Постанова

від 09.07.2013 по справі 821/1805/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. 10 год. 00 хв.Справа № 821/1805/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Коваленка В.В.,

представника відповідача - Малети Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Техно-Транзит"

до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Техно-Транзит" (далі - ПП "Техно-Транзит", позивач) звернулось до суду з позовом до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - Бериславська МДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2012 р. № 0000012301 та від 31.10.2012 р. № 0000052301, якими підприємству збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 190 810,50 грн., у тому числі за основним платежем на 179 629,50 грн. та за штрафними санкціями на 11 181,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги і пояснив, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийняті спірні рішення. Ці рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин ПП "Техно-Транзит" з ТОВ "Ревекон", яка полягає у визнанні безтоварними операцій між цими контрагентами в травні та серпні 2011 р. Позивач вважає, що виконав всі приписи ПК України для декларування податкового кредиту за вказаними операціями. Придбання товарів у ТОВ "Ревекон" підтверджено належним чином складеними податковими та видатковими накладними, придбаний товар проданий іншим суб'єктам господарювання, продаж включено до податкових зобов'язань з ПДВ. Документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту по спірним операціям були надані відповідачеві у повному об'ємі. Твердження відповідача про безтоварність придбання товарів у ТОВ "Ревекон" не містить достатньої доказової бази, а тому не може братись до уваги для оцінки права платника податку на податковий кредит за наслідками цих операції.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що, постачальник позивача - ТОВ "Ревекон" з 08.11.2011 року не знаходиться за місцем реєстрації, свідоцтво платника ПДВ йому анульовано 02.12.2011р., не декларує умов, достатніх для здійснення господарської діяльності (трудових та матеріальних ресурсів). Податковим органом за місцем реєстрації ТОВ "Ревекон" не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій між суб'єктами господарювання покупцями та постачальниками. Правочини ТОВ "Ревекон" та контрагентами вчинені з порушеннями приписів Цивільного кодексу України, є фіктивними, такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ними. В даному випадку мало місце лише документальне оформлення господарських операцій. Відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використати їх у оподатковуваній господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні податкового кредиту.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 04.07.2012р. № 276/231/36271457, складеного за наслідками документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з платником податків ТОВ "Ревекон" за травень та серпень 2011 року (далі - акт № 276).

За змістом акта перевірки у травні та серпні 2011 року на підставі договору від 10.12.2010 р. № 101210 позивачем задокументовано придбання запчастин у ТОВ "Ревекон" на загальну суму 1 077 777,0 грн., із яких ПДВ 179 629,50 грн. Нарахування ПДВ підтверджено податковими накладними, позивачем товар отримувався без довіреностей, транспортування товару здійснено за рахунок позивача, розрахунки проведено у безготівковому порядку.

Для оцінки права позивача на податковий кредит по відносинам з ТОВ "Ревекон" відповідачем використано акти перевірок цього суб'єкта господарювання від 26.08.2011р. №1190/23-7/37316301 та від 31.01.2012р. № 395/23-7/37316301, які були здійснені ДПІ у Печерському районі м. Києва (за місцем реєстрації постачальника).

Відповідач стверджує, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи постачальника були відсутні, станом на 08.11.2011р. постачальник мав стан "23" - місцезнаходження не встановлено. Остання податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ "Ревекон" надана за вересень 2011 року, свідоцтво платника ПДВ анульоване 02.12.2011р. у зв'язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій. Податкові органи (відповідач та ДПІ у Печерському районі) вказують на відсутність у них будь-якої інформації про наявність складських приміщень, транспорту та іншого устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Ревекон", не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Ревекон" з його постачальниками. З цих причин правочини позивача з придбання запчастин у ТОВ "Ревекон" визнано недійсними (нікчемними), зроблено висновок про те, що позивачем порушено ч. 5 ст. 203, частини 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ "Ревекон" при придбанні та продажу товарів, не підтверджено факту передачі товару на адресу позивача, зобов'язання постачальника та податковий кредит позивача у сумі 179 629,50 грн. скасовано.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до положень ст. ст. 185-200 ПК України податковий кредит - це сукупність витрат платника податків на сплату (нарахування) ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для подальшого використання в оподатковуваній господарській діяльності такого платника податків. Вирішальним при цьому є належне підтвердження бухгалтерськими та податковими накладними факту такого придбання та призначення цього придбання для подальшого використання в оподатковуваній господарській діяльності.

Позивач, посилаючись на первинні документи, стверджує, що для здійснення господарської діяльності орендував приміщення у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, місцезнаходження приміщення: м. Кривий Ріг. Транспортування товарів здійснювалось перевізником ОСОБА_4 Придбаний у ТОВ "Ревекон" товар було реалізовано ТОВ "Н.Стоун", ТОВ "Регіон", ПП "Техкомплект", ТОВ "Азовінтекс". Продаж товарів включено до податкових зобов'язань декларації з ПДВ. Ці відомості позивача не спростовані відповідачем.

Аналіз досліджених судом доказів та встановлених обставин дає підстави для висновку, що господарські операції з поставки товарів від ТОВ "Ревекон" до позивача мали реальний характер, товарність цих операцій підтверджується, зокрема такими документами:

- договором поставки від 10.12.2010 р. № 101210, укладеним між ТОВ "Ревекон" та позивачем;

- податковими накладними;

- видатковими накладними ;

- рахунками-фактурами;

- договором від 16.06.2009р. № 16-06\09, укладеним між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та ПП "Техно-Транзит", про оренду приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1, та актом прийому-передачі нежитлового приміщення згідно цього договору;

- договором від 01.03.2011 р. № 1/03/11 на перевезення вантажу, укладеним між ОСОБА_4 та ПП "Техно-Транзит".

Крім того, в ході судового розгляду судом в якості свідків було допитано ОСОБА_5, який у періоди, за які проводилась перевірка, був директором ПП "Техно-Транзит" та відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства, а також ОСОБА_4 - водія, який здійснював перевезення товару.

ОСОБА_5 пояснив суду, що ПП "Техно-Транзит" займалось поставками запчастин, які, в свою чергу, отримало від ТОВ "Ревекон". Для перевезення запчастин від ТОВ "Ревекон" з м. Києва наймали транспорт. За запчастинами разом з водієм їздив комерційний директор ПП "Техно-Транзит" Охінченко, довіреність на отримання запчастин не оформлялась, оскільки він міг отримувати товар в силу своїх повноважень як посадова особа підприємства.

Водій ОСОБА_4, будучи допитаним в судовому засіданні як свідок, підтвердив, що дійсно возив товар з м. Києва до м. Кривого Рогу.

Суд звертає увагу, що за змістом акта перевірки № 276 відповідач сам підтверджує наявність податкових та бухгалтерських документів на придбання позивачем запчастин у травні та серпні 2011 року у постачальника ТОВ "Ревекон", призначених для використання у оподатковуваній господарській діяльності позивача.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що ТОВ "Ревекон" на час проведення перевірок податковими органами не знаходилось за місцем реєстрації та не мало відповідних умов для здійснення господарської діяльності.

Чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання, а тим більше такі, які носять характер припущень податкового органу.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ за господарськими операціями з придбання запчастин у ТОВ "Ревекон".

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку висновку позивача про визнання нікчемними та фіктивними правочинів між позивачем та ТОВ "Ревекон".

За змістом акта перевірки № 276 відповідач одночасно вказує на нікчемність правочинів за участю ТОВ "Ревекон" та фіктивність.

Згідно із ч. 2 ст. 215 визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, за змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних.

Надаючи правову оцінку спірним правочинам, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо зазначених правочинів є протиправними.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України Бериславська МДПІ як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги ПП "Техно-Транзит" повністю.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив :

Позовні вимоги приватного підприємства "Техно-Транзит" до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 25.07.2012 р. № 0000012301 та від 31.10.2012 р. № 0000052301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Техно-Транзит" (ідентифікаційний код 36271457) судовий збір у сумі 1 908,11 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісім гривень одинадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 липня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1