Рішення

від 17.05.2013 по справі 910/5086/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5086/13 17.05.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тополь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МХМ" простягнення 33 155,96 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 травня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тополь" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МХМ" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 33 155,96 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/5086/13, слухання справи призначено на 09.04.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 09.04.2013 року не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

08.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 09.04.2013 року представник позивача надав документи, на виконання вимог ухвали суду для огляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року, розгляд справи було відкладено на 26.04.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 26.04.2013 року не з'явились, вимог ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 17.05.2013 року.

У судове засідання 17.05.2013 року представники сторін повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач знаходиться за адресою: 02183, м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 3-Б, кв. 89.

Згідно з пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду міста Києва у справі № 910/5086/13 повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи № 910/5086/13.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тополь" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МХМ" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 18 (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє дизельне паливо по безготівковому розрахунку відповідно до відомості.

Відповідно до пункту 2 Договору кількість та ціна нафтопродуктів вказується в накладній на кожну партію товару. В ціну товару включені усі збори та податки відповідно до законодавства України, а також, оплата послуг за транспортне обслуговування, виставлених продавцю підприємствами, які надають транспортні послуги.

Розрахунки за проданий товар: 100% оплата протягом трьох банківських днів з моменту відвантаження товару (пункт 5 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу дизельне паливо за накладною № 131 від 11.09.2012 року на суму 18 968,75 грн. та за накладною № 130 від 31.08.0212 року на суму 10 151,70 грн., що підтверджується також забірними відомостями.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тополь" у розмірі 29 120,45 грн.

Згідно з пунктом 6 Договору у випадку несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі чотирьох ставок НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 120,45 грн. основної заборгованості за Договором, 4 035,51 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 18 від 25.07.2012 року.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів, а саме, з накладної № 131 від 11.09.2012 року на суму 18 968,75 грн. та за накладною № 130 від 31.08.0212 року на суму 10 151,70 грн. та забірних відомостей (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи), вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за отримані нафтопродукти здійснив не в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 29 120,45 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тополь" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МХМ" 29 120,45 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 035,51 грн. пені.

Пунктом 6 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі чотирьох ставок НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання (дане порушення з боку відповідача встановлено судом), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, і сплата неустойки.

Як встановлено статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частин 4, 6 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). При цьому статтею 3 вказаного закону, встановлено обмеження щодо розміру, зокрема вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, суд зазначає, що за загальним правилом, якщо законом визначено розмір штрафних санкцій, змінити його за погодженням сторін (угодою сторін) не можна, і такі зміни будуть вважатися нікчемними. Так, за невиконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ця пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд приходить до висновку, що передбачений у пункті 6 Договору розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до норм чинного законодавства.

Окрім того, всупереч умов чинного законодавства, позивач здійснив розрахунок пені на загальну суму заборгованості, в той час, як нарахування штрафних санкцій необхідно здійснювати щодо кожної накладної окремо, про що йдеться, зокрема, в пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду міста Києва від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 .

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, розмір пені на суму боргу 10 151,70 грн.., за період з 04.09.2012 року по 12.03.2013 року становить 790,00 грн., розмір пені на суму боргу 18 968,75 грн. за період з 15.09.2012 року по 12.03.2013 року становить 1 391,56 грн.

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 2 182,06 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи та приписи вищезазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тополь" підлягають частковому задоволенню, а саме, до стягнення з відповідача підлягає сума основного боргу у розмірі 29 120,45 грн. та сума пені у розмірі 2 182,06 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з сплати судового збору, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МХМ" (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, буд 3-Б, кв. 89, ідентифікаційний код 24337649) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тополь" (64341, Харківська обл., Ізюмський район, с. Кам'янка, вул. Українська, буд. 12, ідентифікаційний код 21555630) 29 120 (двадцять дев'ять тисяч сто двадцять) грн. 45 коп. заборгованості. 2 (сто вісімдесят дві) грн. 06 коп. пені, 1 624 (одну тисячу шістсот двадцять чотири) грн. 32 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного

тексту рішення 22.05.2013 року

Суддя Стасюк С.В.