Рішення

від 09.07.2013 по справі 901/1549/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.2013Справа № 901/1549/13 За позовом Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія»

до Приватного підприємства «Афон»

про стягнення 11097,46 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство «Кримська фруктова компанія» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Афон» з вимогами про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 10000,00 грн., пені в сумі 742,40 грн., 355,06 грн. - 3% річних, що загалом становить 11097,46грн., мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору №568 від 22.08.2011, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Кримська фруктова компанія» та Приватного підприємства «Афон» в частині повної оплати вартості послуг.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причина неявки не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис повноважного представника у бланку повідомлення про відкладення слухання справи (а.с. 63).

Відповідач у судове засідання явку представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час і місце розгляду справи повідомлений рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення. Слід зазначити, що до суду підприємством зв'язку повернуто кореспонденцію суду, а саме: ухвалу про порушення провадження у справі №901/1549/13, яка направлена на юридичну адресу відповідача, із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, передбачено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників сторін та при неподанні відзиву на позов відповідачем, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22 серпня 2011 року між Приватним акціонерним товариством «Кримська фруктова компанія» (Виконавець) та Приватним підприємством «Афон» (Замовник) укладено договір №568 (а.с. 37-39).

Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання зі строком дії до 31.12.2011 (п.п. 6.2, 6.3 договору).

Сторонами під час розгляду справи суду не надано доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним у встановленому законом порядку.

Предметом договору є те, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе з метою укладення замовником договорів оренди земельних ділянок зобов'язання, а саме, в передбачені даним договором строки виконати всі необхідні дії щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок (паїв), що розташовані за адресою: Оріховська сільська рада, Сакський район, АР Крим, загальною площею 666,5735га, за якими виконавець є орендатором та сприяти (виконати сукупність фактичних дій) в укладенні договорів оренди замовником. (п.1.1. договору).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України.

При укладенні договору сторони домовились, що роботи по вищезазначеному договору будуть виконуватись поетапно.

Так, відповідно до п. 2.1 договору, виконавець зобов'язується:

Етап 1: Не пізніше 15.09.2011 розірвати договори оренди земельних ділянок (паїв), зазначених в п. 1.1. Підсумковим документом по даному етапу є підписане власником (власниками) земельних ділянок (паїв) та виконавцем угоди (угод) про розірвання договорів оренди земельної ділянки (пай).

Етап 2: у строк до 15.09.2009 виконати роботу в інтересах замовника для укладення останнім договорів оренди земельних ділянок, на умовах, які узгоджені замовником, в суворій відповідності з чинним законодавством. Підсумковим документом по даному етапу є підписані між власниками земельних ділянок (паїв) та замовником договори оренди земельних ділянок (паїв).

Згідно з п. 4.1 та 4.2 договору, сторони домовились, що після завершення надання послуг по етапу 2 (після отримання замовником підсумкових документів по етапу 2) виконавець направляє замовнику акт по договору, з наданням підтверджуючих виконання доручення документів. При цьому, замовник, протягом трьох робочих днів після отримання акту наданих послуг зобов'язаний підписати акт і направити один екземпляр акту виконавцю або надати письмове вмотивоване заперечення проти підписання такого акту.

Загальна сума договору становить 150000,00грн. з ПДВ. Загальна сума договору (винагорода виконавця) включає в себе всі витрати виконавця, пов'язані з виконанням цього договору. Розрахунки здійснюються у наступному порядку і строки: - 50% передоплата протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку; - кінцевий розрахунок протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку (п. 4.3 договору).

У виконання умов договору, позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання з надання послуг, що підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) №214 від 21.12.2011 на суму 150000,00грн., який підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень, та скріплений печатками підприємств ( а.с. 40).

В свою чергу відповідач, взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, сплативши позивачеві в період з 23.08.2011 по 06.02.2012 140000,00грн., що підтверджується банківськими витягами (а.с. 49-52).

Таким чином залишились не сплаченими надані послуги в сумі 10000,00грн.

Претензією вих. №22 від 18.01.2013 ПАТ «Кримська фруктова компанія» нагадувала ПП «Афон» про наявність заборгованості в розмірі 10000,00грн. (а.с. 41).

Оскільки відповідач повністю не розрахувався за надані послуги, вимоги претензії повністю не виконав, заборгованість в розмірі 10000,00грн. не погасив, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми боргу з відповідача в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих послуг за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором визначено, що замовник здійснює розрахунки у наступному порядку і строки: 50% передоплата протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку і кінцевий розрахунок протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку.

Враховуючи, що акт виконаних робіт підписаний сторонами 21.12.2011, рахунок до сплати №227 на суму 150000,00грн. виставлений відповідачеві 22.08.2011, претензія заявлена позивачем 18.01.2013, строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем сплив, однак відповідачем сума бору в розмірі 10000,00грн. залишилась не сплачена.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати наданих послуг, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 10000,00грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 355,06грн, суд зазначає наступне.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором №568 від 22.08.2011 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 355,06грн., теж підлягають задоволенню, як такі, що засновані на законі.

Крім того, заявляючи позов, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 742,40грн. за загальний період з 07.02.2012 по 07.08.2012. посилаючись на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та статті 230 ГК України і 549 ЦК України.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, угода про забезпечення виконання неустойкою (пенею) вчиняється, також, у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору №568 від 22.08.2011, сторони обумовили відповідальність сторін у розділі 5 договору, а саме за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України.

Тобто сторони, укладаючи договір, не передбачили забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі і грошових, такими мірами як пеня.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок про відсутність письмової угоди між сторонами про забезпечення виконання зобов'язання неустойкою (пенею).

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 742,40грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань задоволенню не підлягають.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 12.07.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити частково.

2 Стягнути з Приватного підприємства «Афон» (вул. Кримських Партизан, 7, кв. 37, м. Сімферополь, 95013, ЄДРПОУ 13774677) на користь Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» (с. Петрівка, Красногвардійський район, АР Крим, 97012, ЄДРПОУ 32644372) 10000,00грн. заборгованості, 355,06грн. - 3% річних, 1720,50грн. судового збору.

3 В частині стягнення 742,40грн. пені в позові відмовити.

4 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі