Рішення

від 25.06.2013 по справі 911/1681/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2013 р. Справа № 911/1681/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конріл",

01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, кім. 16

до Спільного Українсько-Болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Комерс",

08290, Київська обл., смт Гостомель, вул. Лугова, 1

про стягнення 3 519,34 грн.

за участю представників:

позивача - Кожевніков В.С. (довіреність від 07.04.2013);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Конріл" (далі - позивач) до Спільного Українсько-Болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Комерс" (далі - відповідач) про стягнення 3 728,30 грн., з яких: 3 519,34 грн. - основний борг, 34,83 грн. - 3% річних та 174,13 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.05.2013.

У судове засідання 23.05.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.05.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 18.06.2013.

У судове засідання 18.06.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.05.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 25.06.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14024 від 25.06.2013) позивачем подано заяву про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви, а саме: у позовній заяві помилково зазначено, що розмір основного боргу складає 3 519,34 грн., тоді як правильний розмір - 3 310,38 грн.

Вказане відповідає змісту позовної заяви, не змінює предмету та підстав позову, а, відтак, прийнято судом, у зв'язку з чим, у даному провадженні судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 3 519,34 грн., з яких: 3 310,38 грн. - основний борг, 34,83 грн. - 3% річних та 174,13 грн. - пеня.

У судовому засіданні 25.06.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.06.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Дочірнім підприємством "Конріл" (далі - продавець) та Спільним Українсько-Болгарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Комерс" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу від 07.11.2012 № 2262 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець продає товар, а покупець приймає та оплачує на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, продавець зобов'язується забезпечити поставку товару, якість якого має бути підтверджена сертифікатом якості, гігієнічними висновками та іншими документами, що підтверджують якість товару, а також його відповідність вимогам, що застосовуються до товарів відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 3.4. Договору, моментом поставки є дата складання накладної, що підтверджується підписом особи, яка приймає товар.

Покупець зобов'язується отримати товар та оплатити його вартість за кожною накладною не пізніше, ніж через 21 календарний день з моменту поставки товару (пункт 4.1. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункти 8.1, 8.2. Договору).

На виконання умов Договору, продавець за видатковими накладними: від 13.11.2012 № 011100487 на суму 2 835,42 грн., від 13.11.2012 № 011100486 на суму 256,32 грн., від 13.11.2012 № 011100490 на суму 518,64 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, передав товар, а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені оригінали зазначених накладних. Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів здійснення господарських операцій з поставок товару.

Між Дочірнім підприємством "Конріл" (первісний кредитор), позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Конріл" (новий кредитор) та відповідачем - Спільним Українсько-Болгарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Комерс" (боржник) укладено договір відступлення права вимоги до Договору від 02.01.2013 № ДВПВ2262 (далі - Договір відступлення), згідно якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги на умовах, які існують на момент укладання Договору відступлення, за Договором, укладеним між первісним кредитором та боржником.

Між сторонами Договору відступлення підписано Додаток № 1, в якому сторонами засвідчено, що станом на 02.01.2013 заборгованість боржника перед новим кредитором за Договором складає 3 510,38 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, судом встановлено факт заміни в основному зобов'язанні первісного кредитора на нового кредитора, яке здійснено шляхом укладення в належній формі, з погодженням усіх необхідних умов, Договору відступлення.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на суму 200,00 грн., що підтверджується реєстром розрахункових документів за період з 07.11.2012 по 20.06.2013, який засвідчений підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплений відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 3 310,38 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 11.04.2013 складає 3 310,38 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, реєстр розрахункових документів - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем коштів і, відповідно, наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 11.04.2013, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - у якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 11.04.2013 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, що досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 310,38 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 174,13 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

При перевірці розрахунку пені, що здійснений позивачем, судом виявлено надмірність її нарахування на 0,47 грн., в цій частині позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 34,83 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 34,83 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, всебічного розгляду всіх обставин справи в сукупності, на підставі оцінки наявних доказів, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 3 310,38 грн. основної заборгованості, 173,66 грн. пені та 34,83 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 0,47 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного Українсько-Болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Комерс" (08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Лугова, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24092030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конріл" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, кім. 16, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37956956) 3 310 (три тисячі триста десять) грн. 38 коп. основної заборгованості, 34 (тридцять чотири) грн. 83 коп. 3% річних, 173 (сто сімдесят три) грн. 66 коп. пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 27 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.07.2013.

Суддя С.О. Саванчук