Рішення

від 11.07.2013 по справі 904/5023/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.13р. Справа № 904/5023/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпромтрейд", м. Донецьк

До Приватного підприємства "Лібра-Трейд", м. Павлоград, Дніпропетровська область

Про стягнення 229 527,99 грн.

Суддя О.М. Крижний

Представники:

Від позивача: Неживий А.В., довіреність №13 від 26.06.2013 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпромтрейд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Приватного підприємства "Лібра-Трейд" заборгованість у розмірі 229 527,99 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 38 від 01.09.2011 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні. Судом належним чином повідомлено відповідача про день, час і місце судового засідання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 16781213 станом на 09.07.2013 року місцезнаходження Приватного підприємства "Лібра-Трейд" - 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Червоноармійська, буд. 109, - куди і направлялась ухвала суду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до реєстру № 16 від 02.07.2013 року відповідачу було направлено поштове відправлення (ухвала суду) з повідомленням про вручення за № 4994507798560 та згідно з витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" відповідач 10.07.2013 року отримав поштове відправлення (ухвалу суду).

Відзиву на позов Приватне підприємство „Лібра-Трейд" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.07.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донпромтрейд" (продавець) та Приватним підприємством "Лібра-Трейд" (покупець) було укладено договір №38 (а.с.9-11).

Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору вугільну продукцію, іншу продукцію матеріально-технічного призначення, далі - товар. Номенклатура, марки, обсяги, ціни, якість, строки та умови поставки товару обговорюються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Специфікаціями № 1 від 16.01.2012 року та № 2 від 16.01.2012 року сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціни, оплату та умови поставки товару (а.с.12-13).

Пунктом 1 специфікацій передбачено, що Продавець у січні-лютому 2012 року зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: вугілля марки "ДГ" та вугілля марки "ДГ"(0-100) відповідно.

Відповідно до пункту 2 специфікацій поставка товару здійснюється на умовах FCA станція відправника (Інкотермс 2000 року).

У п.2.1. договору передбачено, що товар поставляється транспортом за рахунок продавця на умовах, обумовлених у специфікаціях.

І сторони передбачили такі умови в специфікаціях. Так, пунктом 3 специфікацій передбачено обов'язок покупця оплатити "залізничний тариф" за окремо виставленими рахунками. Виходячи з аналізу вказаних положень специфікацій суд приходить до висновку, що між сторонами існують відносини поставки не в звичайному розумінні поставки на умовах FCA, а крім цього, продавець взяв на себе додаткові обов'язки по організації перевезення товару залізничним транспортом з наступною компенсацією її вартості покупцем.

І позивач, з метою компенсації вартості послуг залізниці виставив відповідачу рахунки № 17 від 30.01.2012 року на суму 47213,40 грн. та № 21 від 29.02.2012 року на суму 79145,64 грн. (а.с.15, 18).

Відповідач погодився оплатити вартість перевезення, підтвердив надання йому цих послуг, і сторонами було підписано акти приймання-передачі робіт № 17 від 30.01.2012 року 47 213,40 грн. та № 21 від 29.02.2012 року 79 145,64 грн.

Згідно з пунктом 2.3 договору за фактом відвантаження товару Продавець надає Покупцю наступні документи:

- залізничну накладну на відвантаження товару;

- рахунок-фактуру;

- податкову накладну;

- акт приймання-передачі товару;

- документ, що підтверджує якість товару.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 10-ти днів з дня пред'явлення документів, передбачених у п.2.3 даного договору.

На виконання умов договору, позивач поставив партію товару відповідачу, що підтверджується:

- актом приймання-передачі вугільної продукції від 28.01.2012 року та видатковою накладною № 8 від 28.01.2012 року на суму 120 032,00 грн.;

- актом приймання-передачі вугільної продукції від 28.01.2012 року та видатковою накладною № 9 від 28.01.2012 року на суму 121 440,00 грн.;

- актом приймання-передачі вугільної продукції від 13.02.2012 року на суму 235 134,95 грн.;

- актом приймання-передачі вугільної продукції від 06.02.2012 року та видатковою накладною № 4 від 06.02.2012 року на суму 293 712,00 грн.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію, що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться у матеріалах справи (а.с.44-59).

Відповідно до п.5.1 договору оплата товару повинна бути здійснена протягом 10 днів з моменту надання документів, передбачених п.2.3. договору. Позивачем передано товар та, як зазначає позивач, і передбачені договором документи, тобто вказаний обов'язок виконано. Іншого відповідач не довів, правом, передбаченим ст. 666 Цивільного кодексу не скористався. Таким чином, строк оплати є таким, що настав.

Відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 229 527,99 грн., про що сторонами складені акти звірки взаєморозрахунків , підписані двома сторонами та скріплені печатками підприємств (а.с.14, 60).

Причиною виникнення спору є порушення відповідачем зобов'язань за договором № 38 від 01.09.2011 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару та послуг відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару та послуг) у власність позивача.

Стосовно неявки у судове засідання представника відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2013 року відповідач був повідомлений, що у разі неподання відзиву на позовну заяву і витребуваних судом документів, справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Крім того, розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою відповідача. Суд вважає, що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення.

Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні .

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.2.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Отже за подання позовної заяви з ціною позову 229527,99 грн. підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4590,56 грн. При зверненні з позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпромтрейд" сплатило судовий збір у розмірі 4591,00 грн. згідно платіжного доручення №1541 від 14.06.2013 року.

Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір у розмірі 0,44 грн. (4591,00 - 4590,56 грн.).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивач надмірно сплатив судовий збір у розмірі 0,44 грн., вказана сума підлягає поверненню з державного бюджету України.

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення може зазначатися у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Сплачений судовий збір у іншій частині, а саме в сумі 4 590,56 грн., підлягає розподілу між сторонами в загальному порядку.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 590,56 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Лібра-Трейд" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Червоноармійська, 109, ідентифікаційний код 35168703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпромтрейд" (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9А, ідентифікаційний код 34705821) заборгованість у розмірі 229 527,99 грн. та судовий збір у розмірі 4 590,56 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Донпромтрейд" (83009, м.Донецьк, вул. Новоросійська, 9А, ідентифікаційний код 34705821) з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0,44 грн. (нуль грн. 44 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 1541 від 14.06.2013 року, яке знаходиться у матеріалах справи.

Повний текст рішення складено - 15.07.2013 року.

Суддя О.М. Крижний