Рішення

від 01.07.2013 по справі 910/8459/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8459/13 01.07.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ - Центр»

Третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто - Лайн»

Про визнання недійсною заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Просалова О.Є., довіреність № б/н від 12.10.2011р.

від відповідача Семак І.А., довіреність № б/н від 04.01.2013р.

від третьої особи Семак І.А., довіреність № б/н від 04.01.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ - Центр» (далі - відповідач); Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто - Лайн» (далі - третя особа) про визнання недійсною заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем безпідставно було здійснено одностороннє зарахування однорідних вимог згідно заяви, яку позивач просить суд визнати недійсним.

Ухвалою суду від 07.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/8459/13 та призначено розгляд на 03.06.2013 р.

03.06.2013р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

03.06.2013р. позивач та третя особа подали через канцелярію суду додаткові документи по справі та пояснення.

03.06.2013 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Представник третьої особи надав пояснення по суті спору.

Суд відклав розгляд справи на 01.07.2013р.

27.06.2013р. відповідач подав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення.

01.07.2013р. позивача подав через канцелярію суду додаткові пояснення по справі.

01.07.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи проти позову заперечив.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «УніКредит Лізинг» (далі - позивач) та ТОВ «ІТЦ-Центр» (далі - відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 р. (далі - Договір лізингу), відповідно до якого ТОВ «УніКредит Лізинг» як Лізингодавець взяло на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу (ТОВ «ІТЦ-Центр») на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

ТОВ «УніКредит Лізинг» виконало свої зобов'язання за Договором лізингу в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 21.07.2008 р., проте неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів за Договором лізингу призвело до виникнення у нього боргу перед позивачем.

У зв'язку з цим Лізингодавець, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 12.4 Договору лізингу, шляхом односторонньої відмови розірвав Договір лізингу з 02.07.2008 р. , за допомогою надсилання Лізингоодержувачу відповідного письмового повідомлення вих. № 917. Предмет лізингу було повернуто відповідачем-лізингоодержувачем позивачу- лізингодавцю 20.08.2009 р., що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі, копія якого наявна в матеріалах справи.

Крім того, беручи до уваги невиконання відповідачем-лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань по сплаті на користь позивача-лізингодавця лізингових платежів за Договором лізингу, ТОВ «УніКредит Лізинг» звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно заборгованості та штрафних санкцій за Договором лізингу з ТОВ «ІТЦ-Центр» та ТОВ «Авто-Лайн» як поручителя ТОВ «ІТЦ-Центр» за Договором лізингу згідно Договору поруки № 653/SUR від 02.07.2008 р.

У свою чергу, ТОВ «ІТЦ-Центр» надіслало на адресу ТОВ «УніКредит Лізинг» письмову Вимогу № 1/653-LD від 25.04.2012 р. на підставі п. 14.10 Договору лізингу про повернення грошових коштів у зв'язку із припиненням Договору лізингу шляхом сплати цих коштів на рахунок ТОВ «ІТЦ-Центр».

Згідно вказаної вимоги ТОВ «ІТЦ-Центр» вважає, що ТОВ «УніКредит Лізинг» зобов'язане повернути ТОВ «ІТЦ-Центр» всі сплачені останнім на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» грошові кошти за Договором лізингу за винятком комісії за організацію укладення Договору лізингу.

Вказана вимога відповідача не була виконана ТОВ «УніКредит Лізинг», оскільки останній вважає її необгрунтованою та заперечує наявність підстав для її задоволення.

В свою чергу, на адресу позивача надійшла заява відповідача № 2/653-LD від 25.04.2012 р. про зарахування зустрічних вимог сторін за Договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 р.

Вказану заяву відповідача про зарахування зустрічних вимог за Договором лізингу позивач вважає недійсною , у зв'язку з чим подав на розгляд суду позов, в якому просив суд визнати недійсною заяву ТОВ «ІТЦ-Центр» № 2/653-LD від 25.04.2012р. про зарахування зустрічних вимог із ТОВ «УніКреди Лізинг» за договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008р.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному о обсязі, на підставі наступного.

В силу частин 1-3, 5 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, надіслана відповідачем на адресу позивача заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, спрямованим на припинення грошових зобов'язань (обов'язків по сплаті боргу) відповідача перед позивачем за Договором лізингу.

Відповідно до частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування стрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що оскільки предмет лізингу було повернуто, договір припинив свою дію 21.08.2009р., з моменту повернення предмету лізингу, а спірна заява була направлена позивачу 25.04.2012р., у зв'язку з тим, що частина коштів була сплачена позивачу за користування предметом лізингу, а частина боргу залишилась у відповідача перед позивачем, тому у кожної з сторін, на думку відповідача, є зобов'язання щодо сплати боргу, яку відповідач зарахував заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, що було здійснено вже поза межами договору лізингу.

Суд не погодився з запереченнями відповідача, оскільки відповідно до ч. 2 п. 9.6 договору лізингу, усі платіжні та інші зобов'язання за цим договором повинні виконуватися лізингоодержувачем без права будь-якого заліку чи зустрічної вимоги, вільно та незалежно від будь-якого права утримання (особливо щодо сумнівних гарантійних рекламацій чи інших позовів щодо предмету лізингу).

Таким чином, оспорювана заява відповідача-лізингоодержувача про зарахування зустрічних вимог лізингоодержувача (відповідача) із лізингодавцем (позивачем) за Договором лізингу є одностороннім правочином відповідача, що вчинений ним всупереч п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України та ч. 2 п. 9.6 Договорів лізингу, а відповідно має місце порушення відповідачем ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги, що оспорювана заява ТОВ «ІТЦ-Центр» про зарахування зустрічних вимог порушує право ТОВ «УніКредит Лізинг» на отримання грошових коштів, зобов'язання по сплаті яких ТОВ «ІТЦ-Центр» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» передбачено Договором лізингу та підлягає виконанню в натурі, а заява про зарахування зустрічних вимог, з огляду на її недійсність, не може бути підставою для припинення відповідних грошових зобов'язань ТОВ «ІТЦ-Центр» (права на майно - грошей, обов'язок по сплаті яких не був виконаний, хоча строк його виконання настав).

В силу частин 1, 2 ст. 509 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача заборгованість по сплаті лізингових платежів (про стягнення яких заявлено позов, що розглядається у справі № 5011-30/2798-2012-49/447-2012) виникли на підставі Договору, який був діючим на момент виникнення цих зобов'язань .

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності -таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже, в пункті 9.6 Договору зафіксована досягнута згода сторонами щодо істотної умови Договору, а саме: встановлена заборона на проведення спірного зарахування.

Зобов'язання відповідача по сплаті лізингових платежів виникли на підставі Договору, а тому навіть після припинення дії цього договору, проведення зарахування за тими зобов'язаннями, що виникли під час дій Договору є неправомірним.

Таким чином, оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог за Договором лізингу є одностороннім правочином відповідача, що вчинений відповідачем всупереч пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України та пункту 9.6 Договору, а відтак цей правочин підлягає визнанню недійсним.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1147,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр» № 2/653-LD від 25.04.2012р. про зарахування зустрічних вимог із Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКреди Лізинг» за договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ-Центр» (код ЄДРПОУ 35322128, адреса: 04210, м.Київ, проспект Героїв Сталінграду 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКреди Лізинг» (код ЄДРПОУ 33942232, адреса: 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного 22/1) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. - судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення підписано 12.07.2013р.)

Суддя В.І.Мельник