Ухвала

від 03.07.2013 по справі 712/23648/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Чужа Ю.Г., Ігнатюка Б.Ю.

з участю секретаря : Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради й Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружба" про визнання недійсним рішення міськради та встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування рішення суд та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Мотивує, вимоги тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам норм процесуального та матеріального права.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1, який діє по дорученню в особі ОСОБА_2 підтримав, вимоги скарги та просив її задовольнити з наведених підстав.

Представник Ужгородської міськради, який діє по дорученню в особі ОСОБА_3 заперечив, вимоги скарги, оскільки такі не відповідають вимогам норм матеріального права.

Представник ОСББ "Дружба" в особі голови правління ОСОБА_4 та представник, який діє по дорученню в особі ОСОБА_5 заперечили, доводи апеляційної скарги, та просили відхилити таку.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 як власник земельних ділянок вимагає встановлення постійного земельного сервітуту, який полягає у праві влаштування проїзду по земельній ділянці за рахунок прибудинкової території ОСББ "Дружба". Рішенням Ужгородської міської ради XV сесії VI скликання від 07.12.2012 року за № 738 "Про затвердження проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок" затверджено проект землеустрою по відведенню ОСББ "Дружба" земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 0,8706 га. для обслуговування прибудинкової території та передано таку в оренду ОСББ "Дружба" строком на 10 років до 07.12.2022 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла до думки, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводом апеляційної скарги ОСОБА_1 є те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що рішення Ужгородської міськради порушує права апелянтки на вільне володіння та користування земельними ділянками. Облаштувати проїзд до цих земельних ділянок, можна виключно через земельну ділянку, яка може бути передана в оренду ОСББ "Дружба" на підставі цього рішення. Не зважаючи на наявність спору з приводу частини земельної ділянки по якій буде проходити проїзд до земельних ділянок, Ужгородською міськрадою прийнято рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки, частина якої буде накладатись на земельну ділянку необхідну апелянтці для влаштування проїзду.

Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, ч. 1 ст. 15 ЦК України. Таке ж положення містить і ст. 3 ЦПК України. А з цього слідує, що захисту підлягає не будь-яке право, а тільки порушене, невизнане чи оспорюване.

Позивачка, будучи власником земельних ділянок по АДРЕСА_1, вважає, що п. 1.12. рішення Ужгородської міської ради XV сесії VI скликання від 07.12.2012 року за № 738 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" стосовно затвердження проекту землеустрою по відведенню ОСББ "Дружба" земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 0,8706 га. для обслуговування прибудинкової території та передання такої в оренду ОСББ "Дружба" строком на 10 років до 07.12.2022 року, порушено її право на користування власними земельними ділянками.

Порушення її права, цим рішенням міськради на користування власними земельними ділянками, полягає в тому, що бажає облаштувати проїзд до своїх земельних ділянок за рахунок частини прибудинкової території на якій знаходиться багатоквартирний будинок, шляхом встановлення постійного сервітуту. А передача такої ділянки в оренду ОСББ "Дружба" позбавить її права доступу до своїх ділянок.

Але разом з цим як вбачається зі змісту частин 1 і 3 ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Та встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Аналізуючи дані норми, відсутні підстави стверджувати, що передача в оренду прибудинкової земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку, є порушенням прав власника земельної ділянки на користування такою, або являється перепоною для останнього вимагати встановлення земельного сервітуту.

Виходячи зі змісту ст. 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до повноважень наданих міській раді у галузі земельних відносин на території міста, остання має право розпоряджатись землями комунальної власності, у тому числі, шляхом надання в оренду прибудинкової території для обслуговування багатоквартирного будинку, ст. 12 ЗК України.

За наведених обставин, позивачка не довела свої вимоги стосовно того, що прийняття міськрадою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення прибудинкової земельної ділянки ОСББ "Дружба" для обслуговування багатоквартирного будинку, та передачі такої в оренду, призвело до порушення її прав як власника на користування своїми земельними ділянками. А звідси, її право не є порушеним, та відповідно не підлягає захисту.

Згідно із ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

А виходячи зі змісту ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Та встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Ставлячи вимогу про встановлення земельного сервітуту, позивачка як власник земельних ділянок, стверджувала, що використання її земельних ділянок без встановлення постійного сервітуту, який полягає в облаштуванні проїзду для автомобіля є неможливим.

Проте, виходячи з вимог ст. 401 ЦК України та ст. 98 ЗК України, встановлення земельного сервітуту для задоволення потреб інших осіб, може мати місце, коли такий не може бути задоволений іншим способом. Та земельний сервітут повинен здійснюватись способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

В судовому засіданні та в своїх запереченнях відповідачі стверджували, що позивачка має можливість проїзду до своїх земельних ділянок з боку готелю "Дружба" де є частково та планувався прохід, а також з боку вул. Берчені.

А представник апелянтки пояснив, що остання ставить питання про встановлення сервітуту на земельну ділянку, яка на час спору є комунальною власністю, а не за рахунок земель, що перебувають у приватній власності.

Земельна ділянка за рахунок якої позивачка бажає встановити земельний сервітут, являється прибудинковою територією ОСББ "Дружба", та цільове призначення такої, це обслуговування багатоквартирного будинку.

Встановлення такого сервітуту призведе до позбавлення ОСББ "Дружба" права користування прибудинковою територією. А крім цього, встановлення земельного сервітуту не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, щодо якої вимагається встановлення сервітуту.

Так, ст. 99 ЗК України встановлено види права земельного сервітуту. Зазначені положення, слід розцінювати як такі, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зокрема, у п. "б" даної статті передбачено - право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Позивачка бажає сама облаштувати дорогу для проїзду транспорту до своїх земельних ділянок.

Прибудинкова територія, яка передбачена для обслуговування багатоквартирного будинку, та на частину якої позивачка вимагає встановити сервітут не підпадає під визначення наявного шляху у розумінні ст. 99 ЗК України.

Окрім цього, як земельна ділянка позивачки, так і прибудинкова територія знаходяться на пагорбі (схилі), а звідси при облаштуванні дороги, існує реальна ймовірність зсуву ґрунту. Такого не виключає і подана позивачкою документація на облаштування дороги, та нахил дороги прийнято на рівні 50,4 % і це після того як буде знята частина ґрунту на схилі.

За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка не надала суду беззаперечних доказів того, що встановлення земельного сервітуту можливе лише за рахунок прибудинкової території ОСББ "Дружба", та що такий являється найменш обтяжливим для користувача земельної ділянки, щодо якої вимагається встановлення сервітуту.

Інші доводи апелянтки не спростовують вищенаведеного та не мають правового значення для вирішення заявлених вимог.

Позаяк доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та вище наведеного, а тому колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .

Ураховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили .

Головуючий :

Судді :