Рішення

від 11.07.2013 по справі 914/1750/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2013 р. Справа № 914/1750/13

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК САЛЮТ" , Київська область, с.Копилів

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська область, смт.Підбуж

Про: стягнення 10 400,00грн.

Суддя Запотічняк О.Д.

При секретарі Колодці І.І.

Представники:

від позивача:не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2-представник;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАК САЛЮТ" (Київська область, с.Копилів ) звернулось до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Львівська область, смт.Підбуж) про стягнення 10 400,00 грн., з яких: 7200 грн. - за простій автомобіля понад встановлену договором норму, 3200 грн. - штрафу 20% від вартості перевезення.

Ухвалою суду від 15.05.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.05.2013 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 28.05.2013 р..

Позивач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив,проте вимоги ухвали суду від 15.05.13р. виконав повністю.Від представника позивача поступило клопотання (вх..№22383 від 13.06.) про розгляд справиза наявними в ній матеріалами, а також надав додаткові обгрунтування позовної заяви.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання забезпечив, подав відзив на позовну заяву (вх..№27331), в якому повністю заперечив позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19 грудня 2012 року між ТОВ «Трак Салют» (Позивач) і ФОП ОСОБА_1 (Відповідач) укладено Договір № 19/12/2012 про надання послуг з перевезення вантажів відповідно до умов якого Перевізник приймає на себе зобов'язання здійснити перевезення автомобільним транспортом вантажів третіх осіб (замовників перевезень) визначених Експедитором, по території України та іноземних держав, у відповідності до замовлень, наданих Експедитором, які після підписання сторонами становлять невід'ємну частину даного договору, а Екпедитор зобов'язаний прийняти надані послуги та сплатити їх вартість.(п.1.1. даного договору).

З грудня 2012р по січень 2013р Позивач виконав по завданню Відповідача автотранспортне перевезення вантажу (обладнання, маса до 19,00т, об'єм 100 куб.) за маршрутом м.Лодзь (Польща) - м.Київ (Україна) відповідно до п.1.2 Договору та умов замовлення (договір-заявка б/н про падання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів) від 19.12.2012р

Відповідно до п.11 Договору-заявки б/н від 19.12.2012р вартість перевезення вантажу становить 16000,00 грн.

Відповідно до п.14 Договору-заявки б/н від 19.12.12р простій а/м понад обговорені нормативи оплачується Відповідачем за добу простою:

800 гривень (еквівалент 100 дол.США) за межами України,

400 гривень (еквівалент 50 дол.США) на території України.

Позивач повністю і належним чином виконав свої обов'язки перед Відповідачем згідно з п.п.1.1-1.4 Договору та умов Договору-заявки б/н від 19.12.2012р, що підтверджується міжнародною товаро- транспортною накладною СМК. № 0318180 (графа 24 - вантаж одержано вантажоотримувачем).

Відповідач не надав жодних мотивованих відмов від прийняття наданих позивачем послуг. Відповідач прийняв надані Позивачем послуги без зауважень і не висловлював ніяких заперечень.

Відповідно до умов Договору-заявки б/н від 19.12.12р Позивачем було надано для перевезення вантажу автомобіль МАN держ.номер А1 2454 ЕВ н/причіп держ.номер КWІ 034 РА, який здійснив перевезення вантажу за маршрутом м.Лодзь (Польща) до м.Калинівка Київської області (Україна) у період з 18.12.2012 року (графа 21 СМR №0318180) по 13.01.2013 року (графа 24 СМR №0318180 -вантаж одержано вантажоотримувачем).

Пунктом 2.1.2 статті 2 Договору передбачено обов'язок Відповідача забезпечувати організацію робіт по завантаженню (розвантаженню) транспортних засобів та проведення митних процедур на протязі 48 годин з моменту їх подачі.

Відповідно до п.13 Договору-заявки б/н від 19.12.12р встановлений нормативний час на завантаження 48 годин, та розвантаження 48 годин.

Відповідачем порушено п.2.1.2 ст.2 Договору та п.3 Договору-заявки б/н від 19.12.12р, внаслідок чого виник простій автомобіля понад встановлену норму:

1) встановлена норма (на території Польщі при завантаженні) - з 19.12.20І2р по 21.12.2012р

(п.13 Договору-заявки б/н від 19.12.12р)

простій а/м - 6 діб - з 22.12.2012р по 27.12.2012р, що підтверджується відповідно до п.2.2.4 ст.2 Договору картою простою.

2) встановлена норма (на території України (м.Київ, митниця)) - з 29.12.2012р (субота) по 02.01.201 Зр (графи 20,24 СМК №0318180).

простій а/м - 11 діб - з 03.01.201 Зр по 13.01.2013р., що підтверджується відповідно до п.2.2.4 ст.2 Договору СМК №0318180 (графи 18,20 СМК №0318180).

Відповідно до п.2.2.4 ст.2 Договору Позивач повинен при виникненні простою транспортного засобу при завантаженні/розвантаженні чи проведенні митних процедур понад встановленою нормою (48 годин на завантаження та митні процедури та 48 годин на розвантаження та митні процедури - якщо інше не встановлено замовленням) своєчасно в письмовій (чи в усній) формі інформувати Експедитора про простій транспортного засобу, а також пред'явити Експедитору оригінали документів (карта простою та/чи СМК з відміткою дати завантаження/розвантаження, інші), що підтверджують факт затримки транспортного засобу.

Пунктом 2.1.5 ст.2 Договору встановлено обов'язок Відповідача сплатити належну суму Позивачу, а також у разі виявлення недоліків, що виникли з вини Відповідача (замовника/відправника вантажу), зазначених в п.п 2.2.3, 2.2.4 Договору, які привели до додаткових витрат. Відповідач, після отримання від Позивача необхідних документів з підтверджуючими відмітками про недоліки, повинен оплатити Позивачу понесені ним витрати (штраф за перевантаження та ін.) згідно розрахунку Позивача та/чи підтверджуючих документів про понесені витрати (квитанції тощо).

Відповідно п.3.4. ст.3 Договору Відповідач зобов'язаний був здійснити повний розрахунок за надані Позивачем послуги з перевезення вантажу шляхом перерахування належної суми грошових коштів на протязі 7 (семи) банківських днів з дня надання Відповідачу рахунку для оплати з доданням товарно-транспортної накладної чи СМR (оригінал чи копії). Відповідач отримав від Позивача:

- 15 січня 2013 р. - рахунок на оплату перевезення № 14 від 10.01.13р. на суму 16000,00грн.

- 23 січня 2013 р. - акт надання послуг №34 від 15.01.13р. та податкову накладну №24 від 11.01.13р

- 23 січня 2013 р. - СМR №0318180 (оригінал та копію)

Тобто, Відповідач повинен був оплатити вартість перевезення вантажу в розмірі 16000.00 грн. в строк до 24.01.2013р. (включно).

Відповідно до п.3.10 ст.З Договору Відповідач зобов'язаний був відшкодувати суму витрат, понесену Позивачем, у відповідності до п.2.1.5 цього Договору на протязі 7 (семи) банківських днів з дати отримання розрахунку Позивача та/чи підтверджуючих документів про понесені витрати. Відповідач отримав від Позивача:

15 січня 2013 р. - рахунок на оплату простою № 15 від 10.01.13р. на суму 9200,00грн 23 січня 2013 р. - карту простою (з 22.12.12р по 27.12.12р) на території Польщі

- 23 січня 2013 р. - СМR №0318180 (оригінал та копію)

Тобто, Відповідач повинен був оплатити простій автомобіля понад встановлену договором норму у розмірі 9200.00 грн. в строк до 24.01.2013р. (включно).

Відповідачем було отримано від Позивача всі необхідні для проведення розрахунків документи (у т.ч. первинної звітності), а саме:

- рахунок на оплату перевезення № 14 від 10.01.13р. на суму 16000,00грн.

- рахунок на оплату простою № 15 від 10.01.13р. на суму 9200,00грн.

- СМR №0318180 (оригінал та копію)

- карту простою (з 22.12.12р по 27.12.12р) на території Польщі

- акт надання послуг №34 від 15.01.1 Зр та податкову накладну №24 від 11.01.13р

Однак, Відповідач не повністю розрахувався з Позивачем за надані послуги:

- 11.01.201Зр Відповідач перерахував на р/р Позивача 16000,00 грн. (вартість перевезення вантажу).

- 18.04.2013р Відповідач перерахував на р/р Позивача 2000,00 грв. (часткова оплата простою а/м).

Проте, Відповідач не перерахував на р/р Позивача залишок заборгованості по оплаті простою автомобіля понад установлені строки, що виник при виконані вказаного перевезення вантажу, у сумі 7200,00 грн.

Відповідно до п.3.7 ст.З Договору акт надання послуг направляється Відповідачу у двох екземплярах. Відповідач зобов'язаний підписати та повернути Позивачу один екземпляр акту надання послуг на протязі 5 (п'яти) календарних днів з моменту його отримання.

Акт надання послуг №34 від 15.01.ІЗр був отриманий Відповідачем 23.01.2013р , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (цінний лист з описом вкладення).

Відповідно до п.3.8 ст.З Договору у разі, якщо у термін не пізніше 5-ти календарних днів з дня отримання акт не буде підписаний Відповідачем та направлений Позивачу, то за відсутності письмових аргументованих заперечень чи зауважень з боку Відповідача протягом цього п'ятиденного терміну сума, зазначена в акті виконаних робіт, вважається такою, що погоджена Відповідачем, роботи та послуги виконані Позивачем на замовлення Відповідача є такими, що виконані належним чином, у повному обсязі та прийняті Відповідачем, та Акт виконаних робіт є таким, що підписаний Відповідачем.

21.03.13р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 17 від 21.03.13р. про сплату заборгованості, однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

В судовому засіданні підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобо'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

До договору перевезення застосовуються загальні положення про надання послуг, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України закріплено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з умовами п.2 ст.918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Матеріалами справи підтверджено, що саме відповідач повинен сплатити заборгованість по оплаті простою автомобіля понад установлені строки, що виник при виконанні перевезення вантажу позивачем (перевізник по справі) за наданим замовленням відповідача (експедитор по справі), оскільки п.2.1.2 статті 2 договору від 19 грудня 2012 року №19/12/2012 про надання послуг з перевезення вантажів, укладеного між ТзОВ «Трак Салоют» (позивач) і ФОП ОСОБА_1 (відповідач), передбачено обов'язок відповідача забезпечувати організацію робіт по завантаженню (розвантаженню) транспортних засобів та проведення митних процедур протягом 48 годин з моменту їх подачі. Позивач підтвердив факт виникнення простою автомобіля та надав суду документи, що підтверджують цей простій-карта простою та CMR № 0318180.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує понаднормовий простій автомобіля MAN держ.номер АІ2454ЕВ н/причіп держ.номер KWI 034 РА тривалістю 17 діб (з них-6 діб на території Польщі та 11 дію на території України), оскільки 15.01.13 надав позивачу гарантійного листа, відповідно до якого відповідач гарантував належне виконання свого обов'язку перед позивачем в строк до 25 січня 2013 року.

Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позовні вимоги про стягнення 3200,00 грн. штрафу суд вважає безпідставними, необгрунтованими та не доведеними належними доказами в зв'язку з наступним. Простій- за своєю суттю є санкцією за несвоєчасне виконання основного зобов'язання щодо перевезення вантажів за договорами-заявками та полягає в затримці автомобіля, а сааме, перевищені встановленого договорами-заявками часу, визначеного для здійснення перенвезення, то вимога позивача про стягнення з відповідача 3200,00 штрафу нарахованого на суму заборгованості на підставі п.4.7. договору, за необгрунтовану однобічну відмову від виконання своїх зобов'язань несумлінна сторона сплачує штраф у розмірі 20% від вартості перевезення. Крім того, позивач в позовних вимогах не обгрунтовує поняття «однобічної відмови». В матеріалах справи відсутні докази однобічної відмови від виконання своїх зобов'язань.Зобов'язання виконані в повному обсязі, однак Експедитор (відповідач по справі) не виконав взятих на себе зобов'язань, що призвело до простою автомобіля, однак п.4.7. договору в даному випадку застосовуватись не може, оскільки не було односторонньої відмови від виконання своїх зобов'язань, а лише несвоєчасне виконання.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 4 3 ГПК України.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.193, 230 ГК,ст.ст.509,526,530,614,909,920 ЦК, ст.ст. 4, 4 3 , 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код ) на Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАК САЛЮТ» (08033, Київська область, Макарівський район,с.Копилів, вул. Леніна, 4-Б, ідентифікаційний код 37341624) 7200,00 грн. за простій автомобіля понад встановлену договором норму та 1191,11 грн. судового збору.

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.07.2013 р.

Суддя Запотічняк О.Д.