Рішення

від 12.07.2013 по справі 920/1042/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.2013 Справа № 920/1042/13

за позовом: Колективного підприємства «Скіф-Транс», м. Суми

до відповідача: Дочірнього підприємства «Промтехпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Пиво», м. Суми

про стягнення 25 050 грн. 80 коп.

Суддя Заєць С.В.

За участю представників сторін:

від позивача : не прибув

від відповідача: Поляков С.С., довіреність б/н від 11.07.2013р.

У судовому засіданні брав участь секретар с/з Карабан Є.П.

У судовому засіданні від 11.07.2013р. оголошувалась перерва до 12.07.2013р.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору № 1805/01 з організації транспортних послуг від 18.05.2012р., а саме основна заборгованість: 21 400 грн. 00 коп., пеня - 650 грн. 80 коп., матеріальні збитки - 3000 грн. 00 коп., 1720 грн. 50 коп. судового збору.

У дане судове засідання представник позивача не прибув, проте надійшла заява від 12.07.2013р., в якій позивач просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача. Також було подано заяву б/н від 12.07.2013р., в якій позивач зазначає, що відповідачем сплачено основну заборгованість в сумі 21 400 грн. 00 коп., але залишаються не сплаченими: 650 грн. 80 коп. пені та 3 000 грн. 00 коп. матеріальних збитків, а також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору. Дана заява, у відповідності до ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

У дане судове засідання представник відповідача подав клопотання б/н від 12.07.2013р., в якому просить суд долучити до матеріалів справи докази оплати заборгованості відповідачем перед позивачем, а саме платіжні доручення на загальну суму 21 400 грн. 00 коп. Клопотання підлягає задоволенню, документи долучаються до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 18.05.2012р. був укладений договір з організації транспортних послуг за № 1805/01, відповідно до п. 1 якого Перевізник (позивач) надає Замовнику (відповідачу) транспортні послуги з метою доставки вантажів до пункту призначення в міських, міжміських та міжнародних сполученнях. Даним договором Перевізник (позивач) бере на себе зобов`язання доставити ввірений йому Замовником (відповідачем) вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а Замовник (відповідач) зобов`язується сплатити встановлену за перевезення плату.

Пунктом 2.1.7 вищевказаного договору визначено обов`язок відповідача здійснювати своєчасну оплату послуг, наданих позивачем.

Пунктом 3.1 даного договору передбачено, що відповідач здійснює оплату згідно домовленості у заявці послуг позивачу відповідно строків та встановленого курсу НБУ, які наведені у заявці. Позивач надає відповідачу рахунки, оригінали накладних СМR з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу, податкові накладні, акти виконаних робіт, які повинні оплачуватись ним протягом трьох банківських днів з моменту отримання, якщо інше не обумовлено у заявці.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт надання позивачем транспортних послуг відповідачу підтверджується, зокрема, заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування (а. с. 13), товарно-транспортною накладною (а. с. 14), вантажно-митною декларацією (а. с. 15), рахунками - фактурами (а. с. 16 - 17).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за надані транспортні послуги не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № 1805/01 від 18.05.2012р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

У дане судове засідання від позивача надійшла заява від 12.07.2013р., в якій позивачем зазначено, що основна заборгованість в сумі 21 400 грн. 00 коп. сплачена відповідачем в повному обсязі. Крім того, представник відповідача подав платіжні доручення, які свідчать про сплату відповідачем основної заборгованості перед позивачем в повному обсязі. При цьому, як вбачається з поданих платіжних доручень, частина заборгованості була сплачена відповідачем ще до порушення провадження по справі. Так, згідно платіжних доручень № 529 від 31.05.2013р. та № 385 від 23.04.2013р. відповідачем було сплачено 6 000 грн. 00 коп., а згідно платіжного доручення № 668 від 11.07.2013р. 15 400 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку з тим, що між сторонами в частині стягнення 15 400 грн. 00 коп. заборгованості, сплаченої відповідачем на користь позивача після порушення провадження по справі, відсутній спір, а для судового розгляду відсутній предмет спору, тому провадження у справі у даній частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Що стосується основної заборгованості в сумі 6 000 грн. 00 коп., сплаченої відповідачем на користь позивача згідно платіжних доручень № 529 від 31.05.2013р. та № 385 від 23.04.2013р. до порушення провадження по справі, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в даній частині.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 650 грн. 80 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату за надані транспортні послуги у вигляді стягнення пені передбачена п. 3.4 договору № 1805/01 від 18.05.2012р., за яким у випадку несвоєчасної оплати відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими, але судом здійснено перерахунок суми пені, виходячи із розміру основної заборгованості 15 400 грн. 00 коп. Так, згідно розрахунку суду, розмір пені становить 474 грн. 66 коп. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 474 грн. 66 коп. пені визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою захисту своїх прав та інтересів був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пономаренко і партнери» договір б/н б/д про надання правової допомоги, предметом якого було надання правової допомоги по стягненню через господарський суд у примусовому порядку заборгованості ДП «Промтехпостач» у сумі 21 400 грн. 00 коп., пені, неустойки та збитків. На виконання умов укладеного договору позивачем було сплачено на користь ТОВ «Пономаренко і партнери» 3 000 грн. 00 коп. за надані юридичні послуги, що підтверджується платіжними дорученнями № 2150 від 31.05.2013р. та № 2194 від 27.06.2013р. (а. с. 26 - 27).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що сплата ним на користь ТОВ «Пономаренко і партнери» коштів, пов'язаних з оплатою юридичних послуг щодо відновлення його порушених прав, на його думку, є прямими матеріальними збитками, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з вимогою відшкодування відповідачем завданих збитків.

При цьому, суд зазначає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, до якого входять наступні елементи: противоправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між противоправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Враховуючи правову природу збитків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення до складу збитків витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати, незалежно від підстав їх виникнення, не мають обов'язкового характеру, не відносяться до обов'язкових платежів, здійснюються на власний розсуд замовника (в даному випадку позивача) і не можуть бути покладені на іншу особу, тому не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із діями позивача, а тому суд вважає, що правові підстави в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3 000 грн. 00 коп. збитків за правову допомогу - відсутні.

Крім того, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Доказів надання правової допомоги позивачеві саме адвокатом, рівно як і доказів оплати таких послуг адвокату позивачем в ході судового розгляду подано не було, тому, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість вимоги позивача в зазначеній частині та про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати по сплаті судового збору на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Промтехпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Пиво» (40022, м. Суми, вул. Сільська, 26, код 23819984) на користь Колективного підприємства «Скіф-Транс» (40032, м. Суми, вул. Тополянська, 109, код 24879445) 474 грн. 66 коп. пені, 1 090 грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Дочірнього підприємства «Промтехпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Пиво» (40022, м. Суми, вул. Сільська, 26, код 23819984) на користь Колективного підприємства «Скіф-Транс» (40032, м. Суми, вул. Тополянська, 109, код 24879445) 15 400 грн. 00 коп. основної заборгованості - припинити.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 15.07.2013р.

Суддя Заєць С.В.