Рішення

від 11.07.2013 по справі 902/871/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 липня 2013 р. Справа № 902/871/13

Провадження № 18/902/50/13

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька дистриб'юторська компанія" (вул. Театральна, 20, м. Вінниця, 21050; 39600, м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 4/44)

про стягнення 93583,23 грн. заборгованості

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Маслія І.В.

Cекретар судового засідання Василишена Н.О.

Представники :

позивача: ОСОБА_2, договір № 13710003, посвідчення адвоката НОМЕР_2 від 08.10.2012 р.

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька дистриб'юторська компанія" (далі відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 93 583,23 грн. боргу, з яких: 83 401,40 грн. - основного боргу; 6 011,76 грн. - 3% річних та 4 170,07 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою про порушення провадження у справі розгляд призначено на 26.06.2013 року, в зв'язку з необхідністю витребування додаткових письмових доказів розгляд справи відкладено на 11.07.2013 року.

В судове засідання 11 липня 2013 року з'явився представник позивача.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, представника у судове засідання не направив.

Ухвали про порушення провадження у справі від 13.06.2013р. та про відкладення розгляду справи від 26.06.2013 р. направлені відповідачу рекомендованими листами на адреси, вказані в позовній заяві, а саме - вул. Театральна, 20, м. Вінниця, 21050; 39600, м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 4/44. 05.07.2013 р. та 09.07.2013 р. до суду повернулись конверти з увалами суду, направлені на адресу відповідача, з відміткою відділення зв'язку «за зазначеною адресою не значиться». Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні представником позивача подано до суду копії вимоги, що є підставою виникнення зобов'язання щодо поставки товару у відповідача, уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Суд оглянувши подані докази приймає їх на підставі ст. 22 ГПК України.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представника позивача, який підтримав викладені у позовній заяві обставини та просив позов задовольнити повністю, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

04 січня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 4я/11 (в подальшому Договір), відповідно до умов якого, а саме п 1. Договору, продавець (відповідач) зобов'язується постачати покупцю (позивач) продукти харчування, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах предоплати.

Відповідно до п.п. 2.1. Договору, продавець здійснює поставку товару як правило за свій рахунок на умовах EXW відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» за адресою: вул.. Свіштовська, 3, м. Кременчук Полтавська обл. 39600.

Згідно п. 2.3. Договору поставка товару здійснюється у термін, який попередньо узгоджується сторонами даного договору.

Відповідно до п.3.2. Договору покупець зобов'язаний проводити розрахунок з продавцем по передплаті, згідно договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, або готівковим розрахунком.

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру серії 02АААП № 597002 від 04.01.2011 р., № 597004 від 05.01.2011 р., № 597006 від 06.01.2011 р., № 597007 від 10.01.2011 р., № 597010 від 11.01.2011 р., № 597014 від 12.01.2011 р. позивач оплатив вартість товару, що був зазначений у виставленому відповідачем рахунку-фактурі № СФ-04/01 від 04.01.2011 р., на загальну суму 256 813,17 грн.

Відповідач на виконання вимог договору поставив на адресу позивача товар згідно видаткової накладної № РН-1/14 від 14.01.2011 р. на суму 173 411,77 грн.

14.01.2011 року позивач звернувся з вимогою до відповідача про здійснення поставки товару на суму 83401,40 грн. в семиденний термін. Відповідач товар не поставив вимогу залишив без відповіді.

Підсумовуючи встановлене, розмір грошових коштів перерахованих позивачем на рахунок відповідача становить 256 813,17 грн.. При цьому, товару поставлено на суму 173 411,77 грн..

За таких обставин, станом на день розгляду справи, відповідачем не поставлено товару та не повернуто грошових коштів на суму 83 401,40 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, із врахуванням наявності підписаного між сторонами договору суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів у розмірі 83 401,40 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 6011,76 грн. - 3% річних та 4170,07 грн. - індексу інфляції.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна вимога в частині стягнення 6011,76 грн. - 3% річних за період з 21.01.2011 р. по 23.05.2013 року (згідно уточненого розрахунку поданого позивачем) підлягають задоволенню частково в сумі 5854,09 грн. відповідно до розрахунку, здійсненого судом на підставі ст. 625 ЦК України.

Позовна вимога в частині стягнення 4170,07 грн. - інфляційних втрат за період з 21.01.2011 р. по 23.05.2013 року підлягають задоволенню частково в сумі 2937,30 грн. відповідно до розрахунку, здійсненого судом на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82,115 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька дистриб'юторська компанія" (вул. Театральна, 20, м. Вінниця, 21050; 39600, м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 4/44, код 35026766) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 83 401,40 грн. - основного боргу; 5854,09 грн. - 3% річних; 2937,30 грн. - інфляційних втрат та 1843,87 грн. - судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 157,67 грн. - 3% річних; 1232,77 грн. - інфляційних втрат відмовити.

Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 липня 2013 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Театральна, 20, м. Вінниця, 21050; 39600, м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 4/44)