Рішення

від 12.07.2013 по справі 756/3729/13-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12.07.2013 Справа № 756/3729/13-ц

Унікальний № 756/3729/13-ц

Провадження № 2/756/2121/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Маринченко М.М.,

при секретарі Яковлєвому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудінвестиція» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхпромторг», треті особи - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантік Оіл», про солідарне стягнення грошових коштів у розмірі 1445699 грн., трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційного збільшення суми боргу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, уточненим в ході розгляду справи (а.с. 225), посилаючись на те, що вона у період з червня по серпень 2007 року уклала з ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме договори від 12 червня 2007 року купівлі-продажу квартир № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та нежилого приміщення у будинку АДРЕСА_1; договори купівлі-продажу від 13 червня 2007 року нежилих приміщень в будинку АДРЕСА_2; договір купівлі-продажу від 14 червня 2007 року майнового комплексу по АДРЕСА_3; договори купівлі-продажу гаражів № НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 в літ. Д та № НОМЕР_8 в літ. Е в будинку АДРЕСА_4.

За придбане нерухоме майно нею на рахунок товариства платіжними дорученнями було перераховано грошові кошти в загальному розмірі 1445699 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07 жовтня 2008 року, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2008 року, вказані договори купівлі-продажу визнані недійсними, оскільки від імені товариства (продавця) підписані виконуючим обов'язки генерального директора ОСОБА_3, що суперечить Статуту товариства, так як підписувати договори мав право лише генеральний директор, а не виконуючий обов'язки генерального директора.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Проте грошові кошти, сплачені нею за договорами, їй не повернуті, тому з 27 листопада 2008 року у товариства перед нею існує борг у розмірі 1445699 грн.

Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

20 жовтня 2012 року вона направила товариству вимогу про повернення грошових коштів, яку товариство отримало 23 жовтня 2012 року, проте відповіді вона не отримала.

30 жовтня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва». Вказане товариство припинено шляхом поділу і його правонаступниками являються ТОВ «Шляхбудінвестиція» та ТОВ «Шляхпромторг», яким передано майнові права та обов'язки припиненого товариства.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути солідарно з ТОВ «Шляхбудінвестиція» та ТОВ «Шляхпромторг», як правонаступників ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва», суму боргу у розмірі 1445699 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 173959 грн. 18 коп. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 61485 грн. 61 коп., які розраховані з 27 листопада 2008 року по 30 листопада 2012 року (а.с. 94).

При цьому позивач зазначає, що оскільки в рішенні господарського суду встановлено, що договори купівлі-продажу від імені товариства (продавця) підписані виконуючим обов'язки генерального директора ОСОБА_3, що суперечить Статуту товариства, так як підписувати договори мав право лише генеральний директор, а не виконуючий обов'язки генерального директора, ці договори є нікчемними правочинами, а до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину відповідно до ч. 4 ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність у десять років.

Також позивач зазначила, що загальна позовна давність тривалістю у три роки нею пропущена, оскільки останні три роки вона проживала в Німеччині разом з членами сім'ї, вони з чоловіком є пенсіонерами, чоловік є інвалідом другої групи, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали.

Представник відповідача ТОВ «Шляхбудінвестиція» проти позову заперечував посилаючись на те, що відчуження належного ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» нерухомого майна позивачу було здійснено за незаконного сприяння чоловіка позивача - колишнього директора товариства. Проте реальної оплати майна за договорами купівлі-продажу не відбулося, оскільки позивачем через відділення банку здійснювалася часткова сплата грошових коштів за договорами купівлі-продажу, після чого відбувалося їх зняття готівкою за грошовими чеками, як безвідсоткової ссуди з рахунку товариства його керівником - ОСОБА_4, після чого грошові кошти знову вносилися ОСОБА_1 на рахунок товариства та отримувались ОСОБА_4 за тією ж схемою.

Крім, того в провадженні Замостянського районного суду м. Вінниці у 2012 році перебувала справа за позовом ТОВ «Атлантік Оіл» до ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» про стягнення грошових коштів, сплачених за вищезазначеними договорами купівлі-продажу. При цьому в позовній заяві було зазначено, що ОСОБА_1 відступила право вимоги вказаної грошової суми громадянину ОСОБА_2, який, в свою чергу, відступив право вимоги ТОВ «Атлантік Оіл».

Також представник відповідача зазначив, що посилання позивача на ч. 4 ст. 258 ЦК України щодо десятирічного строку позовної давності є безпідставним, оскільки частину четверту вказаної статті виключено. При цьому представник відповідача зробив заяву про застосування позовної давності, посилаючись на те, що початок перебігу строку позовної давності до вимог про застосування наслідків недійсності правочину починається для ОСОБА_1 з 28 листопада 2008 року, тобто з дати набрання рішенням господарського суду про визнання договорів купівлі-продажу недійсними законної сили, оскільки ОСОБА_1 приймала участь у розгляді вказаної справи господарськими судами через своїх представників, тому не могла не знати про рішення. При цьому позивач звернулася до суду 22 грудня 2012 року, тобто з пропуском загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Крім того, представник відповідача зазначив, що ТОВ «Шляхбудінвестиція» створено в результаті реорганізації ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» і є правонаступником припиненого товариства виключно щодо тих зобов'язань, які перейшли до нього згідно з розподільчим балансом.

Представник ТОВ «Шляхпромторг» в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, та просив розглядати справу за його відсутності.

Треті особи - ОСОБА_2 та ТОВ «Атлантік Оіл», залучені до участі в справі ухвалою суду, викладеною в протокольній формі, до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07 жовтня 2008 року № 11/70 (а.с. 69) в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва», треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, про відновлення порушених корпоративних прав та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2008 року (а.с.73), з посиланням на ч.3 ст. 215 ЦК України визнано недійсними з моменту укладення укладені між ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» та ОСОБА_1 договори від 12 червня 2007 року купівлі-продажу квартир № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та нежилого приміщення у будинку АДРЕСА_1; договори купівлі-продажу від 13 червня 2007 року нежилих приміщень в будинку АДРЕСА_2; договір купівлі-продажу від 14 червня 2007 року майнового комплексу по АДРЕСА_3; договори купівлі-продажу гаражів № НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 в літ. Д та № НОМЕР_8 в літ. Е в будинку АДРЕСА_4.

Ухвалюючи вказане рішення суд виходив з того, що оспорювані договори купівлі-продажу від імені товариства укладені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, всупереч вимог чинної на той час редакції Статуту відповідача; відчуження нерухомого майна, яке входило до статутного капіталу товариства, було здійснено без погодження з вищим органом товариства - загальними зборами учасників, зазначеним органом в подальшому згоди (погодження) на відчуження нерухомого майна товариства не надавалось.

З наявних матеріалах справи копій рішень господарського суду першої та апеляційної інстанцій вбачається, що при розгляді справи цими судами в судових засідання були присутні представники ОСОБА_1 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Постановою Вищого господарського суду України від 03 березня 2009 року (а.с. 79) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2008 року залишено без змін.

З наданих позивачем платіжних доручень (а.с. 14-32) вбачається, що ОСОБА_1 у липні-серпні 2007 року на рахунок ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» було перераховано грошові кошти на загальну суму 1445699 грн. з призначенням платежу: часткова оплата згідно договорів купівлі продажу нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» (код ЄДРПОУ 05422912) від 26 жовтня 2012 року (а.с. 189-192), розподільчого балансу між ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» та ТОВ «Шляхбудінвестиція», ТОВ «Шляхпромторг» (а.с.185-187), п. 1.2.1 Статуту ТОВ «Шляхбудінвестиція» (а.с. 173), п. 1.2.1 Статуту ТОВ «Шляхпромторг» (а.с. 244) повідомлення державного реєстратора від 30 жовтня 2012 року (а.с. 86) вбачається, що 30 жовтня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва». Вказана юридична особа припинена в результаті поділу - передання свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам: ТОВ «Шляхбудінвестиція» (ідентифікаційний код 38443996) та ТОВ «Шляхпромторг» (ідентифікаційний код 38444001). Вказані товариства є правонаступниками майнових прав та обов'язків реорганізованого товариства лише щодо майнових прав та обов'язків, визначених у протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» (код ЄДРПОУ 05422912) від 26 жовтня 2012 року та розподільчому балансі, затвердженому вказаним протоколом загальних зборів.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

Таким чином ОСОБА_1 мала право пред'явити свої вимоги до юридичної особи, що припинялася, до комісії з припинення юридичної особи у встановлений строк для заявлення кредиторами своїх вимог. Після розгляду вимоги ОСОБА_1 комісією з припинення юридичної особи повинно було бути прийнято рішення про задоволення чи відхилення її вимог. Положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припинялася, стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами, має містити розподільчий баланс, який передається в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Оскільки позивачем не надано суду доказів звернення у встановленому законом порядку з вимогами до ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва», яке припинялося, і розподільчий баланс не містить даних про те, що до ТОВ «Шляхбудінвестиція» та ТОВ «Шляхпромторг» перейшли зобов'язання ТОВ «Багатогалузева фірма «Республіканське управління механізації шляхового будівництва» щодо виплати позивачу грошових коштів, вимоги позивача до відповідачів про солідарне стягнення з них на її користь грошової суми, сплаченої за договорами купівлі-продажу юридичній особі, що припинилася, є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Крім того, ЦК України встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність). Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд вважає, що перебіг строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину починається для позивача з 28 листопада 2008 року - з дати набрання законної сили рішенням господарського суду про визнання правочинів недійсними, оскільки представники ОСОБА_1 брали участь в судових засіданнях при розгляді справи як в господарському суді першої, так і апеляційної інстанції, тому позивач знала про вищезазначене рішення суду.

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом 22 грудня 2012 року, тобто після спливу загальної позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено та доказів на підтвердження їх наявності не надано.

Посилання позивача на необхідність застосування спеціальної позовної давності в десять років до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, передбаченого ч. 4 ст. 258 ЦК України є необґрунтованими, оскільки частину четверту вказаної статті виключено Законом України від 20 грудня 2011 року. Крім того, законодавство прямо не встановлює недійсність правочину, вчиненого від імені юридичної особи представником, що не наділений необхідними повноваженнями. Такий правочин не є нікчемним, а може бути визнаний недійсним судом за позовом сторони правочину або заінтересованої сторони.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відступлення позивачем іншим особам права вимоги сплачених за договорами грошових коштів, як на підставу для відмови у позові, оскільки суду не надано оригінал договору відступлення права вимоги (надано лише копію договору від 28 листопада 2008 року (а.с.220), а позивач заперечує факт укладання такого договору.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Куруючись ст.ст. 104-107, 256-258, 267 ЦК України, ст.ст. 10,60, 169, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудінвестиція» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхпромторг», треті особи - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантік Оіл», про солідарне стягнення грошових коштів у розмірі 1445699 грн., трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційного збільшення суми боргу.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М. Маринченко