Рішення

від 04.07.2013 по справі 908/1920/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/49/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2013 Справа № 908/1920/13

за позовом приватного підприємства «Приватна фірма «Техно-Пак» (73000, м. Херсон, вулиця Яружна, 21)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 27 328,74 грн.

Суддя Горохов І.С.

Представники сторін:

від позивача: Черненко А.Р., довіреність від 14.06.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

Сутність спору:

До господарського суду Запорізької області 01.06.2013 року звернувся позивач - приватне підприємство «Приватна фірма «Техно-Пак» з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 27 328,74 грн., які складаються з: 24 160,74 грн. основного боргу, 484,00 грн. збитків та 2 684,00 грн. пені. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови договору поставки № 54/12 від 30.03.2012р., оскільки заборгованість за отриманий товар відповідачем не сплачена

Ухвалою суду від 01.06.2013 року порушено провадження у справі № 908/1920/13, справі присвоєно номер провадження 15/49/13, судове засідання призначене на 19.06.2016 р. У зв'язку з неявкою представників сторін, невиконання вимог суду, що викладені в ухвалі від 01.06.2013 р., необхідністю встановлення фактичних обставин справи, розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 04.07.2013 р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 04.07.2013 р. представник позивач наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог з підстав, що зазначені у позові.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився; про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору, розгляд справи був закінчений 04.07.2013 р., судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Приватна фірма «Техно-Пак», ТД «Гауда» (постачальник, позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (замовник, відповідач у справі) 30.03.2012 р. уклали договір поставки.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки товар (сиро-молочну продукцію) згідно з замовленням, які узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, у використання замовника, а замовник зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього обумовлену даним договором або супровідними документами (накладними) грошову суму.

Загальна сума договору визначається виходячи з цін товару, асортименту та загальної кількості товару проданого згідно умов договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі та отримання товару.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами на підставі замовлення замовника, поданого відповідно до розділу 4 даного договору.

Ціна на товар вказується в накладній на момент передачі партії товару (п. 3.1 договору).

На виконання умов договору позивач 19.08.2012 р. на підставі видаткової накладної № 9531 передав замовнику товар на загальну суму 19 155,96 грн., 27 .08.2012 р. на підставі видаткової накладної було передано товар на суму 13 152,86 грн. Загальна сума переданого товару в рамках договору поставки № 54/12 від 30.03.2012 р. склала 32 308,82 грн.

За результатами кожного місяця постачальником надаються замовнику акти звірки взаєморозрахунків. Замовник зобов'язаний підписати та повернути постачальнику акт звірки на протязі 10 календарних днів з моменту його направлення постачальником замовнику, або надати письмові вмотивовані зауваження до акту. У випадку, якщо постачальник не отримує у строк підписаний акт звірки взаєморозрахунків або вмотивованого зауваження до акту - акт вважається узгодженим із замовником, а сума розрахунків - підтвердженою (п.3.6 договору).

Так, на виконання п. 3.6 договору сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період з 29.02.2012 р. по 18.12.2013 р., згідно з яким сальдо на користь позивача складає 24 160,74 грн. Зауважень або заперечень в боку відповідача під час підписання акту звірки взаємних розрахунків на адресу позивача не надходило та суду для огляду не надано.

Пунктом 3.3 договору сторонами правочину було узгоджено, що розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, або шляхом оплати у касу постачальника.

Відповідно до п. 3.4 договору, замовник зобов'язується оплачувати кожну партію товару, кількість та асортимент якої визначено у видатковій накладній, не пізніше 7 (сім) календарних днів, з дати отримання нової партії товару, визначеною видатковою накладною.

В той же час, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлений договором строк в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

На час розгляду справи судом заборгованість відповідача за переданий йому товар у серпні 2012 року складає 24 160,74 грн.

Внаслідок порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на його адресу 12.12.2012 р. була направлена претензія з проханням повідомити позивача про результати її розгляду не пізніше10 днів після отримання. Претензія отримана відповідачем 13.12.2012 р., про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1.

18 лютого 2013 р. відповідач гарантійним листом визнав наявність заборгованості за договором поставки № 54/12 від 30.03.2012 р. та зобов'язався вжити заходи для погашення суми боргу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт наявності заборгованості у розмірі 24 160,74 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату поставленого товару (сиро-молочної продукції) в повному обсязі не довів, тому вимогу позивача про стягнення заборгованості у сумі 24 160,74 грн. суд визнає документально підтвердженою, нормативно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За порушення виконання грошового зобов'язання, позивач просив суд стягнути з відповідача 484,00 грн. збитків.

Приписами ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 6.3 договору встановлено, що в разі прострочення виконання грошового зобов'язання замовник сплачує 2% від суми боргу в якості збитків постачальнику.

Відповідно до розрахунку позивача сума збитків склала 484,00 грн.

Факт порушення прав та законних інтересів позивача бездіяльністю відповідача матеріалами справи доведений.

Разом з тим, при оцінці надано розрахунку, судом встановлено, що позивачем була допущена арифметична помилка при здійснені розрахунку суми збитків, а саме порушення математичних правил щодо округлення суми, такі дії призвели до невірного зазначення у позові її розміру.

Відповідно до розрахунку зробленого судом, сума збитків, яка підлягає до стягнення складає - 483,21 грн., в решті вимог щодо стягнення збитків слід відмовити.

За неналежне виконання умов договору позивач також просив суд стягнути з відповідача 2 684,00 грн. пені за період часу з 27.08.2012 р. по 24.05.2013 р. (271 день).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар замовник на вимогу постачальника сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку затримки замовником розрахунку. Постачальник має право не проводити в подальшому відвантаження товару з відстрочку платежу, а продавати товар на умовах повної 100 % попередньої оплати (п. 6.1 договору).

Приписами статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України. Статтею 258 ЦК України встановлені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно із ст. ст. 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, стаття 232 Господарського Кодексу України передбачає, за який період може бути нарахована пеня, статті 252, 253 визначають загальний порядок обчислення строків, а стаття 258 ЦК України передбачає, що з позовом про стягнення неустойки (штрафу, пені) можливо звернутися в суд протягом року.

При оцінці надано розрахунку, судом встановлено, що позивачем були недотримані положення п. 6 ст. 232 ГК України щодо обмеження періоду нарахування пені, що призвело до невірного зазначення у позові її розміру.

Відповідно до розрахунку зробленого судом, сума пені за період прострочення з 27.08.2012 р. по 26.02.2013 р. (183 дні), яка підлягає до стягнення складає - 1 813,60 грн., в решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів, які б спростовували позицію позивача, суду не надав.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 105,50 грн. виходячи з наступного:

У відповідності до п. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розмір ставок судового збору (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент судового збору.

Так, відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру дорівнює 2 (два) відсотки ціни позову, але не менше 1,5 (півтора) розміру мінімальної заробітної плати (1 720,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (64 380,00 грн.), за подання позовної заяви не майнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (1 147,00 грн.).

Враховуючи той факт, що позивачем ставиться вимога майнового характеру, відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір» він, при зверненні з позовом до суду, повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. Разом з тим. позивачем сплачено лише 1 615,00 грн. Про допущені позивачем недоліки було зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі та зобов'язано позивача здійснити оплату судового збору в розмірі установленому Законом.

Оскільки позивач на день вирішення спору по суті вимоги суду не виконав, доказів сплати судового збору в установленому Законом розмірі не надав, суд вважає за необхідне примусово стягнути з ПП «Приватна фірма «Техно-Пак» 105,50 грн. судового збору в доход Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «приватна фірма «Техно-Пак» (73000, м. Херсон, вулиця Яружна, 21, код ЄДРПОУ 30245201. р/р 260010169484 в ХВ «Укрексімбанк» місто Херсон, МФО 352639) 24 160,74 грн. (двадцять чотири тисячі сто шістдесят грн. 74 коп.) основного боргу, 483,21 грн. (чотириста вісімдесят чотири грн.. 21 коп.) збитків, 1 813,60 грн. (одну тисячу вісімсот тринадцять грн. 60 коп.) пені, 1 665,62 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят п'ять грн. 62 коп.) судового збору. Видати наказ.

3 . Стягнути з Приватного підприємства «Приватна фірма «Техно-Пак» (73000, м. Херсон, вулиця Яружна, 21, код ЄДРПОУ 30245201. р/р 260010169484 в ХВ «Укрексімбанк» місто Херсон, МФО 352639) на користь Державного бюджету (одержувач: УДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015. код ЄДРПОУ 38025409, рахунок № 31215206783007) 105,50 грн. (сто п'ять грн. 50 коп.) доплату судового збору за подачу позову до господарського суду. Видати наказ.

4 . В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 08 липня 2013 р.