 г., № АР-1905 від 16.09.2010 р., на поставку пакувального матеріалу "Маргарин "Пампушок для пухкої випічки" масою 250 г., № АР-1906 від 16.09.2010 р. на поставку пакувального матеріалу "Маргарин "Столичний особий" масою 250 г., маргарин "Вершковий особий…" масою 250 г., маргарин "Молочний особий 82%" масою 250 г., № АР-1907 від 16.09.2010 р., на поставку пакувального матеріалу "Маргарин "Столичний особий" масою 500 г., маргарин "Молочний особий 70%" масою 500 г., маргарин "Вершковий особий…" масою 500 г. та виписана товарно-транспотна накладна 1-03 СП № 275923 від 16 вересня 2010 р.

Виконавцем були виписані податкові накладні - № 002092 від 16.09.2010 р., № 002093 від 16.09.2010 р., № 002094 від 16.09.2010 р.,№ 002095 від 16.09.2010 р.

ТОВ "Артпласт Плюс" було надано документи що посвідчують якість товару: копії сертифікатів якості на матеріал пакувальний для харчових продуктів - фольга глянцева для маргарину - виданих підприємством-виробником ТОВ "Артпласт Плюс": вх. №124/8 від 10.08.10 р., вх. №125/8 від 10.08.10 р., вх. №126/8 від 10.08.10 р., копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/27120 від 12.05.2009 р. (завірені печаткою ТОВ "Артпласт Плюс") на фольгу пакувальну, виданого МОЗ України, копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/37121 від 07.08.2006 р. (завірені печаткою ТОВ "Артпласт Плюс") на матеріали пакувальні з ілюстраційною та текстовою інформацією на плівках, папері, фользі і комбінованих матеріалах згідно ТУ У 21.2-25282318-001:2005, виданого МОЗ України, копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/43852 від 24.10.2003 р. (завірені печаткою ТОВ "Артпласт Плюс") на фарби флексографічні серії Poliroto.

Після прибуття товару, він 16 вересня 2010 р. був розвантажений працівниками Позивача - водіями автонавантажувачів та вантажниками на матеріальний склад (склад сировини та матеріалів), та оприбуткований відповідно до прибуткових ордерів № 1553 від 17.09.10 р., № 1554 від 17.09.10 р., № 1555 від 17.09.10 р., № 1556 від 17.09.10 р., № 1557 від 17.09.10 р., № 1558 від 17.09.10 р.

Упаковку було одержано уповноваженим представником Позивача - Начальником відділу матеріально-технічного постачання Слуцкіним В.О. на підставі зазначеної вище довіреності та на кожній видатковій накладній проставлено його особистий підпис про одержання. Крім того на товарно-транспортній накладній 1-03 СП № 2759023 від 16 вересня 2010 р. Завідуючим матеріальним складом Позивача Біленко І.І. у відповідній графі цієї ТТН було проставлено підпис та проставлено штамп № 1 з найменуванням, адресою, телефоном Позивача та надписом "СКЛАД (МАТЕРІАЛЬНИЙ)". На поставлену ТОВ "Артпласт Плюс" упаковку, позивачем було заведено картки складського обліку.

В подальшому, у відповідності до затверджених планів виробництва Позивача, упаковка за лімітно-заборними картами була видана комірниками із матеріального складу до маргаринового цеху.

Як вбачається із Додатків до виробничих звітів майонезного цеху за серпень 2010 року - грудень 2010 року та січень 2011 року - квітень 2011 року, копії яких додано Позивачем до позовної заяви олійно-жирова продукція, - маргарини та жири в асортименті, що виробляється Позивачем була розфасована в упаковку, яка була поставлена ТОВ "Артпласт Плюс", що відображено у вищезазначених Додатках до Виробничого звіту маргаринового цеху Позивача, в тому числі у Зведених калькуляціях собівартості продукції за вищевказані періоди.

Вироблена Позивачем готова продукція - маргарини та жири в асортименті була передана на склад готової продукції Позивача, що підтверджується Оборотною відомістю руху матеріалів по складу готової продукції за вищевказані періоди.

Зі складу готової продукції маргарини та жири в асортименті були відвантажені на адресу споживачів.

Вартість отриманого товару була в повному обсязі сплачена позивачем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Артпласт Плюс", що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 090292 від 23.09.2010 р. та № 080255 від 27.08.2010 р.

Надані ТОВ "Артпласт Плюс" податкові накладні були в повному обсязі відображені у складі податкового кредиту відповідно серпня та вересня місяців 2010 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності позивачем під час розгляду справи факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Артпласт Плюс".

Доводи податкового органу про невизнання в якості податкової звітності наданих ТОВ "Артпласт Плюс" декларацій з ПДВ за серпень-вересень 2010 року колегія суддів вважає неправомірними, оскільки дана обставина не свідчить про відсутність платника податку як такого та нехтування ним факту надання податкової звітності, здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів зауважує, що питання дійсності договору № 151-09 від 08.12.2009 р. між ПАТ "Харківський жировий комбінат" та ТОВ "Артпласт Плюс" вже розглядалось у судовому порядку по справі № 2а-12685/11/2070. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012р. у справі № 2а-12685/11/2070, що набрала законної сили, встановлено дійсність вищезазначеного договору, виконання сторонами зобов'язань за ним.

Щодо реальності господарських операцій з приводу придання товару, укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Альфа Пак Інвест", ТОВ "Орбаста", ТОВ "Агротрейдінг", колегія суддів зазначає наступне.

Висновки відносно порушення щодо завищення витрат на суму 2510871,00 грн. ґрунтується на висновках Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Харківський жировий комбінат" №45/07-12/00333612 від 20.01.2012 р. з питань достовірності залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з ПДВ за червень 2011 року та вересень 2011 року (надалі - Акт перевірки №45/07-12/00333612 від 20.01.2012 р.) в якому зроблено висновок, зокрема:

1) про визнання нікчемної угоди з ТОВ "Альфа Пак Інвест" (код ЄДРПОУ 34349381) на загальну суму витрат 1 156 952 грн. (без ПДВ) у зв'язку з проведенням зустрічної звірки постачальника ТОВ "Альфа Пак Інвест" - ТОВ "Алсон" (Акт №260\23-214\34929851\3384 від 13.09.2011р.) де зазначено, що останнім було штучно сформовано податковий кредит по контрагенту ПП "Грузовозофф", оскільки про підприємство внесено запис про відсутність за місцем знаходження та відсутність необхідних умов для ведення підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності інформації щодо управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів (Акт перевірки останнього від 12.09.2011р.№1848\23-2\35640933);

2) про відсутність підтверджуючих документів відносно транспортування товару у вересні 2011р. від ТОВ "Агротрейдінг" (код ЄДРПОУ 30458110) на загальну суму витрат 812932 грн. (без ПДВ);

3) про відсутність за місцем знаходження ТОВ "Орбаста" (код ЄДРПОУ 36575038) на загальну суму витрат 540 987 грн. (без ПДВ) і відсутність на момент перевірки проведення зустрічної звірки з останнім.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що 12.03.2009 року між позивачем (Замовник) та ТОВ „Альфа Пак Інвест" (Виконавець) було укладено Договір № 9-3 від 12.03.2009 р., відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язався поставити Замовнику, а Замовник зобов'язався оплатити та прийняти пакувальний матеріал з міжшаровою печаттю (надалі - упаковка). Відповідно до пункту 2.1. Договору № 9-3 упаковка передається партіями у відповідності із Специфікаціями до цього договору. Відповідно до умов пункту 2.2. Договору № 9-3 - основні якісні характеристики, яким повинна відповідати упаковка, що постачається за цим договором, зазначаються сторонами у Додатках та Технологічних картах до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

На протязі дії Договору сторонами укладалися відповідні Специфікації, в т.ч.: № 94 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Провансаль Золотой 50 %", 400 г, № 95 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Провансаль Преміум 72 %", 400 г, № 96 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Провансаль 67 %", 400 г,№ 97 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Салатний Густий 30 %", 400 г, № 98 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Львівський Преміум 80 %", 400 г, № 99 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Сирний 50 %" 400 г, № 101 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Провансаль Золотий 50%", 190 г, № 102 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Провансаль Преміум 72%", 190 г, № 103 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Провансаль 67 %", 190 г, № 104 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Салатний Густий 30%", 190 г, № 105 від 22.04.2011 р., на поставку упаковки для майонезу "Львівський Преміум 80%", 190 г, № 106 від 06.05.2011 р., на поставку упаковки для гірчиці "Гостра Домашня", 120 г, № 107 від 06.05.2011 р., на поставку упаковки для гірчиці "Українська", 120 г.

Також, на виконання умов укладеного Договору сторонами були підписані Технологічні карти: № 11.2 від 22.04.11 р., № 12 від 06.05.11 р., № 10.2 від 22.04.11 р., № 11.1 від 22.04.11 р., № 10.1 від 22.04.11 р.

На виконання пункту 4.1.1. Договору №9-3 Замовником були передані Виконавцю оригінал-макети на зазначені у Специфікаціях види упаковки.

На виконання пункту 4.1.2. Договору № 9-3 Замовником були надані Виконавцю офіційні замовлення упаковки, засвідчені печаткою Замовника, в тому числі Лист вих. № 437 від 20.04.2011 р., Лист вих. № 446 від 22.04.2011 р., Лист вих. № 498 від 05.05.2011 р.

Відповідно до пункту 5.1. Договору № 9-3 - місце приймання-передавання упаковки - м. Харків, проспект Ілліча, 120.

Так, 10 червня 2011р. на виконання умов Договору ТОВ „Альфа Пак Інвест", з залученням перевізника - ФОП Оніщенко А.А., автомобілем марки DAF державний номер AX6983CН з причепом до автомобіля державний номер АХ8171ХТ було поставлено позивачу упаковку для майонезів та гірчиці в асортименті, загальною кількістю/вагою 10 992 кг., відповідно до видаткових накладних № РН-0000042 від 08.06.2011 р., № РН-0000043 від 08.06.2011 р., № РН-0000044 від 08.06.2011 р., № РН-0000045 від 08.06.2011 р., № РН-0000046 від 08.06.2011 р.,№ РН-0000047 від 08.06.2011 р., та товарно-транспортною накладною АСД № 38030 від 08 червня 2011 р.

Виконавцем були виписані податкові накладні № 16 від 08.06.2011 р., № 17 від 08.06.2011 р., № 18 від 08.06.2011 р., № 19 від 08.06.2011 р., № 20 від 08.06.2011 р., № 21 від 08.06.2011 р.

ТОВ „Альфа Пак Інвест" було надано документи що посвідчують якість товару: копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/32332 від 12.04.2011 р. на плівку з продуктів поліприєднання (металізована та не металізована, з друком та без друку), виданого МОЗ України, з печаткою ТОВ „Альфа Пак Інвест" та копії Сертифікатів якості виробленої плівки, виданих підприємством-виробником KOROZO, TURKEY, з печаткою ТОВ „Альфа Пак Інвест" вх. № 57/6 від 10.06.11 р., вх. № 56/6 від 10.06.11 р., вх. № 55/6 від 10.06.11 р., вх. № 54/6 від 10.06.11 р., вх. № 53/6 від 10.06.11 р., № 52/6 від 10.06.11 р.,

Після прибуття автотранспорту, товар 10 червня 2011 року був розвантажений працівниками Позивача - водіями автонавантажувачів та вантажниками на матеріальний склад (склад сировини та матеріалів) літ. "Ж-1", та оприбуткований відповідно до прибуткових ордерів № 156/53133 від 10.06.11 р., № 157/53134 від 10.06.11 р., № 158/53135 від 10.06.11 р., № 159/53136 від 10.06.11 р., № 160/53137 від 10.06.11 р., № 161/53138 від 10.06.11 р.

При цьому, відповідно до Довідки позивача вих. № 1215 від 14.08.2012 р., він станом на червень місяць 2011 року мав у своєму штаті 26 (двадцять шість) чоловік вантажників, а згідно Бухгалтерської довідки Позивача вих. № 1213 від 14.08.2012 р., станом на червень місяць 2011 року на балансі Позивача обліковувалося 18 (вісімнадцять) авто- та електро- навантажувачів.

Позивачем у відповідності до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318, перед відвантаженням упаковки була видана довіреність Начальнику відділу матеріально-технічного постачання Слуцкін В.О. на одержання відповідних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ „Альфа Пак Інвест", про що у Книзі реєстрації довіреностей, було зроблено відповідний запис № 874.

Упаковку було одержано уповноваженим представником Позивача - Начальником відділу матеріально-технічного постачання Слуцкін Володимиром Олександровичем на підставі зазначеної вище довіреності та на кожній видатковій накладній проставлено його особистий підпис про одержання. Крім того на товарно-транспортній накладній АСД № 38030 від 08 червня 2011 р. Завідуючим матеріальним складом Позивача Біленко І.І. у відповідній графі цієї ТТН було проставлено підпис та проставлено штамп № 3 з найменуванням, адресою, телефоном Позивача та надписом "МАТЕРІАЛЬНИЙ СКЛАД".

З пояснень представників позивача, упаковка, що постачалася на адресу Позивача була намотана в рулони. Кожний рулон поставленої упаковки був запакований у картонний ящик з відповідним маркуванням, інформація щодо постачаємої упаковки була розміщена на стандартній етикетці заводу-виробника з перекладом на російську мову, як це і передбачено пунктом 6.2. Договору № 9-3.

Враховуючи, що відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 12.03.2009 р. до Договору № 9-3, вартість тари та пакування (в які упаковується товар-упаковка, що постачається за цим договором) включена до вартості товару-упаковки, що постачається, - після використання товару-упаковки, тара та пакування були реалізовані разом з іншими використаними тарою та пакуванням підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторма 1", (яке має відповідну Ліцензію серія АГ № 507127 на вид господарської діяльності - збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних …)), в якості вторинної сировини - макулатури, за Договором постачання № 10693 П-Сб від 23.02.2011 р. та Специфікацією № 3 від 02.06.2011 року.

На поставлену ТОВ „Альфа Пак Інвест" упаковку, позивачем було заведено картки складського обліку, що ведуться на підприємстві у електронній формі.

За результатами розвантаження упаковки була проведена перевірка упаковки за кількістю та якістю, відхилень якості та кількості упаковки, що надійшла виявлено не було, в зв'язку з чим Акти, складання яких передбачено Інструкціями № П-6 та № П-7 сторонами не підписувалися.

Крім того, на виконання вимог Договору, 20 червня 2011 року ТОВ „Альфа Пак Інвест", з залученням перевізника ТОВ "ПП Мас-Транс", автомобілем марки МАN державний номер НОМЕР_3 з причепом до автомобіля державний номер НОМЕР_4 було поставлено позивачу упаковку для майонезів та гірчиці в асортименті, загальною кількістю/вагою 10 417 кг., відповідно до видаткових накладних № РН-0000052 від 17.06.2011 р., № РН-0000053 від 17.06.2011 р., № РН-0000054 від 17.06.2011 р., № РН-0000055 від 17.06.2011 р., № РН-0000056 від 17.06.2011 р., № РН-0000057 від 17.06.2011 р., № РН-0000058 від 17.06.2011 р., та товарно-транспортною накладною № 38001 від 17 червня 2011 року.

Виконавцем були виписані податкові накладні № 28 від 17.06.2011 р., № 29 від 17.06.2011 р., № 30 від 17.06.2011 р., № 31 від 17.06.2011 р., № 32 від 17.06.2011 р., № 33 від 17.06.2011 р., № 34 від 17.06.2011 р.

ТОВ „Альфа Пак Інвест" було надано документи що посвідчують якість товару: копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/32332 від 12.04.2011 р. на плівку з продуктів поліприєднання (металізована та не металізована, з друком та без друку), виданого МОЗ України, з печаткою ТОВ „Альфа Пак Інвест", та копії Сертифікатів якості (на російській мові) виробленої плівки, виданих підприємством-виробником KOROZO, TURKEY, з печаткою ТОВ „Альфа Пак Інвест" вх. № 219/6 від 20.06.11 р., вх. № 218/6 від 20.06.11 р., вх. № 217/6 від 20.06.11 р., вх. № 216/6 від 20.06.11 р., вх. № 215/6 від 20.06.11 р., вх. № 214/6 від 20.06.11 р., вх. № 213/6 від 20.06.11 р., копії додані до Пояснень вих. № 1190 від 09.08.2012 р,

Зазначений товар був розвантажений працівниками Позивача - водіями автонавантажувачів та вантажниками на матеріальний склад (склад сировини та матеріалів) літ. "Ж-1" 20 червня 2011 року та оприбуткований відповідно до прибуткових ордерів: №174/53222 від 20.06.11 р., № 175/53223 від 20.06.11 р., № 172/53220 від 20.06.11 р., №173/53221 від 20.06.11 р., № 171/53219 від 20.06.11 р., № 177/53225 від 20.06.11 р., №176/53224 від 20.06.11 р.

Позивачем (у відповідності до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318), була видана довіреність Начальнику відділу матеріально-технічного постачання Слуцкін В.О. на одержання відповідних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ „Альфа Пак Інвест", про що у Книзі реєстрації довіреностей, було зроблено відповідний запис №903. Упаковку було одержано уповноваженим представником Позивача - Начальником відділу матеріально-технічного постачання Слуцкін Володимиром Олександровичем на підставі зазначеної вище довіреності та на кожній видатковій накладній проставлено його особистий підпис про одержання.

Крім того, на товарно-транспортній накладній № 38001 від 17 червня 2011 р. Комірником матеріального складу Позивача Гранкіною С.В. у відповідній графі цієї ТТН було проставлено підпис та проставлено штамп № 1 з найменуванням, адресою, телефоном Позивача та надписом "МАТЕРІАЛЬНИЙ СКЛАД".

Упаковка, що постачалася на адресу Позивача була намотана в рулони. Кожний рулон поставленої упаковки був запакований у картонний ящик з відповідним маркуванням, інформація щодо постачаємої упаковки була розміщена на стандартній етикетці заводу-виробника з перекладом на російську мову, як це і передбачено пунктом 6.2. Договору № 9-3.

Враховуючи, що відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 12.03.2009 р. до Договору № 9-3, вартість тари та пакування (в які упаковується товар-упаковка, що постачається за цим договором) включена до вартості товару-упаковки, що постачається, - після використання товару-упаковки, тара та пакування були реалізовані разом з іншими тарою та пакуванням підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторма 1", (яке має відповідну Ліцензію серія АГ № 507127 на вид господарської діяльності - збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних …)), в якості вторинної сировини - макулатури, за Договором постачання №10693 П-Сб від 23.02.2011 р. та Специфікацією № 3 від 02.06.2011 року.

У відповідності до затверджених планів виробництва Позивача, упаковка за лімітно-заборними картами була видана комірниками із матеріального складу до майонезного цеху.

Як вбачається із Додатків до виробничих звітів майонезного цеху за червень 2011 року - квітень 2011 року, олійно-жирова продукція, - майонези та гірчиця в асортименті, що виробляється Позивачем була розфасована в упаковку, яка була поставлена ТОВ „Альфа Пак Інвест", що відображено у Додатку до Виробничого звіту майонезного цеху Позивача за червень 2011 року, в тому числі Зведеній калькуляції собівартості продукції за червень 2011 року.

Вироблена Позивачем готова продукція - майонези та гірчиця в асортименті була передана на склад готової продукції Позивача, що підтверджується Оборотною відомістю руху матеріалів по складу готової продукції за червень 2011 року.

Зі складу готової продукції майонези та гірчиця в асортименті були відвантажені на адресу споживачів.

Податкові накладні, видані ТОВ „Альфа Пак Інвест": № 16 від 08.06.2011 р., № 17 від 08.06.2011 р., № 18 від 08.06.2011 р., № 19 від 08.06.2011 р., № 20 від 08.06.2011 р., № 21 від 08.06.2011 р., № 28 від 17.06.2011 р., № 29 від 17.06.2011 р., № 30 від 17.06.2011 р., № 31 від 17.06.2011 р., № 32 від 17.06.2011 р., № 33 від 17.06.2011 р., № 34 від 17.06.2011 р. були в повному обсязі відображені у складі податкового кредиту за червень 2011 року.

Вартість отриманого товару була в повному обсязі сплачена позивачем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Альфа Пак Інвест" з урахуванням курсових різниць, передбачених умовами Специфікацій в зв'язку із зміною міжбанківського курсу покупки доларів США до гривні), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: № 060200 від 30.06.2011 р. на суму 300706,52 грн., № 060327 від 25.06.2011 р. на суму 700000,00 грн., № 070080 від 13.07.2011 р. на суму 644307,07 грн., № 070197 від 21.07.2011 р. на суму 747827,37 грн.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до Довідки №3155/23-11/34349381 від 04.10.2011р. про результати зустрічної звірки ТОВ "Альфа Пак Інвест" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПАТ "Харківський жировий комбінат" за червень 2011р. ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначено, що звіркою ТОВ "Альфа Пак Інвест" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з позивачем (їх вид, обсяг, якість та розрахунки) і відповідно підтверджено відображення господарських операцій і розрахунків в податковому обліку.

Враховуючи вищевикладене, посилання податкового органу щодо нікчемності уколеного між ТОВ "Альфа Пак Інвест" та ПАТ "Харківський жировий комбінат" правочину не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спросовуюься наявними в ній доказами.

Щодо реальності господарських операцій з приводу придання товару, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ „Агротрейдінг" колегія суддів зазначає наступне.

Так, під час розгляду справи було встановлено, що між ПАТ "Харківський жировий комбінат" (Покупець) та ТОВ „Агротрейдінг" (Постачальник) 01.07.2011 року було укладено Договір поставки товару №565/10796 П-Сн від 01.07.2011 р., відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язався поставити Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - олію соняшникову нерафіновану не виморожену 1 гатунку. Відповідно до пункту 1.2. асортимент, кількість та ціна товару, обсяг постачаємої партії, умови поставки товару передбачаються у Специфікаціях, які з моменту підписання їх обома сторонами є невід'ємними частинами Договору № 565. Відповідно до умов пункту 4.2. Договору № 565 якість товару що постачається повинна відповідати посвідченню про якість заводу - виробника, а також ДСТУ 4492:2005 для олії соняшникової.

На протязі дії Договору сторонами укладалися відповідні Специфікації, в т.ч.: № 3 від 01.09.2011 р. та № 4 від 05.09.2011 р. на поставку олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 ґатунку, суміш пресової з екстракційною.

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 565 - поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP - ПАТ "Харківський жировий комбінат", відповідно ІНКОТЕРМС 2000, якщо інші умови поставки товару не узгоджені сторонами у відповідних Специфікаціях.

Судом першої інстанції було встановлено, що у пункті навантаження: Україна, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3, 02.09.2011 р., 05.09.2011 р., 06.09.2011 р., 07.09.2011 р., відбулося завантаження у автомобіль фірми Юпейпер, марки DAF державний номер НОМЕР_5 та причіп до автомобіля державний номер НОМЕР_6 товару - олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 ґатунку, загальною кількістю/вагою відповідно до видаткових накладних: № ОР000000658 від 02.09.2011 р., кількість товару -33560 кг.; № ОР000000659 від 05.09.2011 р., кількість товару -33670 кг.; № ОР000000660 від 06.09.2011 р., кількість товару -33630 кг.; № ОР000000661 від 07.09.2011 р., кількість товару -33350 кг. та виписані відповідні товарно-транспортні накладні: № 459363 від 02.09.2011 р., № 459364 від 05.09.2011 р., № 459361 від 06.09.2011 р., № 459365 від 07.09.2011 р.

Після прибуття автотранспорту з товаром до позивача, а саме: 02.09.2011 р., 05.09.2011 р., 06.09.2011 р., 07.09.2011 р. позивачем було перевірено всі необхідні документи, що повинні супроводжувати товар та відповідно до умов пункту 5.9. Договору № 565, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: видаткові накладні, акти прийому-передачі товару: № ОР000000658 від 02.09.2011 р., № ОР000000659 від 05.09.2011 р., № ОР000000660 від 06.09.2011 р., № ОР000000661 від 07.09.2011 р.; податкові накладні: № 114, дата виписки 02.09.2011 р., № 116, дата виписки 05.09.2011 р., № 117, дата виписки 06.09.2011 р., № 119, дата виписки 07.09.2011 р., копія Сертифікату відповідності на олію соняшникову, виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Серія ВВ, зареєстрований в Реєстрі за № UA1.032.X007263-11, термін дії з 02 червня 2011 р. до 19 травня 2012 р., копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/45475 від 06.05.2011 р. на олію соняшникову, виданого Державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України; - копії посвідчень про якість, наданих постачальником олії соняшникової ТОВ "Агротрейдінг", виданих підприємством-виробником - ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат": № 3059 від 23.09.2011 р., № 3058 від 23.09.2011 р., № 2985 від 19.09.2011 р., № 2988 від 20.09.2011 р., № 2984 від 19.09.2011 р., № 2987 від 19.09.2011 р., № 2993 від 20.09.2011 р., № 2990 від 19.09.2011 р., № 2991 від 20.09.2011 р., № 3007 від 21.09.2011 р., № 3009 від 21.09.2011 р., № 3008 від 21.09.2011 р., № 3010 від 21.09.2011 р., № 3025 від 22.09.2011 р., № 3024 від 22.09.2011 р., № 3023 від 22.09.2011 р., № 3035 від 22.09.2011 р., № 3037 від 22.09.2011 р., № 3036 від 22.09.2011 р., № 3055 від 23.09.2011 р., № 3056 від 23.09.2011 р., № 3057 від 23.09.2011 р., № 2815 від 08.09.2011 р., № 2923 від 15.09.2011 р., № 2927 від 15.09.2011 р., № 2928 від 15.09.2011 р., № 2929 від 15.09.2011 р., № 2937 від 16.09.2011 р., № 2936 від 16.09.2011 р., № 2941 від 16.09.2011 р., № 2942 від 16.09.2011 р., № 2958 від 17.09.2011 р., № 2959 від 17.09.2011 р., № 2955 від 17.09.2011 р., № 2956 від 17.09.2011 р., № 2963 від 17.09.2011 р., № 2986 від 19.09.2011 р., № 2813 від 07.09.2011 р., № 2812 від 07.09.2011 р., № 2811 від 07.09.2011 р., № 2810 від 07.09.2011 р., № 2809 від 07.09.2011 р., № 2808 від 07.09.2011 р.

Виробничою лабораторією позивача було проведено вхідні перевірки якості товару, за результатами яких було складено Аналізи: Аналіз соняшникової олії № 32 від 02.09.2011 р., Аналіз соняшникової олії № б/н від 05.09.2011 р., Аналіз соняшникової олії № 109 від 06.09.2011 р., Аналіз соняшникової олії № 111 від 07.09.2011 р.

За результатами проведених виробничою лабораторією позивача аналізів якість товару відповідала ДСТУ 4492:2005, товар було злито на склад олій та жирів (ОЗС), що відображено у оборотній відомості по ОЗС, та відповідно складено Акти приймання жирової сировини: Акт приймання жирової сировини № 54179 від 02.09.2011 р., Акт приймання жирової сировини № 54198 від 05.09.2011 р., Акт приймання жирової сировини № 54214 від 06.09.2011 р., Акт приймання жирової сировини № 54227 від 07.09.2011 р.

Зі складу олій та жирів (ОЗС) олію соняшникову на підставі лімітно-заборної карти було видано до цеху рафінації та гідрогенізації олій та жирів для проведення рафінації та гідрогенізації олії соняшникової, що відображено у виробничому звіті цеху рафінації та гідрогенізації олій та жирів.

Цех рафінації та гідрогенізації олій та жирів видав олію соняшникову до основних виробничих цехів ПАТ " Харківський жировий комбінат" до маргаринового цеху для виробництва готової продукції: жирів, маргаринів в асортименті, та до майонезного цеху для виробництва готової продукції: майонезів та соусів салатних в асортименті, що відображено у: виробничому звіті по підрозділу маргариновий цех за вересень 2011 року та у виробничому звіті по підрозділу майонезний цех за вересень 2011 року.

Після виробництва готової продукції, вона надійшла з маргаринового та майонезного цехів до складу готової продукції, що відображено у оборотній відомості руху матеріалів по складу. Зі складу готової продукції майонези та маргарини в асортименті (готова продукція) відвантажена на адресу споживачів.

Вартість отриманого товару була в повному обсязі сплачена позивачем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Агротрейдінг", що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 090362 від 30.09.2011 р. на суму 25000000,0 грн. та Банківською випискою за розрахунковим рахунком, сформованою 30.09.2011 р., засвідченою штампом Харківського ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" та підписом уповноваженого співробітника банку.

Щодо посилання податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість через відсутність відповідних документів, що засвідчують його транспортування та безпосередньо факт отримання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, протягом вересня 2011р. позивачем було отримало від ТОВ "Агротрейдінг" олію соняшникову (договір №565/10796П-Сн від 01.07.2011р.) на загальну суму 22129149,12 грн. в т.ч. ПДВ -3688191,52 грн., яку було включено до податкового кредиту вересня 2011р. У жовтні 2011р., згідно розрахунку коригувань, було зменшено суму ПДВ вересня 2011 р. по даному контрагенту на загальну суму 7936682,0 грн. в т.ч. ПДВ 1587336,40 грн.. Транспортування даної продукції здійснювалося автомобільним транспортом за рахунок ТОВ "Агротрейдінг". Даний факт підтверджено результатами перевірки і відображено в акті перевірки.

В ході проведення перевірки позивача було надано товарно-транспортні накладні за формою №1-ТН, оформлені на кожну поставку продукції та відповідні до них видаткові та податкові накладні. Перелік товарно-транспортних накладних наведено у акті перевірки.

Отже, перевіряючі безпідставно не прийняли до уваги та виключили з наведеного у Акті перевірки переліку наступні товарно-транспортні накладні (надалі -ТТН): 1). 459363 від 02.09.2011 р., 2). 459364 від 05.09.2011 р., 3). 459361 від 06.09.2011 р., 4). 459365 від 07.09.2011 р.

За наслідками виключення з загального переліку вищевказаних ТТН по доставці продукції від ТОВ "Агротрейдінг", податковий орган дійшов висновку про неправомірність формування податкового кредиту на суму ПДВ 162586,32 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач керуючись положеннями п.44.7 ст.44 ПК України 27 січня 2012 р. надав протягом трьох робочих днів з дати отримання Акту перевірки, завірені відповідним чином копії вищевказаних ТТН, які визначено в Акті перевірки як відсутні, та відповідні до них видаткові та податкові накладні (лист вих. № 163 від 27.01.2012р.).

Враховуючи вищевикладене, посилання податкового органу щодо нікчемності уколеного між ТОВ "Агротрейдінг" та ПАТ " Харківський жировий комбінат " правочину не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються наявними в ній доказами.

Щодо реальності господарських операцій з приводу придання товару, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ „Орбаста" колегія суддів зазначає наступне.

Так, під час розгляду справи було встановлено, що між ПАТ "Харківський жировий комбінат" (Покупець) та ТОВ „Орбаста" (Постачальник) було укладено Договір поставки товару № 10828 П-Сн від 01.09.2011 р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - олію соняшникову нерафіновану не виморожену 1 ґатунку. Відповідно до пункту 1.2. асортимент, кількість та ціна товару, обсяг постачаємої партії, умови поставки товару передбачаються у Специфікаціях, які з моменту підписання їх обома сторонами є невід'ємними частинами Договору № 10828. Відповідно до умов пункту 4.2. Договору № 10828 якість товару, що постачається, повинна відповідати посвідченню про якість заводу -виробника, а також ДСТУ 4492:2005 для олії соняшникової.

На виконання умов укладеного Договору № 10828, на протязі дії цього договору сторонами укладалися Специфікації, в тому числі сторонами було укладено до Договору № 10828 і Специфікація № 1 від 01.09.2011 р. на поставку олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 ґатунку, суміш пресової з екстракційною.

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 10828, поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP - ПАТ "Харківський жировий комбінат", відповідно ІНКОТЕРМС 2000, якщо інші умови поставки товару не узгоджені сторонами у відповідних Специфікаціях.

У пункті навантаження: Україна, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 4, 27.09.2011 р., 30.09.2011 р. відбулося завантаження у автомобіль фірми Юпейпер, марки DAF державний номер НОМЕР_5 та причіп до автомобіля державний номер НОМЕР_6 товару - олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 ґатунку, загальною кількістю/вагою відповідно до видаткових накладних: № 1222 від 27.09.2011 р., кількість товару -33 460 кг., № 1223 від 30.09.2011 р., кількість товару -33 660 кг. та виписані відповідні товарно-транспортні накладні: № 261029 від 27.09.2011 р., № 261030 від 30.09.2011 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що після прибуття автотранспорту з товаром до позивача, а саме: 27.09.2011 р., 30.09.2011 р. позивачем було перевірено всі необхідні документи, що повинні супроводжувати товар та відповідно до умов пункту 5.9. Договору № 10828, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: видаткові накладні, Акти прийому-передачі товару: № 1222 від 27.09.2011 р., № 1223 від 30.09.2011 р., податкові накладні: № 42, дата виписки 27.09.2011 р., № 43, дата виписки 30.09.2011 р., копія Сертифікату відповідності на олію соняшникову, виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Серія ВВ, зареєстрований в Реєстрі за № UA1.032.X007263-11, термін дії з 02 червня 2011 р. до 19 травня 2012 р.; копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/45475 від 06.05.2011 р. на олію соняшникову, виданого Державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України; копії посвідчень про якість, наданих постачальником олії соняшникової ТОВ "Орбаста" виданих підприємством-виробником - Публічним акціонерним товариством "Запорізький оліяжиркомбінат": № 3071 від 24.09.2011 р., № 3072 від 24.09.2011 р., № 3073 від 24.09.2011 р., № 3074 від 24.09.2011 р., № 3103 від 26.09.2011 р., № 3118 від 27.09.2011 р., № 3165 від 30.09.2011 р.

Виробничою лабораторією позивача було проведено вхідні перевірки якості товару, за результатами яких було складено Аналізи: Аналіз соняшникової олії № 587 від 27.09.2011 р., Аналіз соняшникової олії № 657 від 30.09.2011 р.

За результатами проведених виробничою лабораторією позивача аналізів якість товару відповідала ДСТУ 4492:2005, товар було злито на склад олій та жирів (ОЗС), що відображено у оборотній відомості по ОЗС, та відповідно складено Акти приймання жирової сировини: Акт приймання жирової сировини № 54496 від 27.09.2011 р., Акт приймання жирової сировини № 54541 від 30.09.2011 року.

Цех рафінації та гідрогенізації олій та жирів видав олію соняшникову до основних виробничих цехів ПАТ " Харківський жировий комбінат " до маргаринового цеху для виробництва готової продукції: жирів, маргаринів в асортименті, та до майонезного цеху для виробництва готової продукції: майонезів та соусів салатних в асортименті, що відображено у: виробничому звіті по підрозділу маргариновий цех за вересень 2011 року та у виробничому звіті по підрозділу майонезний цех за вересень 2011 року.

Після виробництва готової продукції, ця готова продукція надійшла з маргаринового та майонезного цехів до складу готової продукції, що відображено у оборотній відомості руху матеріалів по складу. Зі складу готової продукції майонези та маргарини в асортименті (готова продукція) відвантажена на адресу споживачів.

Вартість отриманого товару була в повному обсязі сплачена позивачем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Орбаста", що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 110030 від 30.11.2011 р. на суму 28648320,95 грн. та банківською випискою за розрахунковим рахунком, сформованою 30.11.2011 р., засвідченою штампом Харківського ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" та підписом уповноваженого співробітника банку.

При цьому колегія суддів зауважує, що посилання податкового органу про факт ненадання відповіді Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровську на запит ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова відносно проведення зустрічної звірки по підтвердженню взаємовідносин ТОВ "Орбаста" з ПАТ " Харківський жировий комбінат " не є достатньою умовою для невизнання у складі податкового кредиту суми ПДВ у вартості придбаної у ТОВ "Орбаста" соняшникової олії та трактування такої угоди як нікчемної.

Так, під час розгляду справи було встановлено, що позивач звернувся до ТОВ "Орбаста" із питанням надання пояснень відносно проведення зустрічної звірки та підтвердження взаємовідносин з ПАТ "Харківський жировий комбінат" за вересень 2011 року, на що 30 січня 2012р. було отримано відповідь, перший екземпляр якої направлено на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, з якої вбачається те, що ТОВ "Орбаста" отримала 02.12.2011р. запит Лівобережної МДПІ № 37290/10/23-081-425-09 від 17.11.2011р. на проведення звірки відносно підтвердження взаємовідносин з ПАТ "Харківський жировий комбінат ". На зазначений запит ТОВ "Орбаста" надало до податкового органу копії первинних документів та письмову відповідь у законодавчо встановлений термін, а саме - 15.12.2011р. вих. № 15/121. Лівобережна МДПІ у м. Дніпропетровську отримала зазначені документи та відповідь підприємства -20.12.2011р. Факт отримання даної відповіді підтверджено поштовим повідомленням.

Як вбачається з відповіді, направленої ТОВ "Орбаста" на адресу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська та ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, взаємовідносини з ПАТ "Харківський жировий комбінат " у вересні 2011р. підтверджуються у повному обсязі, а саме: ПАТ "Харківський жировий комбінат" було отримано олії соняшникової на загальну суму 649184,64 грн. в у т.ч. ПДВ - 108197,44 грн. Факт доставки продукції автомобільним транспортом, оприбуткування її та наявність відповідних податкових накладних у ПАТ "Харківський жировий комбінат" підтверджено результатами поточної перевірки.

Щодо визнання угоди з ТОВ "Орбаста" як нікчемної у зв'язку з тим, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова отримала лист від Лівобережної МДПІ м. Дніпроперовська з повідомленням про те, що ТОВ "Орбаста" відсутнє за місцем знаходження не відповідає дійсності. Для спростування даної інформації ТОВ "Орбаста" було надано ПАТ "Харківський жировий комбінат" витяг з Довідки Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Орбаста" з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011 року № 566/23/36575038 від 08.02.2012р. де у розділі "загальні положення" п. 2.3.2. зазначено, що місцезнаходження ТОВ "Орбаста" - 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 122 (2 сторінка Довідки), копія витягу з Довідки (1,2,49 та 50 сторінки Довідки). Таким чином місцезнаходження ТОВ "Орбаста" відповідає даним зазначеним у ЄДР, а лист Лівобережної МДПІ № 3530/7/23-309-499 від 02.02.12р., на який йде посилання у відповіді на заперечення містить неперевірені дані, які не відповідають фактичному стану речей. У зв'язку з чим визнання угоди з ТОВ "Орбаста" у якості нікчемної є незаконним.

Крім того, колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що питання щодо реальності здійснення господарських операцій у спірних періодах (червень та вересень 2011р.) з ТОВ "Альфа Пак Інвест" за Договором № 9-3 від 12.03.2009р., з ТОВ "Орбаста" за Договором № 10828 П-Сн від 01.09.2011р., з ТОВ "Агротрейдінг" за Договором № 565/10796 П-Сн від 01.07.2011, дійсності зазначених договорів було предметом розгляду адміністративного суду у справі №2а - 6532/12/2070.

Так, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року по справі №2а - 6532/12/2070 встановлено реальність здійснення господарських операцій у спірних періодах (червень та вересень 2011р.) з ТОВ "Альфа Пак Інвест" за Договором № 9-3 від 12.03.2009р., з ТОВ "Орбаста" за Договором № 10828 П-Сн від 01.09.2011р., з ТОВ "Агротрейдінг" за Договором № 565/10796 П-Сн від 01.07.2011, їх доведеність належним чином оформленими первинними документами.

Щодо реальності господарських операцій з приводу придання товару, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Оптімус"колегія суддів зазначає наступне.

Так, 01.11.2010 року між ТОВ "Оптімус" та Позивачем було укладено Договір № 10656 П-Сн поставки товару (надалі - Договір № 10656).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, - асортимент, кількість та ціна товару, обсяг постачаємої партії, передбачаються у Специфікаціях, які з моменту підписання їх обома сторонами є невід'ємними частинами Договору. Відповідно до умов пункту 4.2. Договору якість товару, що постачається, повинна відповідати посвідченню про якість заводу - виробника, а також ДСТУ 4492:2005 для олії соняшникової нерафінованої.

На протязі дії договору сторонами укладалися відповідні Специфікації, в т.ч.: № 22 від 30.04.2011 р. на поставку олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 ґатунку, суміш пресової з екстракційною.

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 10656, поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP - склад Покупця (м. Харків, проспект Ілліча, 120), у відповідності до правил ІНКОТЕРМС 2000.

У пункті навантаження: Україна, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3, 30.04.2011 р., відбулося завантаження товару олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 ґатунку у залізничні цистерни №№: 50281526, 57394389, 50315910, 53950762, 53950911, та відбулося відправлення цих цистерн по залізничній накладній на маршрут або групу вагонів № 47823000, за видатковою накладною № 1574 від 30 квітня 2011 р. із залізничної станції Передатна, Придніпровської залізниці на адресу Позивача (на залізничну станцію Нова Баварія Південної залізниці). Товар у кількості 292,2 тн. за ціною 10970,00 грн. з ПДВ за тону, на загальну суму 3205435,16 грн. було прийнято Генеральним директором Позивача Кука Павлом Олексійовичем на підставі Акту прийому-передачі товару № 1574 від 04 травня 2011 р., копії вищезазначених документів долучені до матеріалів справи.

Після прибуття залізничних цистерн з товаром до позивача, 04.05.2011 р., позивачем було перевірено всі необхідні документи, що повинні супроводжувати товар відповідно до умов пункту 5.9. Договору № 10656, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: видаткова накладна № 1574 від 30 квітня 2011 р., Акт прийому-передачі товару № 1574 від 04.05.2011 р., податкова накладна: № 409, дата виписки 30.04.2011 р., копія Сертифікату відповідності на олію соняшникову, виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Серія ВВ, зареєстрований в Реєстрі за № UA1.032.X007263-11, термін дії з 02 червня 2011 р. до 19 травня 2015 р.; копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/45475 від 06.05.2011 р. на олію соняшникову, виданого Державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України; копії посвідчень про якість, виданих підприємством-виробником олії соняшникової - Публічним акціонерним товариством "Запорізький оліяжиркомбінат" постачальнику ТОВ "Оптімус": № 1495 від 29.04.2011 р., № 1497 від 29.04.2011 р., № 1498 від 29.04.2011 р., № 1499 від 29.04.2011 р., № 1500 від 29.04.2011 року.

Товар було злито на склад олій та жирів (ОЗС), що відображено у оборотній відомості по ОЗС, та відповідно складено Акти приймання жирової сировини: Акт приймання жирової сировини № 52675 від 04.05.2011 р., № 52677 від 04.05.2011 р., № 52678 від 04.05.2011 р., № 52679 від 04.05.2011 р., № 52680 від 04.05.2011 року.

Виробничою лабораторією позивача було проведено вхідні перевірки якості товару, за результатами яких було складено Аналізи соняшникової олії: а/н 47 від 05.05.2011 р., а/н 48 від 05.05.2011 р., а/н 59 від 05.05.2011 р., а/н 62 від 05.05.2011 р., а/н 63 від 05.05.2011 р.. За результатами проведених виробничою лабораторією позивача аналізів якість товару відповідала ДСТУ 4492:2005.

Зі складу олій та жирів (ОЗС) олію соняшникову на підставі лімітно-заборних карт було видано до цеху рафінації та гідрогенізації олій та жирів для проведення рафінації та гідрогенізації олії соняшникової, що відображено у виробничому звіті цеху рафінації та гідрогенізації олій та жирів.

Цех рафінації та гідрогенізації олій та жирів видав олію соняшникову до виробничого цеху ПАТ "Харківський жировий комбінат" - до маргаринового цеху для виробництва готової продукції: жирів, маргаринів в асортименті, що відображено у: виробничих звітах по підрозділу маргариновий цех за травень 2011 року та червень 2011 року.

Після виробництва готової продукції, продукція надійшла з маргаринового цеху до складу готової продукції, що відображено у оборотній відомості руху матеріалів по складу. Зі складу готової продукції маргарини та жири в асортименті (готова продукція) відвантажена на адресу споживачів.

Вартість отриманого товару була в повному обсязі сплачена позивачем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Оптімус", що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 050223 від 31.05.2011 р. на суму 9500000,00 грн. засвідченим штампом Харківського ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" та підписом уповноваженого співробітника банку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз 9 пункту 201.10 ст. 201 ПК України ( в редакції до набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" від 24 травня 2012 року N 4834-VI) було встановлено, що "Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період".

Таким чином, порушенням вищезазначених вимог є одночасне існування двох обставин: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної.

Під час перевірки Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС встановлено не дотримання лише однієї із наведених вище вимог, а саме - відсутність факту реєстрації ТОВ "Оптімус" податкової накладної № 409 від 30.04.2011р. на суму ПДВ - 534239,19 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порушення ж порядку заповнення податкової накладної відповідачем встановлено не було.

В свою чергу, під час судового розгляду було встановлено, що податкова накладна від 30.04.2012 року №409 повністю відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Відповідно до п. 56.21 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Позивачем при включені вищевказаної податкової накладної до податкового кредиту з ПДВ було дотримано наступні вимоги:

- придбання товару - олії соняшникової з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме ця сировина використовується при виробництві позивачем готової продукції (п.198.3 ст.198 ПК України);

- настання дати виникнення права на податковий кредит виходячи з правила першої події - або на дату списання коштів в оплату таких товарів, або на дату отримання податкової накладної постачальника, що підтверджує факт придбання товарів (п.198.2 ст.198 ПК України);

- наявність оригіналів податкових накладних постачальника, що підтверджують суму податкового кредиту (п.198.6 ст.198 ПК України), оформлені належним чином (ст.201 ПК України) та складені зареєстрованим платником ПДВ ( п 201.8 ст.201 ПК України).

При цьому, податковим органом не було дотримано обов'язку щодо повідомлення позивача про наявність розбіжності за вказаною податковою накладною у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) відповідно до вимог п.201.6 ст.201 ПК України та ДПАУ № 85 від 11.02.2011р. "Про затвердження електронного сервісу для платників податків-юридичних осіб".

В зв'язку з чим, відповідач, всупереч положенням вищенаведених норм, не надсилав на електронну адресу позивача електронного повідомлення про результати електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість щодо встановленої невідповідності з даними ЄРПН і тим самим позбавив можливості платника податку самостійно виправити допущену помилку в порядку встановленому п. 50.1 ст. 50 ПК України або у відповідності до абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України звернутись до податкового органу з заявою із скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1., п 201.6, п. 201.7, п 201.10 ст. 201 ПК України, та як наслідок відсутності у податкового органу підстав для зменшення сум податкового кредиту, задекларованих позивачем за податковою накладною від 30.04.2012 року №409.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 19822,01 грн. по операціям з отримання товарно-матеріальних цінностей із контрагентами: ТОВ "Збут Альянс" (код ЄДРПОУ 36875520) у сумі ПДВ - 494,05грн.; ТОВ "Ітер" (код ЄДРПОУ 331122033) у сумі ПДВ - 2 706,26грн.; ПП "Хехарм" (код ЄДРПОУ 36985792) у сумі ПДВ - 494,95грн.; ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" (код ЄДРПОУ 36987611) у сумі ПДВ - 8 650,71грн.; ТОВ "НВ Впроваджувальне підприємство" (код ЄДРПОУ 36036513) у сумі ПДВ - 5510,0грн.; ТОВ "ТД Нові Перспективи" (код ЄДРПОУ 37304243) в сумі ПДВ - 1468,04 грн.; ТОВ "ТД Труд" (код ЄРПОУ 36255440) в сумі ПДВ- 498,0 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, висновки податкового органу щодо порушень по взаємовідносинах із ТОВ "Збут Альянс" ґрунтуються на даних Акту про результати перевірки даного підприємства від 15.11.11р. № 2582/234/36875520, проведеною Харківською ОДПІ, в якому зафіксовано розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ПАТ "Харківський жировий комбінат" та даними податкових зобов'язань ТОВ "Збут Альянс" у липні 2010 р. у сумі 494,05 грн.

Висновки відповідача щодо порушення по взаємовідносинам з ТОВ "Ітер" ґрунтується на даних Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова (№714/23-3/33122033 від 09.03.2011р.) в якому зафіксовано розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ПАТ "Харківський жировий комбінат" та даними податкових зобов'язань ТОВ "Ітер" у жовтні-грудні 2010р. та лютому 2011р. на загальну суму 2 706,26 грн.

Висновки відповідача щодо порушення по взаємовідносинам з ПП "Хехарм" ґрунтується на даних Акту перевірки Основ'янської МДПІ м. Харкова (№ 03451/15-510/36985792 від 16.08.2011р.) в якому зафіксовано розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ПАТ "Харківський жировий комбінат" та даними податкових зобов'язань ПП "Хехарм" у жовтні 2010р. на суму 494,95 грн.

Висновки відповідача щодо порушення по взаємовідносинам з ТОВ "НВ Впроваджувальне підприємство" ґрунтується на даних Акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова (№521/23/36036513 від 27.02.2012р.) в якому зафіксовано розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ПАТ "Харківський жировий комбінат" та даними податкових зобов'язань ТОВ "НВ Впроваджувальне підприємство" у березні, квітні, червні та жовтні 2011 р. на загальну суму 5 510,00 грн.

Висновки відповідача щодо порушення по взаємовідносинам з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" ґрунтується на даних акту перевірки Західної Міжрайонної ДПІ (№ 925/1800/36987611 від 05.05.2011р.) в якому зафіксовано розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ПАТ "Харківський жировий комбінат" та даними податкових зобов'язань ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" у лютому 2011р. на суму 8 650,71 грн.

Висновки відповідача щодо порушення по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Нові Перспективи" ґрунтується на даних акту перевірки Городоцької МДПІ Львівської області (№318/23/373304243 від 15.08.2011р.) в якому зафіксовано розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ПАТ "Харківський жировий комбінат" та даними податкових зобов'язань ТОВ "ТД Нові Перспективи" у червні 2011р. на суму 1 468,04 грн.

Висновки відповідача щодо порушення по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Труд" ґрунтується на даних Акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська (№31/23/36255440 від 04.01.2012р.) в якому зафіксовано розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ПАТ "Харківський жировий комбінат" та даними податкових зобов'язань ТОВ "ТД Труд" у лютому 2011р. на суму 498,0грн.

Обґрунтовуючи наявність розбіжностей, податковий орган дійшов висновку про наявність порушення у зв'язку з відсутністю об'єкту оподаткування у відповідності зі ст.ст. 3,4,7 Закону про ПДВ та ст.ст.188,189,198,200,201 ПК України, при цьому, не визначив причину наявності таких розбіжностей.

Як було встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою виникнення даних розбіжностей слугувала затримка в отриманні податкових накладних (накладну отримано в наступних звітних періодах відносно періоду її виписки).

При цьому податковим органом не прийнято до уваги приписи п. 198.6 ст.198 ПК України, який передбачає можливість відображення суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних на протязі 365 календарних днів із дати виписки податкової накладної.

Колегія суддів зазначає, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника ПДВ, декларувати податковий кредит за умови, що на момент подання декларації з ПДВ підприємству достовірно відомо про повне і своєчасне декларування контрагентом-постачальником відповідної суми податкових зобов'язань.

Єдиний для усіх платників ПДВ порядок формування податкового кредиту звітного періоду встановлено відповідними положеннями ст.7 Закону України № 168/97-ВР та ст.198 ПК України, якими право покупця на відображення податкового кредиту не ставиться в залежність від обов'язку постачальника задекларувати податкові зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відображені у складі податкового кредиту позивача суми ПДВ по вищезазначеним контрагентам нараховані (сплачені) в зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності і підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними. Акт перевірки не містить інформації про відсутність податкових накладних, які відповідають встановленим розбіжностям, тобто податковий кредит в повній мірі підтверджено податковим накладними.

В зв'язка з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом"і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Доводи апеляційної скарги про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами, в т.ч. і по ланцюгу, не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та контрагентом угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог п.150.1 ст.150 п.3 підр.4 розділу ХХ ПК України в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду на суму 63908284,00 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугував висновком контролюючого органу про те, що позивачем при розрахунку об'єкта оподаткування за 2 - 4 квартал 2011 року, до рядку 06.6 Декларації про прибуток підприємства за 2 - 4 квартал 2011 року було неправомірно включене від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 68628537,00 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 1 підр. 4 розд. XX "Перехідні положення" ПК України норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими, зокрема, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положенням пункту 150.1 статті 150 ПК України передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у пункті 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Крім того, згідно роз'яснення з питання відображення суми збитків у рамках дії ПК України безпосередньо самого законодавчого органу - Комітету Верховної Ради з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики (лист від 10.11.2011 р. № 04-39/10-1160), що норми ПК України не містять заборони на відображення у 2011 і 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки мають ураховуватися у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Також, Державною податковою службою України Наказом № 575 від 05.07.2012р. була затверджена Узагальнююча податкова консультація щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, відповідно до якої у 2011 році решта суми від'ємного значення, яка не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягали включенню до складу валових витрат платників податку на прибуток без обмежень.

Про право платника податків на відображення у 2011 і 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р. зазначено також в Листі Вищого адміністративного суду України від 13.09.2012 № 2019/12/13-12.

Керуючись зазначеними нормами, при розрахунку об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року, позивачем до рядку 06.6 Декларації про прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року правомірно включене від'ємне значення об'єкта оподаткування 1 кварталу 2011 року в сумі 68628537,00грн. Відповідно, при розрахунку об'єкта оподаткування за 2 - 4 квартал 2011 року, позивачем до рядку 06.6 Декларації про прибуток підприємства за 2 - 4 квартал 2011 року було включене від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 68628537,00 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про порушення позивачем п.150.1 ст.150 ПК України (з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України) в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартал 2011 р. на суму 63908284 грн..

Крім того, як було встановлено під час розгляду справи, зазначене порушення було предметом камеральних перевірок декларації з податку на прибуток позивача за 2кв. та 3кв. 2011р., про що складено відповідні акти № 2600/15-01-11/00333612 від 07.11.2011 р. та № 2650/15-01-11/34467793 від 11.11.2011 р. та на їх підставі відповідачем виносилися податкові повідомлення - рішення № 0001691501 від 22.11.2011 р. та № 0001791501 від 25.11.2011 р.

Таким чином, відображення в Акті перевірки даного порушення є третім випадком з боку Західної МДПІ складання Акту з одного і того ж самого порушення, що на думку відповідача мало місце.

Питання завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду на суму 63908284 грн. розглядалося адміністративними судами у справі №2а-1080/12/2070. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011р. у справі №2а-1080/12/2070 встановлено правомірність та обґрунтованість включення позивачем до декларацій з податку на прибуток за 2кв. та 3кв. 2011р. суми збитків попередніх періодів в розмірі 63 908 284 грн.

Посилання контролюючого органу та те, що відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року, колегія суддів вважає помилковим, оскільки обмеження щодо складу витрат вище зазначені положення Кодексу не містять.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті не на підставі законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень -рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року по справі №2а-10655/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 2а-10655/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П. Судді Калитка О. М. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2013 р.


Суд	Харківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	01.07.2013
Оприлюднено	15.07.2013
Номер документу	32353221
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-10655/12/2070

Ухвала від 01.07.2013

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Бенедик А.П.

Ухвала від 15.05.2013

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Бенедик А.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 01.07.2013 по справі 2а-10655/12/2070ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —2а-10655/12/2070

Ухвала від 01.07.2013

Ухвала від 15.05.2013

Ухвала
від 01.07.2013 по справі 2а-10655/12/2070
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД