Ухвала

від 08.07.2013 по справі 820/2943/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 р.Справа № 820/2943/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. по справі № 820/2943/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДС Плюс"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДС Плюс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000142220 від 26.03.2013 року та № 0000132220 від 26.03.2013 року - скасовано.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДС Плюс" (адреса: 61176, м. Харків, вул. Краснодарська, буд. 171 Д, код ЄДРПОУ 37875102) судові витрати у розмірі 566,88 (п'ятсот шістдесят шість грн., 88 коп.).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п. 44.1 ст. 41, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 85.2 ст. 85, пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІДС Плюс" (код ЄДРПОУ 37875102) пройшло державну реєстрацію та зареєстроване ВК Харківської міської ради 07.12.2011 року. Перебуває на податковому обліку в Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з 08.12.2011 року за № 58877. Зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200047219 від 17.05.2012 року (а.с. 5-9).

Фахівцем Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДС Плюс" (код ЄДРПОУ 37875102) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Праксет-Харків" (код за ЄДРПОУ 30137712) за червень 2012 року.

За результатом перевірки складено Акт "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДС Плюс" (код ЄДРПОУ 37875102) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Праксет-Харків" (код за ЄДРПОУ 30137712) за червень 2012 року" № 1386/22-207/37875102 від 11.03.2012 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, ТОВ "ІДС Плюс" порушено:

- п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 23205,00 грн., у тому числі за 2 кв. 2012 року на суму 23205,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, встановлено заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього у сумі 22100,00 грн., в тому числі за червень 2012 року на суму 22100,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132220 від 26.03.2013 року, яким ТОВ "ІДС Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27625,00 грн., в тому числі за основним платежем 22100,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5525,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000142220 від 26.03.2013 року, яким ТОВ "ІДС Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 29062,50 грн., в тому числі за основним платежем 23250,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5812,50 грн.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС за результатами аналізу правовідносин позивача з ТОВ "Праксет-Харків" за червень 2012 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договору про надання послуг, укладеного з ТОВ "Праксет-Харків", а отже позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих послуг від ТОВ "Праксет-Харків".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "ІДС Плюс" та ТОВ "Праксет-Харків" було укладено Договір №103/05-12 на монтажні та пусконалагоджувальні роботи холодильного обладнання від 03.05.2012 року (а.с. 71-73).

Згідно умов зазначеного договору ТОВ "Праксет-Харків" (в якості Виконавця) зобов'язується виконати, а ТОВ "ІДС Плюс" (в якості Замовника) зобов'язується прийняти та оплатити роботи по монтажу та пусконалагоджувальні холодильного обладнання. Загальна вартість договору складає 132600,00 грн. За 5 днів до початку монтажних робіт Виконавець надає Замовнику детальне письмове приписання по підготовці виробничих приміщень до монтажу. Обкатка, наладка холодильного обладнання проводиться в перебігу 72 годин з моменту пуску. Якщо протягом даного часу у Замовника не виникає претензій до роботи устаткування, то сторонами складається та підписується Акт прийому-здачі робіт.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Праксет-Харків" та ТОВ "ІДС Плюс" було складено та підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 339 від 27.06.2012 року на загальну суму 44200,00 грн. у т. ч. ПДВ 7366,67 грн., № 340 від 27.06.2012 року на загальну суму 44200,00 грн. у т. ч. ПДВ 7366,67 грн. та № 341 від 27.06.2012 року на загальну суму 44200,00 грн. у т. ч. ПДВ 7366,67 грн. (а.с. 75-80).

По зазначеному договору ТОВ "Праксет-Харків" видало ТОВ "ІДС Плюс" податкові накладні: № 339 від 27.06.2012 року на загальну суму 44200,00 грн. у т. ч. ПДВ 7366,67 грн., № 340 від 27.06.2012 року на загальну суму 44200,00 грн. у т. ч. ПДВ 7366,67 грн., № 341 від 27.06.2012 року на загальну суму 44200,00 грн. у т. ч. ПДВ 7366,67 грн. (а.с. 81-83).

ТОВ "ІДС Плюс" прийняло виконані роботи від ТОВ "Праксет-Харків", про що свідчать підписи та печатки сторін в актах прийому виконаних робіт.

Платежі здійснювались в безготівковій формі, заборгованості за надані послуги немає.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "ІДС Плюс" були надані належним чином складені документи визначені Податковим кодексом України для підтвердження валових витрат підприємства. Таким чином, висновок відповідача про неправомірність віднесення "ІДС Плюс" до складу валових витрат коштів сплачених за правовідносинами з ТОВ "Праксет-Харків" є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів не використання у господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ "Праксет-Харків" робіт.

Судовим розглядом встановлено, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих послуг, на підставі виданих ТОВ "Праксет-Харків" податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2012 року.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Кодексу) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав вимоги, передбачені пунктом 198.3 статті 198 Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих робіт від ТОВ "Праксет-Харків", яке в свою чергу, виконало вимоги п. 201.1 ст. 201 Кодексу - видало ТОВ "ІДС Плюс" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені ним суми податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Щодо твердження відповідача про порушення ТОВ "Праксет-Харків" цивільного та податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності з іншими контрагентами ніж позивач у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому ймовірне порушення контрагентом позивача податкового законодавства підчас здійснення правовідносин з іншими контрагентами не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, у разі ухилення від його сплати продавцем з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, ймовірне порушення ТОВ "Праксет-Харків" податкового законодавства під час здійснення правовідносин з іншими контрагентами при фактичному здійсненні господарської операції з позивачем не впливає на податковий кредит ТОВ "ІДС Плюс".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п. 44.1 ст. 41, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 85.2 ст. 85, пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. по справі № 820/2943/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2013 р.