Рішення

від 11.07.2013 по справі 904/4927/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.13р. Справа № 904/4927/13 За позовом Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод металевих конструкцій", м. Краматорськ, Донецька область

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЕПРО СТРОЙ ИНВЕСТ", м.Дніпропетровськ

Про стягнення 3192,11 грн.

Суддя: Крижний О.М.

Представники:

Від позивача : Чернишов Ю.О., довіреність №18юр/1596 від 11.12.2012 року, представник

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Краматорський завод металевих конструкцій" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепро Строй Инвест" про стягнення 3 192,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні. Судом належним чином повідомлено відповідача про день, час і місце судового засідання за його місцезнаходженням, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду), яке отримане відповідачем 01.07.2013 року.

Відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепро Строй Инвест" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 11.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "Краматорський завод металевих конструкцій" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепро Строй Инвест" (продавець) досягнуто домовленості щодо поставки наступного товару: "Лист г/к 32х2250х6300 ст.17Г1С" та "Лист г/к 32х1500х6000 ст.09Г2С".

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-120977 від 26.09.2012 року на суму 65 213,68 грн. (а.с.7).

Позивач відповідно до вищевказаного рахунку-фактури сплатив відповідачу 65 213,68 грн., що підтверджується банківською випискою, яка знаходиться у матеріалах справи (а.с.10).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач поставив позивачу партію товару, що підтверджується видатковою накладною № РН-2809/2 від 28.09.2012 року та товарно-транспортною накладною від 28.09.2012 року на суму 62 021,57 грн. (а.с.8-9).

Відповідачем не здійснено поставки товару на суму передоплати у розмірі 3192,11 грн., суму передоплати не повернув, що є причиною виникнення спору.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 5/255 від 22.03.2013 року про повернення суми дебіторської заборгованість у розмірі 3 192,11 грн. (а.с.11).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (надання рахунку-фактури, сплата згідно цього рахунку, часткова поставка товару) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 222 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Під час судового розгляду справи позивач надав до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій зазначає, що відповідачем було частково сплачено суму заборгованості у розмірі 1 787,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.06.2013 року, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.27).

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі , то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Порушення провадження у справі відбулося 20.06.2013 року, а часткова оплата 17.06.2013 року, тобто до порушення провадження у справі. Отже, в задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.

Таким чином, на день прийняття рішення суду заборгованість відповідача перед позивачем за оплачений та не поставлений товар складає 1405,11 грн.

Відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати та не надано доказів поставки товару на суму 1 405,11 грн. або повернення зазначеної суми попередньої оплати позивачу, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати підлягає задоволенню в розмірі 1 405,11 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають поверненню. Невиконанням обов'язку щодо повернення грошових коштів відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (суму попередньої оплати) у власність позивача.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума попередньої оплати у розмірі 1787,00 грн.

Стосовно неявки у судове засідання представника відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 року відповідач був повідомлений, що у разі неподання відзиву на позовну заяву і витребуваних судом документів, справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Крім того, розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою відповідача. Суд вважає, що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення.

Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні .

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що саме неправильні дії відповідача стали причиною виникнення спору. При цьому суд приймає до уваги, що хоча порушення провадження у справі відбулося 20.06.2013 року, а часткова оплата 17.06.2013 року (що, згідно рекомендацій Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині, а не припинення провадження у справі), однак позовну заяву направлено позивачем на адресу суду поштою саме 17.06.2013 року, тобто в день часткової оплати. Таким чином, на час подання позову позивачеві дійсно могло бути невідомо, як про це зазначив представник позивача у судовому засіданні, про здійснення часткової оплати відповідачем. На підставі викладеного, враховуючи положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на справедливий суд", суд вважає, що справедливим буде покладення на відповідача судового збору у повному обсязі. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепро Строй Инвест" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Воронцова, буд. 77, кв. 27, ідентифікаційний код 35396540) на користь Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод металевих конструкцій" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Радгоспна, 15; ідентифікаційний код 01412242) суму попередньої оплати у розмірі 1 405,11 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 11.07.2013 року.

Суддя О.М. Крижний