Постанова

від 01.07.2013 по справі 911/458/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа№ 911/458/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу приватного підприємства „Украгросервіс"

на рішення господарського суду Київської області

від 04.04.2013 року

у справі № 911/458/13-г (суддя - Саванчук С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальності „Нуфарм Україна", м.Київ,

до приватного підприємства „Украгросервіс", Київська область, Сквирський район, м. Сквира,

про стягнення 703 814,81 грн., -

за участю представників:

від позивача: Вардзелава Ю.Г. - представник (дов. б/н від 06.02.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НУФАРМ УКРАЇНА» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «УКРАГРОСЕРВІС» про стягнення заборгованості в сумі 703 814,81 грн., з яких: 634 882,50 грн. основного боргу, 20 803,80 грн. - три проценти річних та 48 128,51 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2013 року у справі №911/458/13-г позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства «УКРАГРОСЕРВІС» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НУФАРМ УКРАЇНА» 634 882,50 грн. основної заборгованості, 20 803,80 грн. - 3% річних, 5 380,69 грн. пені та 13 221,34 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, приватне підприємство «УКРАГРОСЕРВІС» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення пені та постановити нове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року апеляційну скаргу приватного підприємства «УКРАГРОСЕРВІС» на рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.06.2013 року.

17.06.2013 року судове засідання в порядку статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою скаржника було відкладено на 01.07.2013 року.

В судове засідання, призначене на 01.07.2013 року скаржник свого уповноваженого представника в черговий раз не направив, про поважність причин неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив та не надав клопотань про відкладення розгляду справи.

Представник позивача доводи апеляційної скарги не визнав, вважає їх необгрунтованими, у зв'язку з чим просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі докази на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення та відповідно задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23.05.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НУФАРМ УКРАЇНА" (в тексті договору продавець) та приватним підприємством "УКРАГРОСЕРВІС" (в тексті договору - покупець) було укладено договір поставки № 24/СД (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити визначену цим договором вартість.

Асортимент товару, його кількість, ціна та строки поставки визначаються у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1. договору), зокрема, Клінік, в.р. CLINIC 360 SL в упаковках по 20л в кількості 40 000 л., загальною вартістю 1 116 800,00 грн.; Кайзо, в.г. KASSO (10х500гр) в кількості 1000 л. загальною вартістю 88 640,00 грн., Нупрід 600 к.с. NUPRID 600 FS (4х5л) в кількості 100 л. загальною вартістю 56 879,00 грн., та Нупрід МАКС т.к.с. NUPRID MAXX (4х5л) в кількості 1000 л. загальною вартістю 270 310,00 грн.

Пунктами 2.2, 2.3 договору сторони передбачили, що умови поставки товару - FCA (Incoterms-2010), склади продавця. Вивіз товару зі складу здійснюється покупцем та за його рахунок.

Товар поставляється покупцю партіями згідно письмової заявки за умови підтвердження продавцем наявності заявлених асортименту та кількості товару на складі.

Згідно пункту 4.1. договору товар оплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Строки та умови оплати товару визначаються у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до пункту 6.1 договору приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем у момент його передачі (поставки).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 12.1. договору).

Пунктом 2.1. Додатку № 1 до договору сторонами визначено умови оплати вартості товару: 30% - попередня оплата та 70% - на 180 день після передачі товару згідно виставленого рахунку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 906 975,00 грн., що підтверджується виставленими рахунками: № 8900509 від 24.05.2011 року на суму 167 640,00 грн., № 8900522 від 26.05.2011 року на суму 100 584,00 грн., № 8900582 від 05.07.2011 року на суму 536 448,00 грн., № 8900689 від 12.09.2011 на суму 102 303,00 грн. та видатковими накладними:

- № 8800422 від 25.05.2011 року на суму 167 640,00 грн.,

- № 8800438 від 31.05.2011 року на суму 100 584,00 грн.,

- № 8800514 від 08.07.2011 року на суму 536 448,00 грн.,

- № 8800610 від 14.09.2011 року на суму 102 303,00 грн., підписаними у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та належним чином оформленими відповідачем довіреностями № 189 від 25.05.2011 року, № 197 від 30.05.2011 року, № 231 від 07.07.2011 року та № 288 від 12.09.2011 року на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За умовами Додаткової угоди № 1 до договору відповідач на підставі виставлених рахунків сплатив 30% попередньої оплати у розмірі 272 092,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в справі та оригіналом банківської довідки від 20.02.2013 року № 06-05/1366 про перерахування відповідачем коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати решти вартості товару.

Суд першої інстанції вірно визначив правову природу правовідносин, що виникли між сторонами у справі, зазначивши в рішенні, що такі мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п.2.1 додатку №1 до договору, після попередньої оплати грошові кошти за отриманий товар мають бути сплачені у розмірі 70% його вартості на 180 день після передачі товару згідно виставленого рахунку.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду першої інстанції банківську довідку від 20.02.2013 № 06-05/1366, з якої вбачається, що в період з 23.05.2011 року по 21.02.2013 року оплати за товар, отриманий згідно видаткових накладних від відповідача на рахунки позивача не надходило.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтвованість, доведеність та наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 634 882,50 грн. заборгованості за поставлений товар.

Водночас, разом з вимогою про стягнення основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача на свою користь на підставі пункту 5.2.3. договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення за весь час прострочення в сумі 48 128,51 грн.

Штрафними санкціями у відповідності до статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України). Відповідно до частини 6 цієї ж статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності стосовно вимоги про стягнення пені.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.

Як передбачено частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищенаведені положення щодо перебігу строку позовної давності, обумовлений сторонами порядок проведення розрахунків та звернення позивача до суду з даним позовом у лютому 2013 року, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача пені лише за видатковою накладною № 8800610 від 14.09.2011 року в сумі 5 380,69 грн., нарахованої за період з 13.03.2012 року по 11.09.2012 року та про відмову у стягненні пені в розмірі 42 747,82 грн. за рештою видаткових накладних, строк позовної давності за якими минув.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не врахував факту, що поставка препарату Нупрід 600 к.с. NUPRID 600 FS (4х5л) у кількості 150 л. на суму 102 303,00 грн., яка відбулась за видатковою накладною № 8800610 від 14.09.2011 року не передбачена договором поставки № 24/СД від 23.05.2011 року, а відтак застосування договірних штрафних санкцій, зокрема, пені на всю суму вказаної поставки є необгрунтованим.

Проте, з такими доводами судова колегія не погоджується, находить їх безпідставними та зазначає наступне.

Як вбачається з довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої відповідачем Пилипчуку Володимиру Євгенійовичу, останній був уповноважений приватним підприємством «УКРАГРОСЕРВІС» отримати від ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» препарат Нупрід 600 к.с. NUPRID 600 FS (4х5л) саме у кількості 150 л. на суму 102 303,00 грн. за рахунком №89000689 від 12.09.2011 року.

При цьому, варто зазначити, що у відповідності до п.2.1 Додатку №1 до договору скаржник перерахував позивачеві в якості передоплати 30 690,90 грн., що становить 30% від загальної вартості замовленого ним товару, а отже поставка у вищезазначеній кількості проводилась позивачем за замовленням скаржника в узгодженій ним кількості та за погодженою ціною.

Через прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач також заявив до стягнення з останнього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 20 803,80 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи положення даної норми, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з позицією суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість даної вимоги та стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в сумі 20 803,80 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув справу, з'ясувавши усі обставини справи в сукупності, надав належну юридичну оцінку наявним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства «УКРАГРОСЕРВІС» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року у справі №911/458/13-г має бути залишеним без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «УКРАГРОСЕРВІС» на рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року у справі №911/458/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 року у справі №911/458/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/458/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.