Постанова

від 10.06.2013 по справі 5011-68/8800-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року Справа № 5011-68/8800-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі) суддів:Кролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Зибалова Т.А. - за дов. від 10.01.2013р. № 16/2013 від відповідача-1:Мартинович А.Б. - за дов. від 26.07.2012р. від відповідача-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від третьої особи-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від третьої особи-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсан Транс" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.11.2012р. та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.03.2013р. у справі№ 5011-68/8800-2012 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Просто-Страхування" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсан Транс" 2. Акціонерного страхового товариства "Вексель" треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_6 2. ОСОБА_7 простягнення в порядку регресу 23 472,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 05.06.2013р. № 02-05/513 для розгляду справи № 5011-68/8800-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Просто-Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсан Транс" про стягнення в порядку регресу 23 472,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2012р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Акціонерне страхове товариство "Вексель".

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2012р. (головуючий суддя Ониськів О.М., судді Куркотова Є.Б., Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013р. (головуючий суддя Остапенко О.М., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.), позовні вимоги до ТОВ "Марсан Транс" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 23 472,50 грн. В позові до АСТ "Вексель" відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 256, 257, 261, 267, 993, 1166, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 15, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 7, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", з огляду на те, що ТОВ "Марсан Транс" є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю, застрахованого позивачем за договором № 151064 добровільного страхування наземного транспорту. Крім того судом першої інстанції було відновлено позивачеві строк позовної давності у зв'язку з поважністю його пропуску.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статей 256, 257, 993, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування". При цьому скаржник наголошує на безпідставності висновку судів стосовно того, що саме ТОВ "Марсан Транс" є відповідальною особою за збитки, заподіянні під час дорожньо-транспортної пригоди 25.11.2008р. Крім того скаржник зазначає про відсутність поважних причин для поновлення позивачеві строку позовної давності.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.04.2008р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_9 (страхувальник) укладено договір № 151064 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів, у відповідності до умов якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля марки "Mitsubishi", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

25.11.2008р. на Кільцевій дорозі в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Mitsubishi", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власник ОСОБА_9, під керуванням водія ОСОБА_10, та автомобіля марки "Faw", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власник ОСОБА_7, під керуванням водія ОСОБА_6, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25.12.2008р. у справі № 3-36860 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення вказаною особою пунктів 12.1., 12.3. Правил дорожнього руху.

Згідно звіту від 22.01.2009р. № 3694/25576 товарознавчого дослідження транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_11, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Mitsubishi", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП, становить 48 462,50 грн.

На підставі заяв страхувальника від 15.12.2008р., 16.12.2008р. на виплату страхового відшкодування, страхового акта від 22.01.2009р., розпорядження від 09.02.2009р. № 001406 позивачем за страховим випадком, що стався 25.11.2008р., визначено суму страхового відшкодування за договором страхування № 151064 у розмірі 49 092,50 грн., з якого 49 009,50 грн. було перераховано на рахунок, визначений страхувальником, згідно платіжного доручення від 20.02.2009р. № 2223, та 83,00 грн. було виплачено страхувальнику готівкою.

Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Faw", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано у АСТ "Вексель" на підставі полісу № ВС/2606056.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення з ТОВ "Марсан Транс" в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 23 472,50 грн., як різницю між вартістю відновлювального ремонту згідно звіту від 22.01.2009р. № 3694/25576 товарознавчого дослідження транспортного засобу (48 462,50 грн.) та лімітом відповідальності з урахуванням франшизи, встановлених у полісі № ВС/2606056 (24 990,00 грн.).

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Окрім того, відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, за приписами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, зі змісту наведених правових норм вбачається, що для покладення на відповідача-1 обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну його працівником під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, окрім складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вина) необхідно встановити як факт володіння відповідачем-1 на відповідній правовій підставі транспортним засобом, з використанням якого було заподіяно шкоду, так і факт перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з ТОВ "Марсан Транс" та виконання ним під час скоєння ДТП своїх трудових (службових) обов'язків як працівника відповідача-1.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що на момент вчинення ДТП власником автомобіля "Faw", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6, є фізична особа ОСОБА_7

При цьому місцевим та апеляційним судами не з'ясовано, чи володів на час скоєння ДТП відповідач-1 на відповідній правовій підставі автомобілем "Faw", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, чи було його закріплено за ОСОБА_6, як працівником ТОВ "Марсан Авто", а також не встановлено, на якій правовій підставі ОСОБА_6 користувався вказаним автомобілем, власником якого є ОСОБА_7

Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд в силу приписів статті 65 Господарського процесуального кодексу України може за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали, не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Окрім цього апеляційною інстанцією не було надано належної правової оцінки письмовим поясненням ОСОБА_7 від 25.02.2013р. та від 14.03.2013р., наданим під час апеляційного перегляду справи, стосовно непередавання ним автомобіля "Faw", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, у володіння відповідача-1.

При цьому оскаржувані судові рішення стосовно виникнення у відповідача-1 обов'язку відшкодувати шкоду, завдану ОСОБА_6, мотивовані лише посиланням на світлокопію подорожнього листа № 0272066.

У свою чергу наявна в матеріалах справи світлокопія подорожнього листа № 0272066, за відсутності його оригіналу та наявності заперечень відповідача-1 щодо його оформлення, не може бути єдиним беззаперечним доказом володіння ТОВ "Марсан Транс" на відповідній правовій підставі автомобілем "Faw", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та виконання ОСОБА_6 своїх трудових обов'язків як працівником ТОВ "Марсан Транс" з використанням цього автомобіля.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій в порушення приписів статей 4 7 , 43 Господарського процесуального кодексу України належним чином не з'ясовано тієї обставини, чи виник у відповідача-1 відповідний обов'язок відшкодовувати шкоду, завдану ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної пригоди застрахованому у позивача автомобілю.

За приписами статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, обов'язок винної особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, стосовно відшкодування завданої нею майнової шкоди виникає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) потерпілій особі для такого відшкодування.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, в порушення приписів статті 1194 Цивільного кодексу України не з'ясували, чи було АСТ "Вексель", як страховиком, у якого було за полісом № ВС/2606056 застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Faw", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, виплачено страхове відшкодування в порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та в якому розмірі, чи було вказаного страхового відшкодування достатньо для повного відшкодування завданої шкоди, а також чи звертався з такою вимогою позивач до відповідача-2.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог за рахунок відповідача-1.

Відповідно до частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 111 7 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марсан Транс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013р. у справі № 5011-68/8800-2012 скасувати.

Справу № 5011-68/8800-2012 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк