Постанова

від 25.04.2013 по справі 9101/123046/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/17322/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

за участю: секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

представників сторін:

позивача : - Гордієнко Т.О. дов. від 03.01.2013р.;

відповідача: - Димарьова В.В. дов. від 22.03.2013р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дара-Сервіс"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 р. у справі № 2а/0470/17322/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дара-Сервіс"

до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2011р. № 0001072304/0, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (з урахуванням ухвали про заміну відпвідача), в якому позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011р. за №0001072304/0.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 р. у справі № 2а/0470/17322/11 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дара-Сервіс" до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2011р. за № 0001072304/0 - відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає, внаслідок чого позивач неправомірно сформував податковий кредит за операціями з ТОВ «Компанія ВАН» та заявив його до бюджетного відшкодування. Суд зазначив про відсутність доказів на підтвердження факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку із відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару та відсутністю документів бухгалтерського та податкового обліку з боку ТОВ «Компанія ВАН». Відсутність договорів купівлі-продажу, акти приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТОВ «Компанія ВАН».

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дара-Сервіс", згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 р. у справі № 2а/0470/17322/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував відсутності ознак нікчемності укладеного позивачем з контрагентами правочину. Зазначає, що факт купівлі продукції підтверджується банківськими виписками, видатковою та податковою накладними, рахунком на оплату продукції, розбіжностями між складеними відповідачем актами перевірок, відсутність доказів протиправної діяльності контрагента позивача, порушення норм законодавства під час призначення, проведення та оформлення результатів перевірки.

Відповідач надав в справу письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дара-Сервіс» (код ЄДРПОУ 21861893) - зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 18.07.1995р. та перебуває на обліку, як платник ПДВ в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з 28.12.2008р. за № 04125934.

На підставі постанови заступника начальника відділу СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області про призначення документальної перевірки від 23.09.2010р. згідно ст.130 КПК України та службового посвідчення серія УДН №019936, виданого 05.09.2006р. службовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Дара-Сервіс» з питань придбання та продажу піску за період з 01.11.2009р. по 01.10.2010р. та дотримання вимог податкового законодавства при його реалізації, за результатами якої складено акт від 02.12.2010р. №9149/234/21861893.

Згідно акту перевірки, встановлено порушення позивачем вимог:

- ч. 1 ст.203, ст.215, ст..216, ст.228, ст.654, ст.655, ст.656, ст.662 ЦК України у частині недодержання в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дара-Сервіс» та постачальником ТОВ «Компанія ВАН»;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон № 168/97-ВР) в результаті чого занижено ПДВ за листопал 2009р. на суму 216474,14 грн., за грудень 2009р. на суму 487948,95 грн., за січень 2010р. на суму 136102,40 грн. та за лютий 2010р. на суму 322723,51 гривень.

Зокрема встановлено, що між ТОВ «Дара-Сервіс» (дистриб'ютор) та ТОВ «Компанія ВАН» (виробник) укладено дистриб'юторський договір від 15.12.2009р. за № 103. Предметом даного договору є підтримка і збільшення об'ємів продажу сипучих будівельних матеріалів (пісок, щебінь, відсів, гравій та ін.) і супутніх робіт та послуг.

Матеріали справи містять постанову про призначення документальної перевірки від 23.09.2010р. та постанова про виїмку від 30.09.2010р. по кримінальній справі №61102046.

Відповідно до зазначених кримінально-процесуальних документів невстановлені особи у період з листопада 2009р. по 27.07.2010р. не маючи передбачених ст..ст. 116, 125 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки площею 3,72 га, розташованого на території Кіровського лісництва, в 28-29 кварталах, по вул.Широкій в м.Дніпропетровську, самовільно зайняли земельну ділянку указаної площі з метою зняття ґрунтового покриття.

06.08.2010р. СО АНД РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області по зазначеному факту самовільного зайняття земельної ділянки порушено кримінальну справу №61102046 за ознаками злочину, передбаченому ч. 1 ст. 197-1 КК України.

У процесі розслідування, згідно наданих процесуальних документів, встановлено, що у 2009-2010 роках уповноважені особи ТОВ «Дара-Сервіс» (ЄДРПОУ 21861893) укладали договори на продаж піску, який видобувався та поставлявся із самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої на території Кіровського лісництва, в 28-29 кварталах, по вул.Широкій в м.Дніпропетровську.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем віднесено до складу податкового кредиту з суми ПДВ у зв'язку з придбанням продукції у ТОВ «Компанія ВАН».

Правовідносини, що виникають у зв'язку із визначенням та формуванням податкового кредиту регулюються положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено у ході документальної перевірки ТОВ «Компанія ВАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за квітень - грудень 2008р., січень, березень - грудень 2009р., січень - травень 2010 року (акт від 10.09.2010р. за №03135/2305/32998829), яка проведена уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська, встановлено відсутність у ТОВ «Компанія ВАН» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного у ЄДРПОУ. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що свідчать про транспортування товару.

В ході перевірки також встановлено наступне. Місцезнаходження суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія ВАН» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи: 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 41/2.

За місцезнаходженням юридичної особи посадові або уповноважені особи підприємства відсутні.

За даними Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська ТОВ «Компанія ВАН» за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса розташування не відома, опитати директора та засновника вищезазначеного підприємства не має можливості, у зв'язку з тим, що він є громадянином Афганістану.

Документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Компанія ВАН» за юридичною адресою не знаходяться.

Згідно з показниками податкової звітності по податку на прибуток підприємств (р.01.2К1, р.04.2К1) у ТОВ «Компанія ВАН» відсутні запаси.

Додаток К1 до декларації не даний, рядки 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» та 04.2 «Убуток балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені, тобто товарно-матеріальні цінності у відповідних звітних періодах підприємством не придбавалися, не продавалися та їх залишки на підприємстві відсутні. Рядки 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні.

ТОВ «Компанія ВАН» не є платником податку з транспортних засобів і не подає відповідну звітність, тобто відсутня інформація про наявність автомобільного чи іншого транспорту.

На момент перевірки інформація, щодо орендованих офісних/складських приміщень відсутня.

Працівниками податкового органу 01.12.2010р. здійснено вихід на юридичну ТОВ «Дара-Сервіс» з метою вручення повідомлення від 01.12.2010 року за №69287/10/23-418, в якому платника податку запрошено до ДПІ на підписання акту невиїзної документальної перевірки з питань придбання та продажу піску за період з 01.11.2009р. по 01.10.2010 року. Однак вручити зазначене повідомлення не було можливим, оскільки було встановлено відсутність ТОВ «Дара-Сервіс» та посадових осіб підприємства за юридичною адресою, про що було складено акт від 01.12.2010 року за №3226/23-4/21861893.

У зв'язку з неявкою посадових осіб ТОВ «Дара-Сервіс» до ДПІ, відділом взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб на підставі пункту 4.9 Наказу № 327 складено акт від 02.12.2010 року за № 3228/23-4/21861893 про неявку посадових осіб для підписання акту.

Акт перевірки ТОВ «Дара-Сервіс» від 02.12.2010 року за №9149/234/21861893 відправлено 02.12.2010 року засобами поштового зв'язку - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вказаний лист повернуто ДПІ з відміткою пошти про причини невручення адресату - «за зазначеною адресою не проживає».

Крім цього, з метою вручення акту перевірки ТОВ «Дара-Сервіс» від 02.12.2010 року за №9149/234/21861893 направлено запит на встановлення місцезнаходження платника податків до відділу податкової міліції ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Відповідно до довідки від 04.05.2011 року за №1783/26-205 не встановлено місцезнаходження ТОВ «Дара-Сервіс» за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 41Б.

На підставі пункту 4.9 Наказу № 327 складено акт від 26.04.2011 року за № 1076/234/21861893 про не неможливість вручення акту документальної позапланової невиїзної перевірки.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 08.12.2011р. за №0001072304/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1744873,50 грн., в тому числі: основний платіж - 1163249,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 581624,50 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що позивач неправомірно сформував податковий кредит за операціями з ТОВ «Компанія ВАН» та заявив його до бюджетного відшкодування. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011р. за №0001072304/0 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому не підлягає скасуванню

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Підприємство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції. Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності також не спростовано відповідачем і підтверджено матеріалами справи.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності усних та письмових угод, використання придбаних товарів та робіт у неоподатковуваних операціях.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається відповідач, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Щодо недекларування контрагентами позивача доходів, то не передбачався жодною нормою законодавства України обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно податкового повідомлення-рішення від 08.12.2010р. №0001072364/0, а висновок суду першої інстанції таким, що суперечить наявним в справі матеріалам.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дара-Сервіс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 р. у справі № 2а/0470/17322/11 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 р. у справі № 2а/0470/17322/11 - скасувати та прийняти нову постанову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011р. за №0001072304/0 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко