Постанова

від 15.07.2013 по справі 910/5586/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа№ 910/5586/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Скрипки І.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Ганжа А.М. (довіреність б/н від 19.04.2013 р.)

від відповідача - Будя К.С. (довіреність №06-5/21 від 02.01.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Служби організації збору та обліку виручки

на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року

у справі №910/5586/13 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Безпека»

до Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Служби організації збору та обліку виручки

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Безпека» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Служби організації збору та обліку виручки про стягнення суми основного боргу у розмірі 75582,27 грн. та штрафних санкцій у розмірі 7070,91 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про охорону об'єкту №209/1 від 04.01.2010 р. у розмірі 79591,48 грн., з яких 75582,27 грн. - основного боргу, 2838,05 грн. - пені, 1171,16 грн. - 3% річних та 1651,68 грн. - судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відстрочити виконання рішення на один рік.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеності обставин, що мали суттєве значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також прийнятим з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, прийняти нове рішення, відповідно до якого зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

04.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Безпека» (виконавець) та Комунальним підприємством «Київпастранс» в особі Служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс» (замовник) було укладено договір №209/1 про надання послуг охорони.

Відповідно до умов вказаного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання щодо надання послуг з охорони станцій лінії швидкісного трамваю (надалі - об'єктів) замовника, згідно з додатком №1, додатком №2 до цього договору та схем зон відповідальності охорони.

Пунктами 2.4, 2.5 договору встановлено, що оплата за охорону відповідно до визначених тарифів та фактичного часу охорони здійснюється щомісячно на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт, який складається на останнє число поточного місяця, протягом 10 днів з моменту підписання такого акта.

Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

29.03.2012 р. до вищезазначеного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Безпека» (виконавець), Комунальним підприємством «Київпастранс» в особі Служби «Київтранссервіс» (замовник) та Комунальним підприємством «Київпастранс» в особі Служби організації збору та обліку виручки (платник замовника) було укладено трьохсторонню додаткову угоду №2 до договору №209/1 від 04.01.2010 р.

Відповідно до умов вказаної угоди, виконавець бере на себе зобов'язання з супроводження і охорони працівників платника замовника, які перевозять матеріальні цінності та грошові кошти на маршрутах інкасації платника замовника на визначених сторонами об'єктах, а також зобов'язання щодо забезпечення загального порядку та особистої безпеки співробітників платника замовника та замовника, які знаходяться на території зазнаних об'єктів, за що одержує грошову винагороду.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 передбачено, що оплата роботи становить 1 % від проінкасованої суми за місяць та здійснюється платником замовника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та угоди, позивач надав відповідачу послуги у період з липня 2012 року по вересень 2012 року включно на загальну суму 90582,27 грн.

Факт виконання позивачем умов Договору підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000246 від 31.07.2012 р. на загальну суму 29925,16 грн., №ОУ-0000290 від 31.08.2012 р. на загальну суму 28114,67 грн., №ОУ-0000331 від 30.09.2012 р. на загальну суму 32542,44 грн. (копії містяться в матеріалах справи).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент винесення рішення судом першої інстанції відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 75582,27 грн.

08.02.2012 р. та 14.03.2013 р., з метою досудового врегулювання спору, відповідачу були направлені претензії №15 та №27 з вимогою погасити заборгованість. Однак, відповідачем вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнає повністю.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 75582,27 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 5670,78 грн. пені та 1400,13 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р., з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

В апеляційній скарзі відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, а саме пені та 3% річних.

Розмір пені відповідач просить зменшити до 100,00 грн., обґрунтовуючи це наступним.

Відповідно до Статуту затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.10.2001 р. №2276 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.02.2009 р. № 149) відповідач є суб'єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва, відповідно до рішення Київради від 30.11.2000 р. №101/1078 та від 02.01.2001 р. №61/1495 з метою забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом (тролейбус, трамвай, фунікулер) у м. Києві.

Підприємство являється перевізником, який відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про автомобільний транспорт» - надає соціально значущі послуги та забезпечує перевезення пасажирів наземним та електричним транспортом на пільгових умовах у повному обсязі, фінансово-господарська діяльність якого здійснюється за рахунок власних доходів та коштів міського та державного бюджетів, що отримує у вигляді компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту.

Крім того, підприємство відповідача є збитковим, що підтверджується звітами про результати фінансової діяльності за 2010 - 2012 р.р. банківські рахунки якого були арештовані.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України, передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В судовому засіданні 15.07.2013 р. представник позивача не заперечував проти зменшення суми пені до 100,00 грн. та суми 3% річних до 1171,16 грн.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає за доцільне зменшити розмір пені до 100,00 грн. та розмір 3% річних до 1171,16 грн. за прострочення грошового зобов'язання, які й підлягають до стягнення у зазначеному розмірі.

Також, в апеляційній скарзі відповідачем заявлено про відстрочення виконання рішення на один рік.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видавав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесенні рішення у даній справі необхідно враховувати матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. В даному випадку відсутні обставини, що ускладнюють виконання рішення, а також виняткові обставини які мали б своїм наслідком відстрочення виконання судового рішення. Адже для виконання грошового зобов'язання відповідач мав вжити необхідні дії та погасити існуючу заборгованість. Натомість, відповідач на час розгляду справи апеляційним судом не здійснив юридично значимих дій, які б свідчили про наміри виконати рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заява відповідача про відстрочку виконання рішення у даній справі є необґрунтованою, недоведеною, а тому такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі апеляційному суду не наведено, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення або неправльне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. у даній справі підлягає зміні в частині стягнення суми пені.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Служби організації збору та обліку виручки задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. у справі №910/5586/13 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Служби організації збору та обліку виручки (03150, м. Київ, вул. Боженка, буд. 127, п/р №2600400092927 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 24251770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Безпека» (07361, Київська область, Вишгородський район, смт. Нижня Дубечня, вул. Леніна, буд. 50, п/р №26001127043 в Оболонському районному відділенні КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32286077) заборгованості за договором №209/1 від 04.01.2010 р. про надання послуг охорони у розмірі 75582 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 27 коп. основного боргу, 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 1171 (одну тисячу сто сімдесят одну) грн. 16 коп. 3% річних.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Служби організації збору та обліку виручки (03150, м. Київ, вул. Боженка, буд. 127, п/р №2600400092927 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 24251770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Безпека» (07361, Київська область, Вишгородський район, смт. Нижня Дубечня, вул. Леніна, буд. 50, п/р №26001127043 в Оболонському районному відділенні КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32286077) 1599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 78 грн. судового збору.

В іншій частині у позові відмовити.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва

Справу №910/5586/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Скрипка І.М.