Рішення

від 25.06.2013 по справі 905/3610/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.2013р. Справа № 905/3610/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства «Неска-Сервіс», Дніпропетровська область, м.Вільногірськ

до відповідача: Малого приватного підприємства «Комерційна фірма «Селва», Донецька область, м.Маріуполь,

про: стягнення 336028грн.72коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Паніотов К.О. (довіреність №112 від 01.05.2013р.);

від Відповідача: - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «Неска-Сервіс», Дніпропетровська область, м.Вільногірськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Малого приватного підприємства «Комерційна фірма «Селва», Донецька область, м.Маріуполь про стягнення попередньої оплати за непоставлену продукцію у розмірі 336028грн.72коп.

Разом з позовною заявою позивач звернувся з письмовою заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі виставлених рахунків перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 336028грн. 72коп., але відповідач так і не здійснив поставку товару - «Ленти стальной холоднокатанной 0,5*55 ст. 08 ПС - категорія ВГ» на перераховані кошти.

13.06.2013р. представником позивача через канцелярію суду була надана засвідчені копії договору купівлі-продажу №20120903/1 від 03.09.2012р. та специфікації № 1 до вказаного договору.

Відповідач жодного разу не направив свого представника для прийняття участі в судових засіданнях, ухвали були направлені відповідачу за адресою вказаною у позові, витягу з ЄДРПОУ станом на 10.06.2013р. - 87513, м. Маріуполь, обл. Донецька, р-н Іллічівський, вул. 24 квартал, будинок 1, квартира 9 та на адресу вказану у позові як фактична. Обізнаність відповідача про наявність в провадженні господарського суду спору за його участю підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду, що унеможливлює порушення його прав в цій частині.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та з метою надання відповідачу права на захист, ухвалою від 13.06.2013р. суд відклав розгляд справи на 25.06.2013р.

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

У судове засідання, призначене на 25.06.2013р. представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору, просив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в межах передбачених ст. 69 ГПК України строків.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

В матеріалах справи наявна засвідчена копія договору № 20120903/1 від 03.09.2012р., розглянувши який суд встановив, що він підписаний директорами Приватного підприємства «Неска-Сервіс», м.Вільногірськ та Малого приватного підприємства «Комерційна фірма «Селва» без будь-яких заперечень, скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Таким чином, 03.09.2012р. між Приватним підприємством «Неска-Сервіс», Дніпропетровська область, м.Вільногірськ (покупцем) та Малим приватним підприємством «Комерційна фірма «Селва» (продавцем) був укладений договір № 20120903/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується придбати металопродукцію (товар).

Відповідно до п.1.1. договору № 20120903/1 від 03.09.2012р. найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару визначені у відповідних специфікаціях (додатках) до даного договору та є невід'ємною частиною.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар в наступному порядку:

- 100% передоплата від суми виставленого рахунка, безготівковим перерахуванням на розрахунковий рахунок продавця протягом семи банківських дні з моменту повідомлення продавцем про готовність до відвантаження.

Згідно із п. 11.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року. Закінчення терміну даного договору не тягне припинення обов'язків сторін за взаєморозрахунками.

Керуючись п. 1.1 вказаного договору сторони уклали специфікацію №1 від 03.09.2012р. до нього, якою визначили найменування, одиницю виміру, ціну за одиницю товару, а саме відповідач повинен був здійснити поставку наступного товару: сталь х/к в рулонах 0,5*55 08 пс, загальна вартість складає 336647грн. 84коп. з ПДВ.

Розглянувши Специфікацію №1 до договору № 20120903/1 від 03.09.2012р. суд встановив, що вона скріплена підписами та печатками сторін без будь-яких заперечень, засвідчена її копія наявна в матеріалах справи.

За змістом позовної заяви позивач у виконання вимог договору № 20120903/1 від 03.09.2012р. та Специфікації №1 до нього, на підставі виставлених відповідачем рахунків № СФ-035 від 07.09.2012р. та №СФ-037 від 20.09.2012р. платіжними дорученнями №95 від 19.09.2012р., №96 від 19.09.2012р. та №105 від 24.09.2012р. перерахував відповідачу попередню оплату обумовленого товару у загальному розмірі 336028грн. 72коп., але як стверджує позивач відповідач так і не здійснив поставку товару.

Позивач звернувся до відповідача з претензію №12 від 11.02.2013р. повернути грошові кошти в сумі 336028грн.72коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки товар на грошові кошти у розмірі 336028грн.72коп. так і не був поставлений, грошові кошти у вказаному розмірі не повернуті, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є стягнення з відповідача передоплати за непоставлену продукцію у розмірі 336028грн.72коп. У підтвердження вимог позивач у позові посилається на договір, рахунки № СФ-035 від 07.09.2012р. та №СФ-037 від 20.09.2012р., платіжні доручення №95 від 19.09.2012р., №96 від 19.09.2012р. та №105 від 24.09.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Дослідивши надані сторонами документи суд вважає, що правовідносини сторін виникли на підставі договору № 20120903/1 від 03.09.2012р., дії сторін свідчать про виконання ними умов вказаного договору. Той факт, що спірні правовідносини між сторонами регулювалися договором № 20120903/1 від 03.09.2012р. стосується правового обґрунтування вимог позивача.

Договір № 20120903/1 від 03.09.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

На підставі укладеного між сторонами договору № 20120903/1 від 03.09.2012р. у відповідача виник обов'язок здійснити поставку обладнання, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідач на підставі виставлених продавцем (відповідачем) рахунків-фактур № СФ0035 від 07.09.2012р. та №СФ-037 від 20.09.2012р., відповідно до платіжних доручень: №95 від 19.09.2012р., №96 від 19.09.2012р., №105 від 24.09.2012р. перерахував відповідачу попередню оплату товару у розмірі 336647 грн.84коп.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Оскільки відповідач отримав грошові кошти у сумі 336028грн.72коп. без жодних зауважень та заперечень, то відповідно прийняв на себе зустрічні зобов'язання здійснити поставку товару на всі перераховані кошти в обумовлені п. 6.1.1 договору строки - не пізніше 7 календарних днів після отримання передодоплати.

Відповідно до Специфікації № 1 до договору № 20120903/1 від 03.09.2012р. сторони дійшли згоди, що період поставки - вересень 2012р.

Доказів узгодження між сторонами інших строків поставки товару, ніж обумовлено вище, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що грошові кошти надійшли на розрахунковий рахунок відповідача 24.09.2012р., то з урахуванням вказаних умов щодо строків поставки, строк поставки товару позивачу вже наступив та прострочення виконання вказаного зобов'язання вже триває тривалий час.

Проте, належних та допустимих доказів поставки товару на суму перерахованих позивачем коштів в розмірі 336028грн.72коп. матеріали справи не містять, як і доказів повернення вказаних коштів у вказаному розмірі.

Згідно ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк , покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст.670 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до зазначених приписів законодавства у позивача виникає альтернативне право вимагати поставки оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує відповідні зобов'язання у відповідача.

Так, позивач скористувався своїм правом вимагати повернення суми попередньої оплати шляхом направлення відповідачу претензії №12 від 11.02.2013р., якою просив відповідача повернути грошові кошти у сумі 336028грн.72коп. Докази отримання претензії відповідачем 25.02.2013р. наявні в матеріалах справи.

Виходячи з того, що станом на дату подання позовної заяви вимога позивача не задоволена відповідачем, враховуючи прострочення виконання відповідачем зобов'язання з постачання товару, строк повернення грошових коштів для відповідача вже наступив.

Зокрема, відповідно до додаткових пояснень наданих 17.06.2013р. через канцелярію суду позивач повідомив, що на момент подання позову у нього відпала потреба в постачанні спірного товару.

Відповідно ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У зв'язку з тим що постачання продукції повинно було бути здійснено відповідачем ще у вересні 2012 року, направивши претензію №12 від 11.02.2013р. позивач фактично відмовився від поставки продукції.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 336028грн.72коп. або поставки товару на перераховані позивачем кошти, як і доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції.

За наведеного є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 336028грн.72коп.

Разом з позовною заявою позивач звернувся з письмовою заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача №26009962486508 в ПАТ «ПУМБ» МФО 334851 в межах заявлених позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неможливість врегулювання спору в досудовому порядку, звертаючи увагу на можливі намагання відповідачем відчужити належне йому майно або зняття коштів зі свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006р. № 01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване позивачем припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак крім посилання на можливе відчуження відповідачем майна або зняття коштів зі свого рахунку, заявником не надано жодних доказів в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахунковий рахунок відповідача, не доведено існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог.

Оскільки, позивач не довів суду такого обґрунтовування, господарський суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття запобіжних заходів для забезпечення позову.

У зв'язку з повним задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у передбаченому законодавством розмірі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 625, 663, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Неска-Сервіс», Дніпропетровська область, м.Вільногірськ до Малого приватного підприємства «Комерційна фірма «Селва», Донецька область, м.Маріуполь про стягнення попередньої оплати у розмірі 336028грн. 72коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Комерційна фірма «Селва» (юридична адреса: 87513, м. Маріуполь, обл. Донецька, р-н Іллічівський, вул. 24 квартал, будинок 1, квартира 9, фактична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, 7б, 42/3, ідентифікаційний код 22038569) на користь Приватного акціонерного товариства «Неска-Сервіс» (51700, м. Вільногірськ, обл. Дніпропетровська, вул. Леніна, будинок 69А, квартира 28, код ЄДРПОУ 34195920) суму попередньої оплати в розмірі 336028грн.72коп., витрати на оплату судового збору в сумі 6720грн.57коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 25.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова