Рішення

від 11.07.2013 по справі 914/1762/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2013 р. Справа № 914/1762/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Яслик Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО», м. Макіївка Донецької області

до відповідача Комунального підприємства Львівської обласної ради «Міжлікарняна аптека № 120», м. Дрогобич Львівської області

про стягнення 8 740,62 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО» до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Міжлікарняна аптека № 120» про стягнення 8 740,62 грн., з яких 8 081,62 грн. основного боргу, 549,12 грн. пені та 109,88 грн. 3% річних від простроченої суми. Згідно із заявою про уточнення розміру позовних вимог до стягнення заявлено 8 438,33 грн., з яких 7 681,62 грн. основного боргу, 606,19 грн. пені та 150,52 грн. 3% річних

Ухвалою суду від 16.05.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.05.2013р. Ухвалою суду від 29.05.2013р. розгляд справи відкладено на 12.06.2013р., ухвалою суду від 12.06.2013р. розгляд справи відкладено на 26.06.2013р. та ухвалою суду від 26.06.2013р. розгляд справи відкладено на 11.07.2013р. з підстав викладених в даних ухвалах.

Позивач явку повноважного представника не забезпечив, надіслав на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №25073/13 від 27.06.2013р.) в якій повідомив суд, що відповідачем було частково сплачено суму основного боргу, а саме: платіжним дорученням від 11.04.2013р. №150_4В010 сплачено 200,00 грн. та платіжним дорученням від 16.05.2013р. №194_5G005 сплачено 200,00 грн., позовні вимоги з врахуванням вказаних оплат підтримав повністю, просив стягнути з відповідача 7 681,62 грн. основного боргу, 606,19 грн. пені та 150,52 грн. 3% річних. Крім того позивачем надіслано на адресу суду заяву (від 27.06.2013р. вх.№25074/13) про розгляд справи без участі представника ТзОВ «НІКО».

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав. Станом на 11.07.2013р. від відповідача не повернулись поштові повідомлення про вручення йому ухвал суду від 12.06.2013р. та від 26.06.2013р. або поштові конверти без вручення їх адресату. Однак, на адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.05.2013р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 29.05.2013р., з відміткою поштового відділення, про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Вказані поштові відправлення надсилалися відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві, а саме: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул. Шептицького, 9.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві суду невідомо.

Станом на 11.07.2013р. від відповідача відзиви, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази суд,-

встановив:

01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО» (постачальник) та Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Міжлікарняна аптека № 120» (покупець) укладено договір поставки №749/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупця лікарські засоби (товар) протягом терміну дії договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною (узгоджується за заявками, що здійснюються через електронний, факсимільний чи телефонний зв'язок), та зазначаються у накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно із п. 2.2. договору, при поставці товару постачальник зобов'язаний надати покупцю супровідну документацію: видаткову накладну, податкову та товарно-транспортну накладну, реєстр лікарських засобів, а покупець в свою чергу зобов'язаний прийняти товар та підписати супровідну документацію відповідно до вимог оформлення первинних документів.

Відповідно до п. 4.5. договору перехід права власності на партію товару відбувається після отримання покупцем даного товару, що наступає після підписання відповідної накладної представниками сторін.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар не пізніше строку, зазначеного в накладній, на кожну партію товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному договорі.

У позовній заяві позивач зазначає, що на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 8 331,62 грн.

Однак в порушення умов договору відповідачем здійснено лише часткову оплату за поставлений позивачем товар на суму 250,00 грн., відтак, як зазначено у позовній заяві, станом на момент подання позову у відповідача існував борг на загальну суму 8 081,62 грн.

Відповідно до п. 6.2 у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. При цьому, відшкодування збитків здійснюється поверх сум можливих штрафних санкцій.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за невчасну, згідно п. 5.3 договору, або неповну оплату отриманого товару, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку. Позовна давність про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) встановлюється - 3 (три) роки.

Відтак, керуючись умовами п.6.3. договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 549, 12 грн.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми, розмір яких становить 109, 88 грн.

Отже, загальна сума заборгованості станом на дату звернення позивача до суду із позовом становила 8 740,62 грн., з яких 8 081,62 грн. основного боргу, 549,12 грн. пені та 109,88 грн. 3% річних.

Після порушення провадження у справі позивач надіслав на адресу суду заяву про уточнення розміру позовних вимог (вх. №25073/13 від 27.06.2013р.) в якій повідомив суд, що відповідачем було частково сплачено суму основного боргу, а саме: платіжним дорученням від 11.04.2013р. №150_4В010 сплачено 200,00 грн. та платіжним дорученням від 16.05.2013р. №194_5G005 сплачено 200,00 грн., позовні вимоги з врахуванням вказаних оплат підтримав повністю, просив стягнути з відповідача 7 681,62 грн. основного боргу. Крім того, позивач здійснив перерахунок пені та 3% річних і з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 606,19 грн. пені та 150,52 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь становить 8 438,33 грн., з яких 7 681, 62 грн. основного боргу, 606,19 грн. пені та 150,52 грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази суд дійшов висновку, що позов згідно із заявою про уточнення розміру позовних вимог слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору на загальну суму 8 331,62 грн. підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме накладними №НН000017865 від 25.09.2012р. на суму 332,00 грн., №НН000018220 від 26.09.2012р. на суму 3 576,75 грн., №НН000018221 від 26.09.2012р. на суму 0,40 грн., №НН000018259 від 26.09.2012р. на суму 1 197,04 грн., №НН000019725 від 09.10.2012р. на суму 550,00 грн., №НН000021091 від 23.10.2012р. на суму 902,95 грн., №НН000022195 від 31.10.2012р. на суму 479,20 грн., №НН000023401 від 09.11.2012р. на суму 503,28 грн. та №НН000026153 від 03.12.2012р. на суму 790,00 грн. Оригінали вказаних накладних оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар не пізніше строку, зазначеного в накладній, на кожну партію товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному договорі.

Всупереч умовам договору відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар здійснив частково, що підтверджується платіжними дорученнями № 57_2D015/1 від 13.02.2013 р. на суму 250,00 грн.

Крім цього, після подання позову до господарського суду, позивачем було повідомлено про здійснені часткові оплати відповідачем, а саме 11.04.2013р. сплачено 200,00 грн. та 16.05.2013р. сплачено 200,00 грн. Факт вказаних часткових оплат підтверджується платіжними дорученнями № 150_4В010 від 11.04.2013 р. на суму 200,00 грн. та № 194_5G005 від 16.05.2013 р. на суму 200,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, з вищевикладеного витікає, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7 681,62 грн. грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за невчасну, згідно п. 5.3 договору, або неповну оплату отриманого товару, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку.

Відтак, перевіривши розрахунок розміру пені, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 606,19 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 150,52 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який із врахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог слід задоволити повністю.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1477 від 01.04.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627, 628, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, ст.ст.82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов згідно із заявою про уточнення позовних вимог задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради «Міжлікарняна аптека №120» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Шептицького, 9, код ЄДРПОУ 22410276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» (86117, Донецька область, м.Макіївка, вул.Енгельса, 1, код ЄДРПОУ 20390397) основний борг в розмірі 7 681,62 грн., пеню у розмірі 606,19 грн., 3% річних у розмірі 150,52 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 15.07.2013р.

Суддя Петрашко М.М.