Рішення

від 14.06.2013 по справі 713/5271/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 червня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Кондора Р.Ю., Куштана Б.П.

з участю секретаря : Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Хустського міжрайонного прокурора який діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області на рішення Хустського районного суду від 25 квітня 2013 року по справі за позовом Хустського міжрайонного прокурора який діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Хустської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, де третьою особою без самостійних вимог є: міськрайонне управління Держкомзему у місті Хуст та Хустському районі про визнання недійсними розпорядження голови райдержадміністрації та державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року Хустського міжрайонного прокурора який діє в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, звернувся в суд із вищезазначеним позовом, та як на підставу своїх вимог посилався на те, що голова Хустської райдержадміністрації приймаючи розпорядження № 143 від 24.03.2010 року про передачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га. для обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Кошелеві, Хустського району, вийшов за межі наданих йому повноважень. Оскільки розпорядження голови райдержадміністрації суперечить вимогам статей 38, 122 ЗК України, а звідси й державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі незаконного розпорядження. Виходячи з наведеного й просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Хустського районного суду від 25 квітня 2013 року відмовлено прокурору в задоволенні позовних вимог.

Хустський міжрайонний прокурор який діє в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області подав апеляційну скаргу в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому посилається на те, що рішення суду є неправосудним, оскільки суд дійшов до таких висновків помилково та в супереч матеріалів справи. Такі дії суду призвели до неправильного застосування вимог норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Прокуратури в особі Стойко П.М., який діє на підставі посвідчення, підтримав, вимоги скарги й просив задовольнити таку, виходячи з наведених у ній доводів.

Представник Закарпатської ОДА в особі Свистака В.В., який діє на підставі довіреності, заперечив, вимоги скарги, оскільки суд першої інстанції ухвалив законне рішення.

Представник Хустської райдержадміністрації в особі Бринзей М.М., який діє на підставі довіреності, заперечив, вимоги скарги, оскільки голова райдержадміністрації вправі був видавати таке розпорядження, а тому, рішення суду першої інстанції не суперечить діючому законодавству.

Відповідач ОСОБА_1 заперечив вимоги скарги й просив відхилити таку.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, пояснення сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Проте з рішенням суду першої інстанції не можна погодитись, а тому таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відхиляючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що виходячи зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України голова районної державної адміністрації вправі був видавати розпорядження про надання в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Крім цього, ст. 140 ЗК України не передбачає припинення права власності з підстав наведених у позові. Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області направляючи матеріали перевірки, які не передбачені положенням про таку, тим самим виходить за межі наданих їй повноважень. Європейський суд з прав людини в справі "Стреч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року дійшов висновку, що порушення з боку публічного органу, а не громадянина не являється підставою для позбавлення такого громадянина права на його майно.

Проте такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах норм чинного законодавства й встановлених обставинах справи.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України, ст. 4 ЦПК України.

Звертаючись у суд із позовом в інтересах держави, Хустський міжрайонний прокурор зазначав, що голова Хустської РДА приймаючи розпорядження про надання в приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за межами населеного пункту Кошелеві, вийшов за межі наданих йому повноважень.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" - виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" - місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

А п. "а" ч. 1 ст. 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Указана норма відсилає до іншої спеціальної норми ЗК України, яка розмежовує повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері розпорядження землями державної власності.

А як слідує з абзацу 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Такою нормою, яка визначає повноваження органу виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність являється ст. 122 ЗК України.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 122 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або в користування в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Дана норма не надає права районній державній адміністрації на її території передавати земельні ділянки із земель державної власності у власність або в користування за межами населених пунктів для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Таким право наділена обласна державна адміністрація щодо передавання земельної ділянки на її території із земель державної власності у власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті, ч. 4 ст. 122 ЗК України.

Та як передбачено ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Слід також зазначити що ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, і при цьому не визначає повноваження органу виконавчої влади. Такі повноваження органу виконавчої влади визначає ст. 122 ЗК України, яка являється спеціальною нормою по відношенню до ст. 118 ЗК України.

А звідси, виносячи розпорядження № 143 від 24.03.2010 року голова Хустської РДА надав безоплатно в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд за межами населеного пункту с. Кошелево не маючи на це правових підстав, і діючи при цьому за межами наданих повноважень Хустській РДА по розпорядженню земельною ділянкою із земель державної власності.

Розпорядження спірною земельною ділянкою за межами населеного пункту на цілі передбачені для будівництва та обслуговування житлового будинку входить до компетенції Закарпатської ОДА.

Оскільки розпорядження голови Хустської РДА не відповідає вимогам норм Земельного законодавства яке в даному спорі має спеціальний статус, а звідси Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 052898 від 03 серпня 2010 року виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером № 2125384200:01:001:0035 загальною площею 0,2500 га. за межами населеного пункту с. Кошелево для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, також не можна вважати законним, так-як виданий на підставі незаконного розпорядження голови Хустської РДА.

На час звернення прокурора з позовом у суд, саме Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності на підставі Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770).

Посилання суду на вимоги ст. 140 ЗК України за даних правовідносин не має правового значення, оскільки спір стосується повноважень органу виконавчої влади, а не підстав припинення права власності на земельну ділянку.

Що стосується посилання суду на рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року то таке не може бути взятим до уваги.

Оскільки, суть спору з яким звернувся в суд Хустський міжрайонний прокурор в інтересах держави, стосується законності надання органом виконавчої влади громадянину у власність земельної ділянки. Тобто, такий полягає в правомірності набуття громадянином прав власності. А в справі "Стреч проти Сполученого Королівства" йдеться про вимоги громадянина щодо продовження дії договору оренди з органом виконавчої влади, тобто, ставилось питання пролонгації вже укладеного договору оренди на новий термін.

У справі, що розглядається, обидва суб'єкти земельних правовідносин, діяли в супереч вимог статей 116, 122 ЗК України, а саме, громадянин подав заяву не до органу виконавчої влади, який наділений повноваженням по прийняттю рішення з передання в приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за межами населеного пункту. А Хустська РДА не надіславши таку заяву до повноважного органу виконавчої влади або прийняття рішення про відхилення такої, діючи за межами своїх повноважень, задовольнила таку заяву громадянина.

Таким чином, висновки наведені в згаданому рішенні Європейського Суду з прав людини не підлягають застосуванню в розглядуваній справі, оскільки не стосуються спірних правовідносин.

Хустський міжрайонний прокурор, що діє в інтересах держави заявив також вимогу про скасування запису державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку.

Як убачалось з п. 22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі /ЗАТВЕРДЖЕНОГО постановою КМ України від 09.09.2009 р. N 1021/ - запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, у розділі Книги записів у паперовому вигляді скасовується посадовою особою на підставі рішення суду в установленому законом порядку.

Однак, постановою КМ України від 17.10.2012 р. № 1051 затверджено "Порядок ведення Державного земельного кадастру" та визнано такою, що втратила чинність постанова КМ України від 09.09.2009 р. N 1021 "Про затвердження Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі". Та п. 60 "Порядку ведення Державного земельного кадастру" передбачено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

З вищезазначених норм убачається, що запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, у розділі Книги записів скасовується Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду, якщо визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, а не рішенням суду. За цих обставин, вимога прокурора про скасування запису державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку є неправомірною, а тому не підлягає задоволенню.

А звідси, відхиляючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував вищенаведеного та помилково вважав, що голова Хустської РДА вправі видавати розпорядження по передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за межами населеного пункту.

Приймаючи до уваги наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. А це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог як обґрунтованих.

Зважуючи на вищезазначене та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Хустського міжрайонного прокурора який діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області - задовольнити.

Рішення Хустського районного суду від 25 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Розпорядження голови Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області від 24 березня 2010 року за № 143 про надання безоплатно в приватну власність ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1 земельну ділянку загальною площею 0,25 га. з яких : 0,0096 га. багаторічних насаджень; 0,1469 га. ріллі та 0,0935 га. землі несільськогосподарського призначення (під будівлями та двором) для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд за межами населеного пункту с. Кошелево та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 052898 від 03 серпня 2010 року виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером № 2125384200:01:001:0035 площею 0,2500 га. за межами населеного пункту с. Кошелево для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011025100045 - визнати недійсними.

У позові про скасування запису про державну реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку, в розділі Книги записів за № 011025100045, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

---

Судді:

---

---