Постанова

від 04.07.2013 по справі 801/2189/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2013 р. (10:35) Справа №801/2189/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Кардончик В.Г., довіреність № 10 від 06.03.2013 року,

відповідача - Мирошніченко К.С., довіреність № 19/10.1-16 від 01.03.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд» (далі по тексту - ТОВ «БК «Цивілбуд», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0002652204 від 15.02.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 277735,00 грн., у тому числі за основним платежем - 222188,00 грн. та штрафною санкцією - 55547,00 грн.,

№ 0002662204 від 15.02.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 33333,75 грн., у тому числі за основним платежем - 26667,00 грн. та штрафною санкцією - 6666,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків перевірки відносно укладення ТОВ «БК «Цивілбуд» угод з контрагентом ТОВ «Люкссервістрейд», який має ознаки «фіктивного підприємства». Позиція позивача заснована на тому, що неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами постачальника сама по собі не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність у платника податку права на формування ним податкового кредиту з ПДВ та витрат для розрахунку податку на прибуток. Крім того, відсутність платника податку за місцезнаходженням на момент проведення зустрічної звірки не свідчить про те, що всі здійснені ним господарські операції не мають реального характеру. Також, відсутність платника податку за місцезнаходженням не є ознакою фіктивності у відповідності до ст.55-1 Господарського кодексу України. Факт фіктивного підприємництва встановлюється судом у порядку кримінального судочинства і такі обставини можуть підтверджуватися лише обвинувальним вироком суду, а не актами перевірок податкових органів.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 04.07.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. У зв'язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 18.01.2013 року по 24.01.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БК «Цивілбуд» (ЄДРПОУ 33580899) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Люкссервістрейд» (ЄДРПОУ 34523166) за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення ТОВ «БК «Цивілбуд»:

- п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року всього в сумі 222188,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 222188,00 грн.,

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст. 4, п.5.1 ст.5, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість на загальну суму 177750,00 грн., у тому числі у жовтні 2009 року у сумі 75083,00 грн., у листопаді 2009 року - 76000,00 грн., у грудні 2009 року у сумі 26667,00 грн.

Так, проведеною перевіркою встановлено, що постачальником ТОВ «БК «Цивілбуд» у період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року було ТОВ «Люкссервістрейд» (ЄДРПОУ 34523166), яке має ознаки «фіктивності» та спрямоване на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 495/22-8/33580899 від 30.01.2013 року (т.1 а.с.9-21).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 15.02.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.22-23):

№0002652204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 277735,00 грн., у тому числі 222188,00 грн. за основним платежем та 55547,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0002662204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 33333,75 грн., у тому числі 26667,00 грн. за основним платежем та 6666,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Названі податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за період з жовтня по грудень 2009 року (4 квартал 2009 року).

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слідує, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні валових витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Під час розгляду справи судом перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Люкссервістрейд», а також правомірність висновків акту перевірки № 465/22-8/33580899 від 30.01.2013 року.

З метою з'ясування цих обставин, судом по справі було призначено судово-економічну експертизу. Проведення експертизи було доручено експертам ТОВ «Кримське експертне бюро».

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

- чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки ДПІ у м. Сімферополі, викладені в акті перевірки № 465/22-8/33580899 від 30.01.2013 року, щодо заниження податку на прибуток за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року на суму 222188,00 грн.?

- чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки ДПІ у м. Сімферополі, викладені в акті перевірки № 465/22-8/33580899 від 30.01.2013 року, щодо заниження податку на додану вартість на суму 177750,00 грн.?

- чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки ДПІ у м. Сімферополі, викладені в акті перевірки № 465/22-8/33580899 від 30.01.2013 року, щодо товарності та фактичного виконання операцій за угодою між ТОВ «БК «Цивілбуд» та ТОВ «Люкссервістрейд»?

Експертом 14.06.2013 року було надано Висновок судово-економічної експертизи № 145/13, проведеної за матеріалами справи №801/2189/13-а (т.2 а.с.2-11).

Згідно з наданим висновком даними бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «БК «Цивілбуд» відображене придбання у ТОВ «Люкссервістрейд» будівельних матеріалів на суму 1038000,00 грн. на виконання умов договору-купівлі продажу № 102 від 01.01.2009 року та придбання послуг по ремонту та перемотуванню двигуна на суму 28500,00 грн., усього відображене придбання товарів (послуг) на загальну суму 1066500,00 грн. (у тому числі сума без ПДВ - 888750,00 грн., сума ПДВ - 177750,00 грн.) за період жовтень-грудень 2009 року, що підтверджується наданими до експертизи первинними документами (видатковими накладними та актом виконаних робіт постачальника) та зведеними обліковими документами бухгалтерського та податкового обліку.

Оплата грошових коштів ТОВ «БК «Цивілбуд» постачальнику ТОВ «Люкссервістрейд» підтверджується наданими до експертизи первинними документами та зведеними обліковими документами бухгалтерського обліку - платіжними дорученнями та журналом-ордером по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на загальну суму 1083000,00 грн. (у тому числі ПДВ 20% в сумі 180500,00 грн.) за період жовтень 2009 року - липень 2010 року.

Використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності відображене ТОВ «БК «Цивілбуд» на суму 839857,00 грн. за перевіряємий період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, у тому числі включено до складу витрат у податковому обліку - 830317,16 грн. та не враховано у податковому обліку у складі витрат - 9539,84 грн., залишок невикористаних будівельних матеріалів станом на 30.09.2012 року склав 48893,00 грн., що підтверджується первинними документами (актами по формі КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», формою М-19 «Матеріальний звіт») та зведеними обліковими документами бухгалтерського обліку.

Проведеним дослідженням встановлено, що понесені ТОВ «БК «Цивілбуд» витрати по придбанню будівельних матеріалів (послуг) у ТОВ «Люкссервістрейд» обумовлені необхідністю виконання зобов'язань за договорами підряду по наступним об'єктам будівництва: Капітальне будівництво відвідного каналізаційного колектору мкр.Ак-Мечеть у м. Сімферополі, Капітальне будівництво: водопостачання с. Цвіточне Білогірського району (2 черга), Будівництво 180 кв. житлового будинку в житловому мкр.Фонтани по вул. 60 Років Жовтня по ГП_3 у м. Сімферополі, Будівництво зовнішнього водопостачання забудови с.Строгановка Сімферопольського району, Ремонт (латочний) покрівлі житлових будинків по вул. Белова №№ 12б, 12а, 14, 18а, 20а, 26 в с. Мірне Сімферопольського району, що узгоджується із господарською діяльністю ТОВ «БК «Цивілбуд», яка здійснюється ним за КВЕД 45.21.1 - будівництво будівель.

Будівельні роботи на названих вище об'єктах проведені ТОВ «БК «Цивілбуд» за рахунок та на замовлення Кримської республіканської установи «Управління капітального будівництва Республіканського комітету АР Крим у справах міжнаціональних відносин та депортованих громадян» протягом періоду з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Дослідженням встановлено, що за операціями, які досліджувалися, сторони мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію, реєстрацію платників податків та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

На підставі зазначеного експертом зроблено висновок про те, що проведеним дослідженням документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «БК «Цивілбуд» підтверджується його право на витрати по операціям, що були предметом перевірки, оскільки вони обумовлені зв'язком із подальшим використанням придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, проведеними дослідженням встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі виключило із складу витрат загальну суму придбаних у ТОВ «Люкссервістрейд» товарів (послуг) в розмірі 888750,00 грн., із якої ТОВ «БК «Цивілбуд» включав до складу витрат в податковому обліку лише 830317,16 грн., різниця в сумі 58432,84 грн. (888750,00 грн. - 830317,16 грн.) до складу валових витрат ТОВ «БК «Цивілбуд» не включалась.

На підставі зазначеного вище, експертом зроблено висновок про те, що документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «БК «Цивілбуд» не підтверджуються висновки, викладені в акті перевірки № 465/22-8/33580899 від 30.01.2013 року, про:

- завищення витрат на суму 888750,00 грн. у 4 кварталі 2009 року по взаємовідносинам із постачальником ТОВ «Люкссервістрейд», та відповідно заниження податку на прибуток на суму 222188,00 грн. (888750,00 грн.х25%),

- заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам із постачальником ТОВ «Люкссервістрейд» на суму 177750,00 грн.

Висновки експертизи зроблені за наслідками вивчення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача (копії цих документів наявні в матеріалах справи).

За даними експерта надані на дослідження первинні документи - по придбанню, сплаті та використанню товарів (послуг), якими оформлені господарські операції ТОВ «БК «Цивілбуд» з постачальником ТОВ «Люкссервістрейд», складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, містять підписи матеріально-відповідальних осіб, начальників структурних підрозділів, бухгалтерів підприємства та інші необхідні реквізити, отже, дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складенні та підтверджують здійснення господарської операції.

Частиною 5 ст. 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована постанові або ухвалі.

Розглянувши висновок експертизи № 145/13 від 14.06.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Отже, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки стосовно відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Люкссервістрейд».

Враховуючи зазначене вище, суд також дійшов висновку про правомірність облікування позивачем даної господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку, формування за її наслідками складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з метою визначення податку на прибуток підприємств.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що контрагент позивача має ознаки «фіктивного» підприємства, а також на те, що за наслідками зустрічних звірок встановлений факт недодержання контрагентами в момент укладення правочинів вимог статей 203,215, 216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Люкссервістрейд».

Враховуючи, відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 року № 0002652204 та № 0002662204 є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2294,00 грн. та судові витрати на проведення експертизи в сумі 25024,00 грн. з Державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.07.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 09.07.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 15.02.2013 року № 0002652204 та № 0002662204.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивілбуд» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 25024,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.