Рішення

від 11.07.2013 по справі 910/8048/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8048/13 11.07.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екосвіт" стягнення коштів

Представники:

від Позивача: Терновий О.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Чепілко Р.Є. (директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екосвіт" (надалі також - «Відповідач») про (з Урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) стягнення заборгованості в розмірі 10 801 (десять тисяч вісімсот одна) гривня 86 копійок, з яких: 10 000 гривень 00 копійок сума основного боргу, 747 гривень 61 копійка пені та 54 гривні 25 копійок 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 27 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екосвіт" укладено договір на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 176/Л. На виконання вимог договору Позивач 31 серпня 2012 року сплатив Відповідачу 10 000 гривень 00 копійок та 17 вересня 2012 року надав Відповідачу разом із супровідним листом документи для виконання робіт. Однак, Відповідач так і не розробив для Позивача документи для отримання дозволу на ліміти на утворення та розміщення відходів на 2013 рік та не здійснив їх погодження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.13 порушено провадження у справі № 910/8048/13 та призначено її розгляд на 29.05.13 року.

В судовому засіданні 29.05.13 року оголошено перерву до 26.06.2013 року.

05.06.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Позивача Заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що оскільки в позовній заяві та письмових поясненнях Позивача допущено арифметичні помилки в нарахуванні 3% річних за користування чужими грошовими коштами та у зв'язку із збільшенням строку по нарахуванню пені, Позивач збільшує позовні вимоги та просить стягнути 10 000 гривень 00 копійок суму основного боргу, 747 гривень 61 копійку пені та 54 гривні 25 копійок 3% річних.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 25.06.13 року № 04-1/370 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/8048/13.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/8048/13 передано для розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2013 року справу № 910/8048/13 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., розгляд справи призначено на 11.07.2013 року.

26.06.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Відповідача Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що виконання зобов'язань щодо розробки документів відбулося із простроченням строку, який визначено в п. 1.2. Договору у зв'язку з тим, що діючому на час отримання вимоги про розірвання Договору керівництву Відповідача стало відомо про існування зобов'язань після отримання такої вимоги. Як зазначає Відповідач, Договір було укладено Директором Бобирь А.П., якого, згідно рішення зборів учасників Відповідача, було звільнено з посади Директора Відповідача. Також, з вересня про грудень 2012 року в штатному розкладі Відповідача відбулися зміни у зв'язку із звільненням за власним бажанням спеціалістів, що мали відповідну освіту та відповідний досвід в розробці документів. Так, розуміючи ситуацію, що склалася, а також необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов'язань, Відповідачем 11 грудня 2012 року було укладено Договір із ТОВ «УТІЛІС ІННОТЕХ» на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами. Відповідно до Акту виконаних робіт, підписаного представника Відповідача та ТОВ «УТІЛІС ІННОТЕХ», роботи по розробці документів виконані ТОВ «УТІЛІС ІННОТЕХ» в повному обсязі.

10 липня 2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Позивача письмові пояснення, в яких зазначено, що Договір на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 176/Л укладався не з конкретним керівником - фізичною особою, а саме з Відповідачем, як підприємством - юридичною особою, крім того в ньому відсутня умова про те, що робота може надаватись чи виконуватися субпідрядною організацією. Представник звертає увагу, що в матеріалах праві відсутні будь-які докази, які б підтверджувати виконання або часткове виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором. Що стосується акта виконаних робіт від 31 травня 2013 року, то даний акт підписаний між Відповідачем та субпідрядною організацією і ніяким чином не доводить виконання Відповідачем за Договором своїх зобов'язань.

В судовому засіданні 11.07.2013 року представник Позивача підтримав вимоги, доводи позовної заяви та зазначив, що Договір в односторонньому порядку було розірвано в березні 2013 року. Директор Відповідача проти позову заперечив, однак зазначив, що ТОВ «Науково-виробниче підприємство "Екосвіт" дійсно не виконано свої зобов'язання за договором в строки, встановлені вказаним договором. Також, директор Відповідача зазначив, що умови договору було виконано вже після подачі позову до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11 липня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екосвіт" («Виконавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" («Замовник») укладено Договір на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 176/Л (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи: розробка документів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998 року для отримання дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік.

Строк виконання робіт протягом 90 календарних днів з дати перерахування Замовником попередньої оплати по договору (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, вартість робіт з виготовлення науково-технічної продукції є незмінною та становить 10 000 гривень 00 копійок враховуючи ПДВ.

Оплата по договору здійснюється на підставі виставленого Виконавцем рахунку-фактури (пункт 2.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2012 року Відповідачем виставлено Позивачу Рахунок-фактуру № Е-00000247 на розробку лімітів в розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до платіжного доручення № 823 від 31 серпня 2012 року, Позивач сплатив на Рахунок Відповідача 10 000 гривень 00 копійок за розробку лімітів згідно з рахунком від 29 серпня 2012 року

Пунктом 3.2. Договору визначено, що після повного завершення робіт по виконанню, оформленню науково-технічної продукції та отримання Замовником дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік Виконавець передає Замовнику Акт здачі-приймання науково-технічної продукції.

Відповідно до пункту 3.4. Договору, Виконавець приступає до виконання робіт після надання Замовником всієї необхідної інформації по підприємству.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2012 року Позивачем направлено на адресу Відповідача Лист Вих. № 01/28 з документами, необхідними для отримання дозволу та ліміту на розміщення відходів на 2013 рік.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник Позивача зазначає, 27 листопада 2012 року Позивач листом звернувся до Відповідача з проханням розірвати договір за згодою сторін, підписати додаткову угоду про розірвання договору та повернути сплачені кошти, адже Відповідач так і не виконав умов Договору, що є його істотним порушенням. У відповідь на звернення Позивача розірвати договір, Відповідач надав лист, в якому гарантував виконання зобов'язання по Договору. Але Відповідач та і не розробив для Позивача документи для отримання дозволу на ліміти на утворення та розміщення відходів на 2013 рік та не здійснив їх погодження.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 176/Л між сторонами згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Суд не приймає до уваги доводи директора Відповідача про те, що підписавши 11 грудня 2012 року із ТОВ «УТІЛІС ІННОТЕХ» Договір на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами Позивач виконав взяті не себе зобов'язання за Договором на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 176/Л, оскільки Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження виконання умов Договору на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 176/Л саме в строки, визначені договором.

Що стосується посилань Директора Відповідача на те, що Договір в інтересах Відповідача було укладено від імені Директора Бобирь А.П., якого згідно рішення зборів учасників Відповідача, було звільнено з посади Директора, Суд зазначає, що це не впливає на права та обов'язки Відповідача (юридичної особи), як сторони Договору та останній залишається відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2012 року Відповідачем направлено на адресу Позивача Лист, в якому зазначено, що Відповідач не відмовляється від своїх зобов'язань за Договором та гарантує виконання зобов'язань в строки до 31.12.2012 року.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 176/Л, не виконав свої зобов'язання з розробки документів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998 року для отримання дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік в строки, встановлені договором.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екосвіт" про стягнення 10 000 гривень 00 копійок сум основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що у випадку порушення Виконавцем строків виконання Робіт за п.1.2. Договору, він сплачує Замовникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період заборгованості. Пеня нараховується за весь період невиконання Виконавцем своїх зобов'язань по Договору.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екосвіт" про стягнення 747 гривень 61 копійки пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" в частині стягнення з ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екосвіт" 54 гривень 25 копійок 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екосвіт" (01135, м. Київ, вулиця Золотоустівська, б.3, код ЄДРПОУ 37727460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" (04080, м. Київ, вулиця Фрунзе, б. 86, код ЄДРПОУ 33787018) 10 801 (десять тисяч вісімсот одну) гривню 86 копійок, з яких : 10 000 гривень 00 копійок сума основного боргу, 747 гривень 61 копійка пені та 54 гривні 25 копійок 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екосвіт" (01135, м. Київ, вулиця Золотоустівська, б.3, код ЄДРПОУ 37727460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛ БІЗНЕС-ПАРК" (04080, м. Київ, вулиця Фрунзе, б. 86, код ЄДРПОУ 33787018) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12 липня 2013 року

Суддя О.В. Чинчин