Рішення

від 10.07.2013 по справі 922/2412/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р.Справа № 922/2412/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Искравек Агро", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Іващенко Д.С. (дов. б/н від 11.06.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Искравек Агро" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 12 571,20 грн., 3% річних в сумі 103,32 грн., витрати по сплаті судового збору, посилаючись на те, що позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури №Х/Д-0000035 від 21.01.2013 року здійснив попередню оплату за гумовотканинний рукав D 9, на підставі платіжного доручення №864 від 28.01.2013 року в сумі 12 571,20 грн.. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що після перерахування грошових коштів та неодноразового усного звернення до відповідача з вимогою передати товар, відповідач свої обов'язки щодо поставки оплаченого товару не здійснив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.06.2013 р.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 10.07.2013 року.

Позивач через канцелярію господарського суду (вх.№24922) від 10.07.2013р. надав заяву, в якій відмовився від позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

В судовому засіданні 10.07.2013 р. представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в розмірі 12 571,20 грн., через канцелярію господарського суду 10.07.2013р. надав документи для долучення до матеріалів справи, зокрема витяги з ЄДРПОУ на позивача та відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі не виконав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали господарського суду, яке долучено до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач без укладення письмової угоди на підставі виставленого рахунку - фактури № Х/Д від 21.01.2013 року сплатив грошові кошти в сумі 12 571,20 грн., згідно платіжного доручення №864 від 28.01.2013 року, проте останній свої зобов'язання щодо поставки оплаченого товару не здійснив.

25.02.2013 року та 01.07.2013 року позивачем були направлені відповідачу листи з вимогою у триденний строк виконати замовлення або повернути перераховані кошти на поточний рахунок позивача, однак відповіді на дані вимоги відповідач не надав, свої зобов'язання щодо поставки оплаченого товару не здійснив, грошові кошти позивачу не повернув. Вищевказані обставини стали причиною звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарським судом встановлено, що фактично укладений між сторонами усний правочин на підставі виставленого рахунку - фактури № Х/Д-0000025 від 21.01.2013 року за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає положенням ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суду не надано доказів того, що відповідач проінформував позивача про можливість отримати товар, а також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (домовленістю сторін), зокрема акту приймання-передачі або товарної накладної щодо передання відповідного товару в розпорядження покупця.

Відповідно до частини 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено судом вище, позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та враховуючи відсутність повідомлення від відповідача про готовність поставки товару, позивачем були надані відповідні докази направлення претензій відповідачеві з проханням повернути грошові кошти в сумі 12 5713,20 грн., яку відповідач отримав 25.02.2013 року (претензія № 252 від 25.02.13 р.), а тому з урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає, що строк поставки товару настав.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем 12 571,20 грн. грошових коштів, на підставі платіжного доручення №864 від 28.01.2013 року, проте, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару в порушення домовленостей сторін та діючого законодавства України не виконав, в зв'язку з чим, покупець не отримав те, на що він розраховував при укладенні договору, подальше виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача, в зв*язку з чим, позовні вимоги про стягнення грошових коштів позивачем на підставі виставленого рахунку - фактури № Х/Д-0000035 від 21.01.2013 року в розмірі 12 571,20 грн. являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, господарський суд розглянувши заяву позивача, в якій він додатково відмовився від стягнення з відповідача 3% річних в сумі 103,32 грн. враховує наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Розглянувши вищевказану заяву позивача про відмову від заявлених позовних вимог, судом встановлено, що її підписано представником позивача Іващенко Д.С., що діє на підставі довіреності б/н від 11.06.2013 року виданим директором ТОВ "Икравек Агро" Крючковим В.Є.

Перевіривши повноваження представника позивача на вчинення відповідної процесуальної дії щодо відмови від позову, враховуючи, що відмова від позову є одностороннім волевиявленням, не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача та оскільки, згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову, тому суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд звертає увагу позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини, заява позивача в частині відмови від стягнення з відповідача 3% річних в сумі 103,32 грн. підлягає задоволенню, а провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 611, 612, 626, 664, 663, 665, 693, 712 ЦК України, 188 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78,п.4 ст.80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом Сварки" (61140, м. Харків, Червонозаводський район, проспект Гагаріна, буд. 100, код 35243848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Искравек Агро" (61202, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вулиця Ахсарова, буд.3-г, кв.91, код 35585988) - грошові кошти в сумі 12 571,20 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1706,47 грн.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.07.2013 р.

Суддя Попович І.М.