Постанова

від 08.07.2013 по справі 910/5241/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. Справа№ 910/5241/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс Трейд Груп"

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.05.2013 року (повний текст підписано 29.05.2013р.)

у справі №910/5241/13 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Тех-Авто-Дор", с.Поліське, Коростенський район, Житомирська область,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс Трейд Груп", м. Київ,

про стягнення 20 384,43 грн.

за участю представників:

від позивача: Таліпов В.В. - представник (дов. б/н від 28.08.2012 р.);

від відповідача: Копилова Л.С. - представник (дов. б/н від 16.05.2013 р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тех-Авто-Дор" (надалі - ТОВ „Тех-Авто-Дор") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс Трейд Груп" (надалі - ТОВ „Ресурс Трейд Груп") 20 384,43 грн., обґрунтовуючи вимоги наявністю заборгованості перед позивачем за отриманий товар по усній угоді.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі №910/5241/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20 384,43 грн. боргу.

Не погоджуючись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурс Трейд Груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначено розгляд справи на 08.07.2013 року.

В судовому засіданні 08.07.2013р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстав для його скасування немає, а рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

08.07.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю „Тех-Авто-Дор" та товариством з обмеженою відповідальністю „Ресурс Трейд Груп" був укладений усний договір, за яким відповідачу було поставлено щебінь на загальну суму 62 646,62 грн. (а.с.47-52).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання усної угоди відповідачу було поставлено щебінь на загальну суму 62 646,62 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000083 від 28.07.2009р. на суму 14 525,59 грн., №РН-0000152 від 22.09.2009р. на суму 7 067,44 грн., №РН-0000155 від 23.09.2009р. на суму 6 609,28 грн., №РН-0000159 від 24.09.2009р. на суму 6 559,88 грн., №РН-0000163 від 28.09.2009р. на суму 13 903,64 грн., №РН-0000179 від 05.10.2009р. на суму 13 980,79 грн. (а.с.47-52).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника як на відсутність підстав виконання зобов'язання непогодженість термінів оплати товару в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що на момент звернення позивача до суду з позовом у відповідача існував обов'язок оплати отриманий товар.

Відповідач даний товар прийняв без зауважень, однак ТОВ „Ресурс Трейд Груп" за отриманий товар провів оплату частково на суму 38 762,19 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с.18-24).

Під час розгляду справи відповідач не заперечував факт отримання від відповідача товару на суму 62 646,62 грн. та часткової її оплати на суму 38 762,19 грн.

31.12.2009 року між сторонами був укладений акт звірки розрахунків, згідно якого відповідач станом на 31.12.2009р. визнає заборгованість за отриманий товар в сумі 23 884,43грн. (а.с.13). Факт наявності даної заборгованості відповідача також підтверджується актом Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 31.03.2010 року №120/23-01/35470461, складеним за результатами перевірки позивача (а.с.14-17).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що зазначений акт звірки підписаний неналежним представником відповідача, оскільки такий засвідчений не лише підписом представника, але й печаткою відповідача, достовірність якої відповідачем не спростовується. Оригінал даного акту звірки наданий позивачем під час апеляційного провадження та долучений судом до матеріалів справи.

Посилання скаржника на те, що даний акт звірки не є первинним документом та не може використовуватись як форма визнання боргу, а відповідно не є належним доказом наявності заборгованості, судова колегія вважає необґрунтованим. Факт поставки товару та розрахунків за нього підтверджується первинними господарсько-бухгалтерськими документами (видатковими накладними, виписками з банківського рахунку), а акт звірки свідчить про визнання відповідачем свого боргу та не є єдиним доказом наявності такого боргу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у 2010 році відповідачем заборгованість погашена частково в сумі 3 500,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 22.07.2010 р., 21.08.2010 р., 22.10.2010 р., 10.12.2010 р. (а.с.21-26).

Відповідач під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції факт оплати отриманого товару не заперечував; на існування інших господарських відносин між сторонами, на виконання яких здійснювалась така оплата не посилався.

Згідно положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням зазначеного, отримання товару відповідачем на виконання договору без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку поставки товару, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити його вартість.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження ТОВ „Ресурс Трейд Груп" не надано доказів на підтвердження оплати зазначеного товару в повному обсязі, що свідчить про наявність заборгованості перед позивачем на суму 20 384,43 грн.

Щодо посилання скаржника у скарзі на пропущення позивачем строку позовної давності слід зазначити, що згідно вимог ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як підтверджується матеріалами справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заява про застосування позовної давності не заявлялась, а тому правових підстав для її застосування під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не має.

Посилання скаржника на порушення його права на участь у розгляді справи судом першої інстанції у зв'язку з неотриманням судових викликів колегія суддів відхиляє з огляду на те, що матеріали справи містять докази про направлення таких на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5, 34, 41-42). Крім того, в судовому засіданні 20.05.2013 року представник скаржника був присутній, але клопотань про ознайомлення з матеріалами справи та/або відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю надання додаткових документів не заявляв (а.с.56).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс Трейд Груп" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс Трейд Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі №910/5241/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі №910/5241/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5241/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Жук Г.А.

Остапенко О.М.