Постанова

від 12.06.2013 по справі 814/2274/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 червня 2013 року 15:41 Справа № 814/2274/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика", пр-т Жовтневий 47, кв.3, м.Миколаїв, 54000; доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул.Гмирьова 1/1, м.Миколаїв, 54028; проскасування податкового повідомлення - рішення від 20.02.2013р. №0000011504; за участю представників:

Від позивача: Естеркін О.М., довіреність від 12.05.13р.; Кравцов А.В., довіреність 45/2 від 12.06.13р.; Дубовік Н.В. - кервник;

Від відповідача: Приземний С.С., довіреність №37/9/10-007 від 14.01.13р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" (позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (відповідач) з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 20.02.13р. №0000011504.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю (а.с. 4-7 ).

Позивач також послався на відповідну судову практику (а.с.64-89).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства (а.с.48-49).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд -

встановив:

В період з 24.01.13р. по 30.01.13р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПП "РЕМБУД" (код ЄДРПОУ 30353570) за період січень 2011р. та лютий 2011р.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт перевірки №352/15-414/31613817 від 06.02.13р. (а.с.10-29).

Відповідачем було встановлено, що у контрагента позивача (ПП "Рембуд") відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності (основні фонди, трудовий потенціал, складські приміщення), підприємство відсутнє за місцезнаходженням, угоди, укладені ПП "Рембуд" з контрагентами, та операції з купівлі - продажу за січень 2011р., лютий 2011р. не спричиняють реального настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

20.02.13р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011504 відповідно до якого донараховано позивачу податкове зобов'язання з ПДВ на суму 129570,00грн. та штрафні санкції в сумі 1,00грн. (а.с.8).

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку, але скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення відповідача залишено без змін (а.с.30-32).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів;

- дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною.

На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся та додержання вимог ПКУ позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів.

Так, судом було досліджено наступні докази:

- договір купівлі - продажу №5 від 04.01.2011р. між позивачем та ПП "Рембуд" (а.с.51-52), податкові накладні ПП "Рембуд" (а.с.53-56); расходні накладні (а.с.57-59); розрахункові документи (а.с.60-63).

Таким чином, на підставі аналізу зазначених документів, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів у свого контрагента (ПП "Рембуд") підтверджується вказаними документами та фактом використання отриманих товарів в своїй законній господарській діяльності.

Суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на акт ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 22.03.11р. яким було констатовано, що ПП "Рембуд" відсутнє за місцезнаходженням і є неможливим вручити письмовий запит керівнику ПП "Рембуд" (а.с.17). Крім того, зроблено висновок, що правочини ПП "Рембуд" мають ознаки нікчемності (а.с.18).

Зазначений акт підтверджує лише факт неможливості проведення перевірки податковим органом та містить безпідставні висновки про нікчемність правочинів контрагента позивача ( в даному випадку - ПП "Рембуд").

Висновки відповідача також спростовуються правомірним посиланням позивача на судову практику.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2012р. по справі №1570/107/2012 за позовом ПП "Рембуд" до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси було скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 20.12.2011р. з огляду на безпідставність тверджень ДПІ про безтоварність та нікчемність правочинів ПП "Рембуд" (а.с.70-89).

Зазначена позиція (щодо ПП "Рембуд" по правовідносинам з іншим контрагентом) була висловлена також в Ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі №1570/992/2012.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також зазначає, що позивач та його безпосередній контрагент (ПП "Рембуд"), який виписав податкові накладні, був зареєстрований як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

На підставі зазначених доказів та пояснень сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосереднього контрагента (ПП "Рембуд") були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику.

Так, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Крім того, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 20.02.2013р. №0000011504 є протиправним та має бути скасовано.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 20.02.2013р. №0000011504.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" (код ЄДРПОУ 31613817) судові витрати у розмірі 1259грн. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.