Рішення

від 08.07.2013 по справі 242/890/13-ц

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

242/890/13-ц

2/242/386/13

РІШЕННЯ

іменем України

м. Селидове 08 липня 2013 року

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Моцного О.С., при секретарі Відоновій О.О., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4, до Камишівського психоневрологічного центру про стягнення грошових сум при звільненні, вихідної допомоги, видачу трудової книжки та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що позивач ОСОБА_4 працював у Камишівському психоневрологічному центрі на посаді слюсаря у період з липня по жовтень 2012 року та був звільнений відповідно до вимог п. 3 ст. 36 КзпП України - у зв'язку з призивом на військову строкову службу. Відповідач зобов'язаний був з цього приводу виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі двох мінімальних заробітних плат, видати належно оформлену трудову книжку, але відповідач цього не зробив. У зв'язку з цим вважає такі дії відповідача незаконними, які порушили права позивача, через що він поніс моральні страждання, змушений витрачати особистий час на відстоювання своїх прав у суді, понесені витрати на збори до армії призвели до вимушеної організації життя позивача. У зв'язку з цим просить ознайомити позивача з наказом про звільнення, видати належним чином оформлену трудову книжку, нарахувати середню заробітну плату по фактичний день ознайомлення з наказом про звільнення та видачі трудової книжки, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 (п'яти тисяч) грн. та відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтвердила позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, мотивуючи тим, що з позивачем ОСОБА_4 було проведено повний розрахунок по день фактичного звільнення, трудову книжку він забрати відмовився, позивачем не доведено про спричинення йому з боку відповідача моральних страждань та колективним договором Камишівського психоневрологічного центру не передбачена виплата вихідної допомоги у зв'язку з призивом на військову службу. Просить відмовити у задоволенні позову.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердили факт відмови ОСОБА_4 про відмову ознайомитися з наказом про звільнення та отримати трудову книжку.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані докази та матеріали цивільної справи, проаналізувавши законодавством, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Сторонами не оспорюється, що ОСОБА_4 працював у Камишівському психоневрологічному центрі на посаді слюсаря у період з липня по жовтень 2012 року.

Згідно заяви ОСОБА_4 від 30.10.2012 року він просить звільнити його до вимог п. 3 ст. 36 КзпП України - у зв'язку з призивом на військову строкову службу.

Згідно військової повістки Красноармійсько-Селидівського об'єднаного міського військового комісара ОСОБА_4 наказано 12 листопада 2012 року з'явитися для відправки на збірний пункт через призив на військову строкову службу згідно з Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Згідно довідки № 460/7 від 07.12.2012 року ОСОБА_4 перебуває на строковій військовій службі в військовій частині Т0500 з 17.11.2012 року.

Згідно ст.38 КЗпП України розірвання трудового договору, укладеного на не визначений строк, з ініціативи працівника, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на не визначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу або в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; досягнення за дитиною до досягнення нею 14-тирічного віку або за дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом; а також з інших поважних причини), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст.36 та п.п.1,2 і6 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (не військову) службу (п.3 ст.36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органам законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.ст.38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Таким чином, суд вважає, що підстави для зобов'язання відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України присутні, оскільки свою заяву про звільнення позивач обґрунтував у зв'язку з призивом на військову службу та підтвердив відповідною повісткою з військкомату.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення із внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Пунктом 4.2 вказаної інструкції встановлено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно акту від 09.11.2012 року, складеного 3-а працівниками відповідача, ОСОБА_4 07.11.2012 року взяв обхідний лист та оформив його не до кінця, ознайомитися з наказом про звільнення відмовився.

Згідно листа № 04-1537 від 09.11.2012 року адміністрація Камишівського психоневрологічного центру повідомляє ОСОБА_4 про необхідність прийти до відділу кадрів для отримання трудової книжки.

Відповіддю Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області № 05-Л-1183/22-05 від 03.10.2012 року повідомлено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджується одночасно з бюджетом. Бюджетний кодекс України дозволяє здійснювати видатки лише за бюджетними призначеннями. Статтею 78 зазначеного кодексу та Порядку взяття зобов'язань розпорядниками коштів бюджету в органах державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України № 136 від 09.08.2004 року, будь-які зобов'язання, взяті без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень. Встановлених цим кодексом, законом Про державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, вважаються позабюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є бюджетними правопорушеннями. Погашення бюджетних зобов'язань можливе лише за рішенням суду.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач звертався до позивача з листом про необхідність отримати трудову книжку, тому вина відповідача в цьому відсутня, а позивач ОСОБА_4 самостійно її не отримав та його представник в судовому засіданні відмовився її отримати, то суд позбавлений можливості зобов'язати позивача або його представника отримати трудову книжку, оскільки в цьому разі відсутнє порушене право позивача. Крім цього, позивач після закінчення військової строкової служби не позбавлений права самостійно отримати трудову книжку у відповідача.

Розглядаючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим їм органом моральної шкоди працівникові проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і жадають від його додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 1167 ЦК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних докази наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу відповідно до ст. 88 ЦПК України, то позивач та його представник документально не підтвердили її розмір, що позбавляє суд стягнути її розмір з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» мінімальна заробітна плата на 01.11.2012 року (час виникнення спірних правовідносин) становить - 1118,00 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 вихідна допомога у розмірі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач мав право на отримання вихідної допомоги при звільненні у зв'язку з призивом на військову строкову службу, а в решті позовних вимог необхідно відмовити через необґрунтованість.

Враховуючи, що представника позивача відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, то згідно ст. 88 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача у розмірі, передбаченому для позовів майнового характеру.

Керуючись ст. ст. 36, 44, 116 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 81, 88, 174, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4, до Камишівського психоневрологічного центру про стягнення грошових сум при звільненні, вихідної допомоги, видачу трудової книжки та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Камишівського психоневрологічного центру (код ЄДРПОУ 03190254) на користь ОСОБА_4 вихідну допомогу у зв'язку з призивом на військові службу у розмірі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Камишівського психоневрологічного центру (код ЄДРПОУ 03190254) судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя