Постанова

від 10.07.2013 по справі 811/1902/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

10 липня 2013 року Справа № 811/1902/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.05.2013 року №0003290171 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 45 462,86 грн., в тому числі за основним платежем на 30 308,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 15 154, 29 грн.; від 24.05.2013 року №0003280171 про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 31 105,20 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 31 104,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1,00 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став акт від 26.04.2013 року №352/17-1/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з ПП «Будсантех» (код - 31919793) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року».

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 року №0003290171 та №0003280171 є протиправними і підлягають скасуванню в судовому порядку.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заявлені позивачем вимоги, просив їх задовольнити. Подальший розгляд справи просив провести в порядку письмового провадження, заявивши відповідне клопотання /а.с.27 т.2/.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначено, що при проведенні перевірки до відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС надійшов від Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПСакт відділу спеціальних перевірок Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 20.12.2012р. №194/22-4/31919793 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Будсантех» (код 31919793) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року» для прийняття відповідних заходів, яким встановлено нікчемність правочинів з ФОП ОСОБА_1. Перевіркою достовірності декларування валових витрат за перевіряємий період, відображених в декларації про отримані доходи та в податковій декларації про майновий стан і доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених встановлено завищення валових витрат за 2011 рік (в частині придбаного товару у ПП «Будсантех» в березні 2011 року) на суму 155521,00 грн.. Враховуючи вказане, взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з ПП «Будсантех» не можуть бути враховані до вартості фактично понесених валових витрат, прямо відповідають отриманому валовому доходу у відповідних звітних періодах.

Таким чином, перевіркою в порушення вимог п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено завищення суми задекларованих ФОП ОСОБА_1 валових витрат за 2011 рік на суму 155521,00 грн., у зв'язку з чим донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 30 308,57 грн..

Крім того, ФОП ОСОБА_1 згідно з додатком №5 до декларації з ПДВ за березень 2011 року до податкового кредиту включено суму ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Будсантех» в розмірі 31 104,20 грн.. Таким чином, виходячи із вищевикладеного та в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 31 104,20 грн., у зв'язку з чим донараховано податку додану вартість за березень 2011 року в сумі 31 104,20 грн..

Враховуючи вказане, відповідач вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення винесено правомірно /а.с.118-120 т.1/.

Представник відповідача у судове засідання 10.07.2013 року не прибув, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника відповідача в іншому судовому засіданні /а.с.28 т.2/.

Відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням в іншому судовому засіданні, суд визнав його необґрунтованим, а тому подальший розгляд справи відбуватиметься в порядку письмового провадження за наявними матеріалами (доказами).

Дослідивши подані сторонами документи, об'єктивно оцінивши докази, що мають важливе значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, 03.10.07 р. зареєстрована виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець /а.с.64 т.1/, зареєстрована як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 12.10.07 р. №100070879).

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності позивача визначено:

- 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;

- 50.50.0 - роздрібна торгівля паливом;

- 51.51.0 - оптова торгівля паливом;

- 74.87.0 - надання інших комерційних послуг.

Встановлено, що посадовою особою відповідача, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу України та наказу начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 24.04.2013 року №911 наданого відповідно доповідної записки від 24.04.2013 року №252/17-1, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП «Будсантех» (код 31919793) за березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2013 р. №352/17-1/1934803302 /а.с.10-34 т.1/.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1:

- ст.203, п.1, п.2, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання слідків;

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, - донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 30 308,57 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України - донараховано податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 31 104,20 грн..

24.05.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0003290171 про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 30 308,57 грн. основного платежу, 15 154,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) /а.с.8 т.1/;

- №0003280171 про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 31 104,20 грн. основного платежу, 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) /а.с.9 т.1/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки від 26.04.13р. №352/17-1/НОМЕР_1, письмових заперечень відповідача, в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.203, п.1, п.2, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України; п.177.2, п.177.4 ст.177, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

По-перше, в акті перевірки від 26.04.2013 року №352/17-1/НОМЕР_1 не зазначено фактів визнання укладених між позивачем та ПП «Будсантех» угод (правочинів) нікчемними. З позиції відповідача факт нікчемності правочину підтверджено актом від 20.12.2012 р. №194/22-4/31919793 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Будсантех» (код - 31919793) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 року», яким встановлено взаємовідносини ПП «Будсантех» з ТОВ «Український Ресурс» (код - 34689480) за березень 2011 року. Вказані відносини визнано такими, що фактично не відбулись.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи не встановлено фактів перебування позивача, як платника податків, в господарських взаємовідносинах з ТОВ «Український Ресурс». Даних доказів не надано й відповідачем по справі.

Щодо самого порушення вимог цивільного законодавства, то згідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт від 26.04.2013 року №352/17-1/НОМЕР_1 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що правочин, сторонами якого є позивач та ПП «Будсантех» був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Відтак, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що посилання в акті від 26.04.13 р. №352/17-1/НОМЕР_1 на порушення позивачем вимог цивільного законодавства не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

По-друге. Як зазначено в акті від 26.04.13 р. №352/17-1/НОМЕР_1 до відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС надійшов від Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС акт відділу спеціальних перевірок Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 20.12.12 р. № 194/22-4/31919793 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Будсантех» (код 31919793) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.09 по 30.09.12 року» для прийняття відповідних заходів, яким встановлено нікчемність правочинів з ФОП ОСОБА_1, а саме далі по тексту: Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Український Ресурс», відповідно до Форми 18-ОПП від 11.10.2012 має стан 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Остання звітність подана:

- 21.01.2012 №144486 - податкова декларація з ПДВ за грудень 2011.

В ході відпрацювання ТОВ «Український Ресурс» (код за ЄДРПОУ 34689480) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 встановлено, відсутність у ТОВ «Український Ресурс» (код за ЄДРПОУ 34689480) необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року.

Таким чином, на думку відповідача, перевіркою встановлено, що в порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України позивачем завищено суми задекларованих валових витрат за 2011 рік на суму 155 521,00 грн., у зв'язку з чим позивачу донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 30 308,57 грн..

Крім того, як зазначено відповідачем, ФОП ОСОБА_1 згідно з додатком №5 до декларації з ПДВ за березень 2011 року до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Будсантех» в розмірі 31104,20 грн.. Таким чином, в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 31104,20 грн., у зв'язку з чим донараховано податку додану вартість за березень 2011 року в сумі 31104,20 грн..

Проте, суд не може погодитись з даними висновками відповідача з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій чи не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як визначено п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Із змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для включення до складу витрат є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як визначено статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, правомірність формування витрат обумовлюється наявністю факту придбання платником податків товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачено (нараховано) ПДВ та які призначені для їх використання у господарській діяльності.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Відповідно до Витягу з ЄДР (станом на 13.06.2013 р.), ПП «Будсантех» (код - 31919793) зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку. Також, відповідачем не надано доказів того, що на час фінансово-господарських відносин з позивачем ПП «Будсантех» не було платником ПДВ. Таких доказів не встановлено і судом в ході розгляду справи /а.с.70-72 т.1/.

Як вже зазначалось судом, основним видом діяльності позивача є роздрібна та оптова торгівля пальним. На здійснення торгівлі пальним позивач має відповідний патент №151843. 23.06.09 року Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду видано позивачу Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки №078.09.35-50.50.0 /а.с.60-63 т.1/.

Встановлено, що позивачем придбано у ПП «Будсантех» паливно-мастильні матеріали, що підтверджується наступними первинним документами, а саме: договором поставки нафтопродуктів від 04.01.2011 р. №04/01 /а.с.37-38 т.1/, видатковою накладною №РН-0000541 від 23.03.2011 р. /а.с.39 т.1/, видатковою накладною №РН-0000565 від 24.03.2011 р. /а.с.40 т.1/; видатковою накладною №РН-0000570 від 25.03.2011 р. /а.с.41 т.1/; податковою накладною від 10.03.2011 р. №14 /а.с.42 т.1/; податковою накладною від 04.03.2011 р. №11 /а.с.43 т.1/; податковою накладною від 22.03.2011 р. №32 /а.с.49 т.1/; податковою накладною від 24.03.2011 р. №34 /а.с.44 т.1/; товарно-транспортною накладною №541 від 23.03.2011 р. /а.с.46 т.1/; товарно-транспортною накладною №570 від 25.03.2011 р. /а.с.47 т.1/; товарно-транспортною накладною №565 від 24.03.2011 р. /а.с.48 т.1/; платіжними дорученнями від 10.03.2011 р. №65 /а.с.50 т.1/, від 24.03.2011 р. №85 /а.с.51 т.1/, від 10.03.2011 р. №56 /а.с.52 т.1/, від 22.03.2011 р. №71 /а.с.53 т.1/, від 04.03.2011 р. №54 /а.с.54 т.1/; договором оренди автомобіля від 01.01.2011 р., актами прийому-передачі автомобіля, подорожніми листами /а.с.55-57, а.с.58-59, а.с.82-86 т.1/, актами приймання нафти або нафтопродуктів /а.с.87-89, 202-204 т.1/, звітами /а.с.90-116 т.1/, журналом обліку надходжень нафти і нафтопродуктів /а.с.205-208 т.1/, товарною книгою кількісного руху нафтопродуктів (нафти) /а.с.209-216 т./, книгою обліку /а.с.217-220 т.1/, аналізом рухунку по субконто:631 /а.с.221 т.1/, виписками по банківських райхнках з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р. /а.с.222-238 т.1/.

Отримані в березні 2011 року від ПП «Будсантех» податкові накладні включено позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період /а.с.188-190 т.1/.

Як пояснив позивач, придбаний товар, а саме паливно-мастильні матеріали, в подальшому було реалізовано ним контрагентам-покупцям, якими здебільшого є державні та комунальні установи, а саме до Бобринецького райавтодору; Бобринецького технікуму ім. В.Порика Білоцерківського НАУ, КП Бобринецької міськради «Комунальник», ДП «Червоний землероб», що підтверджено наданими первинними документами /а.с.222-238, 239-250 т.1, а.с.1-15 т.2/.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаного товару, отримавши податкові і видаткові накладні, складені належним чином, в зв'язку з чим ним сформовано валові витрати та податковий кредит у періоді, що перевірявся, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності формування ним таких витрат і податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Будсантех» в березні 2011 року.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії (бездіяльності) покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено протилежне. Відповідачем не доведено наявність фактів допущення позивачем, як платником податків, порушень податкового законодавства, зміст яких викладено в акті перевірки.

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції, здійсненої позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, сплачений позивачем судовий збір в сумі 765,68 грн. підлягає бути присудженню з державного бюджету шляхом його безспірного списання з рахунків відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 24.05.2013 року №0003290171.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 24.05.2013 року №0003280171.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, код НОМЕР_1, судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 765,68 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько