Рішення

від 08.07.2013 по справі 916/1524/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2013 р.Справа № 916/1524/13

За позовом : Приватне підприємство „АРГОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ"

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „КОНСЬЄРЖ СЕРВИС"

про стягнення 162387грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Пожар А.І. - довіреність

Басаджи І.Л. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 08.07.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: Басаджи І.Л. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Приватне підприємство „АРГОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „КОНСЬЄРЖ СЕРВИС" про стягнення заборгованості в сумі 162387грн., яка складається з основного боргу в сумі 137760грн. та пені в розмірі 24627грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2013р. було порушено провадження по справі №916/1524/13.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями від 12.06.2013р. та від 27.06.2013р. відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.07.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

05.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „КОНСЬЄРЖ СЕРВИС" (Постачальник) та Приватними підприємством „АРГОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ" був укладений договір поставки №011-с (далі - договір).

Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2012р., а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно п.1.1 договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити мінеральні добрива - селітру, іменовані у подальшому Товар, у кількості, по цінам та в строки відповідно до умов даного договору та Додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору, які іменуються Специфікаціями.

Кількість, асортимент та ціна Товару на кожну окрему партію зазначається у відповідній Специфікації. Специфікація складається у письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками Сторін, скріпляються печатками Сторін і є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи 09.03.2012р., 14.03.2012р., 16.03.2012р. та 21.03.2012р. сторонами були підписані Специфікації до договору поставки №011-с від 05.03.2012р.

Пунктом 3.1 договору передбачено, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

Розділом 4 договору визначена ціна та загальна суму договору. Так, пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна на Товар встановлюється у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Також у Специфікаціях зазначаються додаткові умови по кожній окремій поставці Товару. Ціна включає доставку Товару на станцію Покупця, упаковку та маркування, що зазначаються у Специфікаціях до договору (п.4.2. договору). Загальну сума договору складає суму всіх Специфікацій до нього (п.4.3 договору). Ціни є незмінними у період, який вказаний у Специфікації (п.4.4 договору).

При здійснені розрахунків до договору Покупець сплачує попередньо 100% від загальної вартості Товару протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, якщо інше на передбачено у Специфікаціях (п.5.1 договору).

Позивач вказує, що на виконання умов договору п.5.1 та специфікацій до договору в обумовлені строки перерахував відповідачу в порядку попередньої оплати за 300 тонн міндобрива 984000грн., що підтверджується платіжними дорученнями (копії яких містяться в матеріалах справи).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної поставки товару належним чином та в повному обсязі не виконав, так ним в термін з 09.03.2012р. по 31.03.2012р. по дванадцяти накладним було поставлено товар в об'ємі 258 тон міндобрив на загальну суму 846240грн., залишок непоставленого товару складає 42 тони міндобрив на суму 137760грн.

Пунктом 8.3 передбачено, що у випадку порушення Постачальником термінів постачання, які вказані у Специфікації, відповідно до умов договору, Постачальник у трьохденний строк повертає кошти та оплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язань.

14.01.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію за №1/01 з вимогою повернути сплачену але не поставлену вартість товару в розмірі 137760грн.

Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної поставки товару Приватне підприємство „АРГОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №011-с від 05.03.2010р. в сумі 137760грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи відшкодування збитків, понесених невинною стороною і сплату штрафних санкцій.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором поставки №011-с від 05.03.2012р., а саме не поставив позивачу товар, що зумовило нарахування останнім пені за період з 26.03.2012р. по 31.05.2013р. в сумі 24627грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо періоду нарахування, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені з суми боргу 137760 грн. за період з 26.03.2012р. по 26.09.2012р., судом встановлено, що сума пені яка підлягає задоволенню становить 10444,92грн..

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КОНСЬЄРЖ СЕРВИС" (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 38, код: 36435171) на користь Приватного підприємства „АРГОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 3А; код: 33773707) 137760 (сто тридцять сім тисяч сімсот шістдесят)грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки №011-с від 05.03.2012р., 10444 (десять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 92 коп. пені та 2964 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 10коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 12.07.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.