Постанова

від 12.07.2013 по справі 807/1440/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 рокум. Ужгород№ 807/1440/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю. .

за участю представників

позивача: Резуненко О.А. (довіреність від 03.06.2013 року)

відповідача: Петрова О.М. (довіреність 20.06.2013 року № 26/10/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тема - Закарпаття" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 15 липня 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема - Закарпаття" (далі - позивач, ТОВ "Тема - Закарпаття") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-10) до Державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі - ДПІ у м. Ужгороді), якою просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18 лютого 2013 року № 167/22-02/34417900/1338 (про збільшення ТОВ "Тема - Закарпаття" суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 123000,00 грн.).

Ухвалою суду від 2 липня 2012 року (а.с.202-203) замінено відповідача у справі (ДПІ у м. Ужгороді) на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте всупереч положень податкового законодавства, зокрема, підставою для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ є віднесення до складу податкового кредиту по ПДВ сум, пов'язаних з придбанням товару на підставі укладеного з ПП ВФ "Дніпрорибторг" правочину, суму податкового кредиту сформовано на підставі отриманих податкових накладних в рамках угоди, за якою проведено отримання товарів та оплату за нього в повному обсязі, у відповідності до норм Податкового кодексу України. Стосовно висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій - посилається на реальність їх здійснення, що підтверджується документально, зазначає, що дане питання перевіркою фактично не досліджувалось, а висновки перевірки прийнято на підставі акту перевірки контрагента ПП ВФ "Дніпрорибторг" та висновки про фіктивність операції суперечать обставинам справи, оскільки угода виконана належним чином сторонами та така не визнавались недійсною в судовому порядку (у відповідності до вимог Цивільного кодексу України), крім того, можливі порушення податкового законодавства, допущені контрагентом позивача, не впливають на права або обов'язки позивача та не можуть бути підставою для визначення йому податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представники позивача уточнив позовні вимоги (згідно заяви про уточнення позовних вимог, а.с.181), просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18.02.2013 року за № 0000082201 (про збільшення ТОВ "Тема - Закарпаття" суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 123000,00 грн.), уточнений позов підтримав та просить суд його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист ДПІ у м. Ужгороді від 03.06.2013 року за № 4149/10/10, а.с.140-145), згідно якого позов не визнав, посилаючись на те, що згідно матеріалів перевірки дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області, у ПП ВФ "Дніпрорибторг" (контрагент позивача) відсутні умови для здійснення господарської діяльності (основні засоби, складські приміщення та інше, відсутність за місцем реєстрації), та наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, крім того, господарська операція не підтверджується документально (товарно - транспортна накладна оформлена невірно та не є основою для податкового обліку), тобто, підставою для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ "Тема - Закарпаття" є віднесення до складу податкового кредиту сум по операціях з ПП ВФ "Дніпрорибторг" за якими, на думку відповідача, не підтверджено факту реальності поставок товарів.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з мотивів, наведених у поданому письмовому запереченні проти позову, просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Проведеною ДПІ у м. Ужгороді позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ "Тема - Закарпаття" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Дніпрорибторг" за грудень 2011 року (акт ДПІ у м. Ужгороді від 06.02.2013 року за № 255/22-01/34417900, а.с.12-23) встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 98400,00 грн. (за грудень 2011 року).

На підставі акту перевірки, 18 лютого 2013 року ДПІ у м. Ужгороді винесено податкове повідомлення - рішення за № 0000082201 (а.с.11), яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 123000,00 грн. (в тому числі, основний платіж - 98400,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 24600,00 грн.).

В матеріалах справи міститься копія рішення ДПС у Закарпатській області про результати розгляду скарги від 14.03.2013 року за № 336/10/10-244 (а.с.182-187), яким скаргу ТОВ "Тема - Закарпаття" залишено без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18.02.2013 року за № 0000082201 (167/22-02/34417900/1338) - без змін та ТОВ "Тема - Закарпаття" звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом ДПІ у м. Ужгороді від 06.02.2013 року за № 255/22-01/34417900, Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області направлено до ДПІ у м. Ужгороді акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дніпрорибторг" від 09.11.2012 року за № 571/222/31419134 (а.с.153-168), згідно якого зустрічну перевірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "Дніпрорибторг" має стан "9" (не встановлено за юридичною адресою).

Згідно акту Дніпропетровської МДПІ, правочини між ТОВ "Дніпрорибторг" та його контрагентами є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків,

Проведеною ДПІ у м. Ужгороді перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ "тема - Закарпаття" з ПП ВФ "Дніпрорибторг" на підставі укладеного договору поставки від 30.12.2011 року (без номеру), за яким здійснено разову операцію постачання ТВЦ від ПП ВФ "Дніпрорибторг" (постачальник) до ТОВ "Тема - Закарпаття" (покупець).

Перевіркою виявлено порушення в документальному оформленні документів (в товарно - транспортних накладних відсутні підписи відповідальних осіб, не надано акти приймання - передачі товару, відсутні документи на підтвердження якості та комплектації отриманого товару), чим, на думку перевіряючи, порушено вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в зв'язку з чим та на підставі акту Дніпропетровської МДПІ від 09.11.2012 року за № 571/222/31419134 - встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Згідно п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VI (діє з 1 січня 2011 року, далі - ПК України), ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У розумінні пп. 14.1.36 ПК п.14.1 ст. 14 України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, договором поставки від 30 грудня 2011 року (без номера), укладеним між ТОВ "Тема - Закарпаття" та ПП ВФ "Дніпрорибторг" (а.с.24-28), копіями накладної від 30.12.2011 року № РН-1230/01 (а.с.29), податкової накладної від 30.12.2011 року за № 30 (а.с.30), товарно - транспортних накладних за №3 1, 2 та 3 (а.с.157-159), подорожніх листів (а.с.114-119), платіжних доручень про сплату на рахунок ПП ВФ "Дніпрорибторг" коштів (а.с.106,107), актом оприбуткування від 31.12.2011 року (а.с.113), посвідченнями про відрядження водіїв ТОВ "Тема - Закарпаття" (а.с.123-125), висновками державної санітарно - епідеміологічної експертизи (а.с.126-131) - підтверджується отримання ТМЦ від ПП ВФ "Дніпрорибторг" за договором поставки від 30.12.2011 року Б\Н, придбаний за договором товар отриманий ТОВ "Тема - Закарпаття" та оприбуткований підприємством, у вартості товару наявний та сплачений в повному обсязі ПДВ, за наслідками придбання товару правомірно сформований податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарської операції підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно пп.4.1.27 п.4.1 ст. 4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.1.14.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абзац "а" п.198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з наведеного, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, наявною в матеріалах адміністративної справи податковою накладною, отриманою ТОВ "Тема - Закарпаття" від ПП ВФ "Дніпрорибторг" за договором від 30.12.2011 року (а саме, податкова накладна від 30.12.2011 року за № 30 (а.с.30), що податковий кредит ТОВ "Тема - Закарпаття" сформовано на підставі отриманої податкової накладної, яка відповідає вимогам податкового законодавства, податкова накладна містить всі передбачені законодавством відомості, суми ПДВ сплачені у вартості придбаних ТМЦ в повному обсязі, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та суми ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі, тобто, податковий кредит сформовано у відповідності до положень ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, акт ДПІ у м. Ужгороді не містить жодного посилання на порушення ТОВ "Тема - Закарпаття" норм Податкового кодексу України стосовно правомірності чи правильності формування ним податкового кредиту з ПДВ (ст. ст. 198, 201 ПК України), що слугували підставою для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ, та в акті в провину позивачеві відповідні порушення податкового законодавства не ставляться. В акті зазначено про те, що не підтверджується наявність факту придбання товарів, в зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства ТОВ "Дніпрорибторг", на підставі акту Дніпропетровської МДПІ (хоча цим актом перевірка також не проводилась в зв'язку з неможливість її проведення, згідно назви та тексту акту).

Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати своїх контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, більше того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання (по здачі податкової звітності чи по сплаті податків до бюджету), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Стосовно позиції податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за договором підряду в зв'язку з відсутністю наміру її здійснення, суд констатує наступне:

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України наведено визначення правочину, згідно якої, правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Тобто, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 234 ЦК України передбачено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Судом відхиляються також доводи відповідача про правомірність збільшення зобов'язань з ПДВ з підстав неправильності оформлення товарно - транспортних накладних чи відсутності подорожніх листів, оскільки, по-перше, наявними в матеріалах справи копіями таких підтверджується як їх наявність взагалі, так і оформлення їх належним чином, по-друге, навіть наявність незначних недоліків в оформленні товарно - транспортних накладних (чи інших документах) не є підставою для висновку про відсутність операції з їх поставки, крім того, існування будь - яких незначних недоліків при заповненні первинних документів не є підставою для висновку про неправомірність включення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки нормами діючого законодавства передбачено, що єдиною підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності визначення зобов'язань по ПДВ, тобто, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, вимоги позову щодо визнання його протиправним та скасування відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18.02.2013 року за № 0000082201 повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного (місцевого) бюджету, та такими є витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 1230,00 грн. (згідно квитанції від 08.05.2013 року за № ПН770491К (а.с.2), та дана сума підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тема - Закарпаття" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 18 лютого 2013 року № 0000082201 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Тема - Закарпаття" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 123000,00 грн. (основний платіж - 98400,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 24600,00 грн.).

3. Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тема - Закарпаття" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кошового, 6 код 34417900) витрати зі сплати судового збору у сумі 1230,00 грн. (одна тисяча двісті тридцять гривень).

4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті