ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
02 липня 2013 року 09:57 № 826/8433/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна група» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 р. № 0000262220. за участю представників сторін:
від позивача: Велігоцька О.О. (довіреність № б/н від 17.06.2013 р.)
від відповідача: Іванов Д.С. (довіреність № 19/10-015 від 26.03.2013 р.)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 02.07.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ««Інвестиційно-Будівельна група» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 р. № 0000262220.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8433/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 02.07.2013 р.
В судовому засіданні 02.07.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 11.01.2013 р. № 0000262220.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що під час проведення перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 р. у сумі 250 000,00 грн.
На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.2013 р. проти позову заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Будівельник-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32486615), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Будівельник-Сервіс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати податкові зобов'язання.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ТОВ «Інвестиційно-Будівельна група» (код за ЄДРПОУ 32486636) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Будівельник-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32486615) за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.
За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 20.12.2012 р. № 589/1-22-20-32486636, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 р. у сумі 250 000,00 грн.
Як було встановлено в Акті перевірки, у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із контрагентом ТОВ «Будівельник-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32486615), щодо виконання останнім в якості генерального підрядника на користь позивача будівельних робіт, а саме:
- будівництва житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. О. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі міста Києва.
На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:
- від 11.01.2013 р. № 0000262220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 250 000,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 р. № 0000262220 до податкових органів вищих інстанцій, таке рішення було залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Однак, вважаючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 11.01.2013 р. № 0000262220 протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.
Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.
Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок.
Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.
Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.
По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.
Як видно з наявних матеріалів справи, зазначеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Інвестиційно-Будівельна група» (код за ЄДРПОУ 32486636) перевірялася правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Будівельник-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32486615) за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року.
Так, з наявних матеріалів справи вбачається зокрема наступне.
Контрагент позивача, по правовідносинах із яким проводилася перевірка, ТОВ «Будівельник-сервіс» - є генеральним підрядником будівництва житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. О. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі міста Києва.
З приводу зазначеного між позивачем ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» та ТОВ «Будівельник-сервіс» було укладено Договір генерального підряду № 1-08 від 02.06.2008 року, щодо виконання останнім на користь позивача робіт по проектуванню та будівництву житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. О. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі міста Києва.
На виконання зазначеного Договору ТОВ «Будівельник-сервіс» було виписано на адресу позивача ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» податкову накладну № 1 від 22.06.2012 р. на суму ПДВ 250 000,00 грн., на підставі якої позивачем визначено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.
Як видно з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, відповідно до сутності таких господарських операцій (виконання будівельних робіт на великому об'єкті - житловому комплексі), вбачається необхідність наявності в такого контрагента позивача ТОВ «Будівельник-сервіс» відповідної (достатньої) матеріально-технічної бази та значних трудових ресурсів, чого позивачем в даному випадку доведено не було, та зазначеного не підтверджується наявними у справі доказами.
З даного приводу відповідачем було отримано Акт Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 25.09.2012 р. № 550/22-706/32486615 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельник-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32486615) по взаємовідносинах із ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» (код ЄДРПОУ 2486636) та постачальниками реалізованих на адресу вказаного підприємства товарів (робіт, послуг) за період червень 2012 року.
Так, в результаті отриманої інформації від ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 25.09.2012 р. № 8404/7/07-31, встановлено наступне.
Згідно реєстраційних даних, юридичною адресою ТОВ «Будівельник-Сервіс» є м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 10-а.
В ході проведених заходів встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться. Опитати посадових осіб підприємства не було можливим.
Також, до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було направлено відповідний запит про встановлення та опитування посадових осіб ТОВ «Будівельник-Сервіс».
В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ «Будівельник-Сервіс» на балансі відсутні будь-які автотранспортні засоби, складські приміщення, що може свідчити про те, що підприємство є посередником при проведені господарських операцій, проте не може бути генеральним підрядником при будівництві великогабаритних об'єктів (в даному випадку житлового комплексу).
В ході проведення заходів податковими органами встановлено, що:
- субпідрядниками ТОВ «Будівельник-Сервіс» є підприємства з ознаками «транзитності»;
- заробітна плата на підприємстві нижча за мінімальну;
- кількість працівників є недостатньою для виконання зазначених об'ємів робіт;
- в актах виконання робіт час не відповідає фактичному часу праці робітників;
- гроші від замовників перераховуються на субпідрядників, а потім на підприємства які мають ознаки «фіктивності».
Згідно наданих до перевірки ТОВ «Будівельник-Сервіс» документів встановлено, що ТОВ «Будівельник-Сервіс» в особі генпідрядника виконував будівництво житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом по вул.. Гончарова, 17-23 в Шевченківському районі м. Києва, відновлював покриття тротуарів після прокладки кабелів по вул. Рейтарська м. Києва та інші будівельні роботи, проте як згідно інформації отриманої від ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську встановлено, що у ТОВ «Будівельник-Сервіс» на балансі відсутні будь-які автотранспортні засоби, складські приміщення, кількість працівників на ТОВ «Будівельник-Сервіс» є недостатньою для проведення такого роду робіт та виконування таких об'ємів.
У зв'язку з неможливістю підтвердження придбання товару (робіт), підприємство ТОВ «Будівельник-Сервіс» не мало можливості реалізувати відповідний товар (послуги) на адресу покупців та відносити відповідні суми до складу податкових зобов'язань.
Таким чином, податковим органом було зроблено висновок, що господарські операції між ТОВ «Будівельник-Сервіс» та контрагентами покупцями не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.
Отже, підприємствами-контрагентами відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.
Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено:
- неможливість фактичного здійснення ТОВ «Будівельник-Сервіс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з будівництва;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Будівельник-Сервіс» здійснювалася поза межами правового поля.
На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Будівельник-Сервіс» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів).
Така незаконна діяльність вказаного контрагента позивача ТОВ «Будівельник-Сервіс» направлена на ухилення від сплати податків, та суттєво впливає на недоотримання Державним бюджетом України податків, що виражається в несплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.
Позивачем, в свою чергу, не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином контрагент ТОВ «Будівельник-Сервіс», без наявності жодної матеріально-технічної бази (устаткування), складських приміщень, транспорту та відповідних трудових ресурсів, мав змогу виконувати роботи по проектуванню та будівництву житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. О. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі міста Києва, що відповідно передбачали необхідність наявності відповідної матеріальної бази та значних трудових ресурсів.
Представник позивача в судовому засіданні наголосив на тому, що зазначеним договором генерального підряду між позивачем та контрагентом ТОВ «Будівельник-Сервіс» не було заборонено залучення генпідрядником субпідрядних організацій з метою виконання договірних зобов'язань перед позивачем.
Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, доказів щодо укладення ТОВ «Будівельник-Сервіс» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності матеріально-технічної бази (устаткування) та відповідних трудових ресурсів для здійснення такого виду діяльності (проектування та будівництво житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом) - позивачем до суду надано також не було, та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що йому не відомо ким саме (ТОВ «Будівельник-Сервіс» чи кимось іншим), виконувалися такі будівельні роботи за договором із ТОВ «Інвестиційно-будівельна група».
Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.
Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» за місцем його реєстрації не знаходиться, а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати будівельні роботи у великих обсягах та на значні суми.
Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ТОВ «Інвестиційно-будівельна група»» була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.
Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).
Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» та його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ), - відсутність у товариства жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів, не підтверджує реальності надання таких послуг.
Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.
Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).
Як зазначається в рішення ВАС України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.
Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.
Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки такий контрагент позивача ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» особисто фактично не міг виконувати будівельних робіт (у великих обсягах та на значні суми), зважаючи на встановлення відсутності в останнього матеріально-технічних можливостей та трудових ресурсів, а доказів щодо укладення ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем до матеріалів справи надано не було.
Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки, а саме того, що контрагент позивача ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» та його посадові особи за місцем реєстрації не знаходяться (первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій в розрізі правовідносин із контрагентами отримати не можливо), та матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення задекларованого виду діяльності (будівельні роботи) ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» не має, а відповідно фактично не мало можливості виконувати взяті на себе зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 р. № 0000262220.
Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В адміністративному позові відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 05.07.2013 р.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 02.07.2013 |
Оприлюднено | 16.07.2013 |
Номер документу | 32404612 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Добрянська Я.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні