Рішення

від 09.07.2013 по справі 910/6249/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6249/13 09.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішелін Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генова"

про стягнення 1 189 305, 24 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Любченко М.О.

Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мішелін Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генова" (далі - відповідач) про стягнення 1 189 305, 24 грн., в тому числі 1 057 080, 09 грн. основного боргу, 82 889, 26 грн. пені, 16 849, 46 грн. 3% річних та 28 086, 43 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 400, 00 грн. компенсації витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6249/13, розгляд справи призначено на 14.05.2013 р.

07.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 14.05.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та з огляду на заявлене позивачем клопотання, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 04.06.2013 р.

23.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він з метою внесення точності та відповідності викладених пояснень повторно наводить позовні вимоги в розгорнутому вигляді, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 1 057 080, 09 грн. основного боргу, 82 889, 26 грн. пені, 16 849, 46 грн. 3% річних та 28 086, 43 грн. інфляційних втрат і 4 400, 00 грн. компенсації витрат на правову допомогу.

04.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла довідка про те, що за даними бухгалтерського департаменту загальна заборгованість відповідача з урахуванням всіх повернень, виплат, коригувань становить 1 057 080, 09 грн.

У судовому засіданні 04.06.2013 р. судом винесено ухвалу про призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. справу № 910/6249/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Пригунова А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/6249/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.07.2013 р.

Представники сторін в судове засідання 09.07.2013 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 09.07.2013 р. судом на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з веб-ресурсу http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, технічним адміністратором якого є Державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр" відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 р, встановлено, що відповідач наразі перебуває в процесі припинення.

Оскільки суду не надано доказів внесення до ЄДР запису про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Генова" на дату розгляду цієї справи, суд не вбачає перешкод для можливості вирішити даний спір по суті.

У судовому засіданні 09.07.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2011 р. між позивачем (продавець, Мішелін) та відповідачем (покупець, Клієнт) було укладено Договір поставки № UA-204, відповідно до п. 1. якого продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався купити товари як це визначено Умовами (Додаток № 1 до цього Договору) у відповідності до умов цього Договору, додатків до нього та інших невід'ємних частин Договору.

Відповідно до п. 2. Договору невід'ємними його частинами є: Загальні умови поставки (Умови) - Додаток № 1, Положення про замовлення, відвантаження, доставку і приймання товару (Положення) - Додаток № 2, Правила із транспортування та зберігання шин, камер, обідних стрічок (флатів) та ущільнюючих кілець (Правила), Поточний прас-лист (Тарифи) Мішенлін, Комерційні умови надання знижок на товари (Система знижок на придбання шин).

Пунктом 1.4. Додатку № 1 до Договору сторони передбачили, що після отримання замовлення від Клієнта Мішелін виставляє Клієнтові проформу, якщо Клієнт купує товари на умовах передоплати: відвантажує товари Клієнту і виставляє рахунок на оплату, якщо Клієнт купує товари на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п. 2.1. Додатку № 1 до Договору, якщо Клієнт купує товари у Мішелін на умовах передоплати, то він здійснює оплату товарів на підставі проформ, виставлених Мішелін, як це зазначено у п. 1.4. цих Умов.

При цьому, згідно з п. 2.2. Додатку № 1 до Договору Клієнт здійснює оплату 100 % вказаної в проформі суми в строки, визначені проформою (як правило, це 3-й банківський день з моменту оформлення проформи).

Якщо з будь-якої причини Клієнт, який зобов'язаний здійснити попередню оплату товарів, сплачує лише частину суми, вказаної в проформі, він зобов'язаний сплатити залишок суми для виконання його замовлення.

Відповідно до п. 4 Договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та є дійсним протягом одного календарного року. Якщо жодна із сторін не заявила про свій намір припинити Договір шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за 30 календарних днів до закінчення першого року строку дії цього Договору, строк дії цього Договору вважатиметься продовженим на наступний рік на тих самих умовах. Такий самий порядок продовження строку дії цього Договору застосовуватиметься сторонами протягом другого, третього та наступних років строку дії цього Договору.

Як зазначає позивач та підтверджено матеріалами справи, ним на виконання замовлень відповідача та умов Договору було поставлено останнього товар на загальну суму 2 042 337, 20 грн. за наступними накладними: № 106448 від 22.03.2012 р. (рахунок-фактура № 106448 від 22.03.2012 р. на суму 581 649, 62 грн. зі строком оплати до 22.03.2012 р., товарно-транспортна накладна № 871174 від 22.03.2012 р.), № 106798 від 19.04.2012 р. (рахунок-фактура № 106798 від 19.04.2012 р. на суму 185 175, 73 грн. зі строком оплати до 22.06.2012 р., товарно-транспортна накладна № 106798 від 19.04.2012 р.), № 107140 від 25.05.2012 р. (рахунок-фактура № 107140 від 25.05.2012 р. на суму 43 630, 20 грн. зі строком оплати до 28.07.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107140 від 25.05.2012 р.), № 107295 від 14.06.2012 р. (рахунок-фактура № 107295 від 14.06.2012 р. на суму 129 825, 98 грн. зі строком оплати до 17.08.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107295 від 14.06.2012 р.), № 107346 від 19.06.2012 р. (рахунок-фактура № 107346 від 19.06.2012 р. на суму 69 190, 27 грн. зі строком оплати до 21.08.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107346 від 19.06.2012 р.), № 107347 від 21.06.2012 р. (рахунок-фактура № 107347 від 21.06.2012 р. на суму 53 714, 98 грн. зі строком оплати до 21.08.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107347 від 21.06.2012 р.), № 107375 від 22.06.2012 р. (рахунок-фактура № 107375 від 22.06.2012 р. на суму 71 208, 82 грн. зі строком оплати до 26.08.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107375 від 22.06.2012 р.), № 107376 від 22.06.2012 р. (рахунок-фактура № 107376 від 22.06.2012 р. на суму 91 522, 14 грн. зі строком оплати до 26.08.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107376 від 22.06.2012 р.), № 107530 від 20.07.2012 р. (рахунок-фактура № 107530 від 20.07.2012 р. на суму 61 131, 50 грн. зі строком оплати до 23.09.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107530 від 20.07.2012 р.), № 107531 від 20.07.2012 р. (рахунок-фактура № 107531 від 20.07.2012 р. на суму 92 331, 18 грн. зі строком оплати до 23.09.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107531 від 20.07.2012 р.), № 107540 від 24.07.2012 р. (рахунок-фактура № 107540 від 24.07.2012 р. на суму 160 200, 00 грн. зі строком оплати до 25.09.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107540 від 24.07.2012 р.), № 107608 від 09.08.2012 р. (рахунок-фактура № 107608 від 09.08.2012 р. на суму 353 562, 52 грн. зі строком оплати до 12.10.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107608 від 09.08.2012 р.), № 107609 від 09.08.2012 р. (рахунок-фактура № 107609 від 09.08.2012 р. на суму 149 194, 26 грн. зі строком оплати до 12.10.2012 р., товарно-транспортна накладна № 107609 від 09.08.2012 р.).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши на користь позивача з урахуванням коригування платежів, здійсненого позивачем на прохання відповідача, - 745 938, 31 грн.

22.10.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, якою вимагав погасити борг.

У відповідь, відповідач надав позивачу гарантійний лист, яким запропонував повернути товар на суму 411 401, 60 грн., а залишок боргу повернути відповідно до запропонованого відповідачем графіку до листопада 2013 року включно.

В подальшому відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 239 318, 80 грн., у зв'язку з чим загальна сума заборгованості склала 1 057 080,09 грн.

Оскільки відповідач у встановлені Договором строки не провів розрахунки з позивачем, останній вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідні строки розрахунків за поставлений товар було встановлено в прийнятих відповідачем рахунках-фактурах.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та 96, 18 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Доповненням № 1 до Договору від 30.06.2011 р. сторони встановили, що у випадку несвоєчасної сплати рахунків-фактур, виставлених Мішеліном на адресу Клієнта за поставлені згідно Договору товари, Клієнт зобов'язується сплатити пеню, що за кожен день прострочки дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України за один день (річна ставка розділена на 365 днів) помножити на суму простроченої заборгованості станом на цей день.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 82 889, 26 грн. пені, 16 849, 46 грн. 3% річних та 28 086, 43 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є невірним.

Так, при розрахунку пені позивачем округлено показник розміру подвійної облікової ставки НБУ/1 день та крім того, допущено арифметичні помилки.

При обрахунку 3 % річних позивачем також внаслідок численних арифметичних помилок невірно визначено кінцеві результати нарахувань.

При цьому, що стосується інфляційних втрат, то позивачем не лише методологічно невірно його розраховано шляхом визначення поденного індексу з подальшим нарахуванням інфляційних втрат на конкретні обрані ним кількості днів в періодах прострочення, але й до того ж невірно обрано індекс інфляції за жовтень 2012 року в розмірі 102, 9, проте як вірне його значення 100,0 (газета "Урядовий Кур'єр" № 205 від 08.11.2012 р.), внаслідок чого завищено нарахування лише за вказаний місяць на 23 305, 62 грн.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

При цьому, суд звертає увагу на те, що основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 р.).

Згідно з перерахунком, здійсненим судом, розмір пені має складати 82 762, 39 грн., 3 % річних - 16 568, 53 грн., інфляційні втрати - 2 914, 61 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, що стосується заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, суд відмічає наступне.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

До матеріалів справи надано копії Договору про надання правової допомоги № 08/13 від 01.02.2013 р., укладеного між позивачем та адвокатом Віровець Денисом Володимировичем, Акту наданих послуг № 08/02/13 від 26.02.2013 р. на суму 4 400, 00 грн., Платіжного доручення № 266 від 27.02.2013 р. про перерахування позивачем коштів в сумі 4 400, 00 грн., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 336 від 18.10.2007 р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на допущені при підготовці позову помилки, які проявились у з'явленні завищених позовних вимог в частині пені, 3 % річних та інфляційних втрат, про що зазначалось вище, беручи до уваги тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 400,00 грн. є завищеними.

Співрозмірними, на думку суду, в даному випадку можуть бути витрати на оплату послуг адвоката у розмірі, який становить 4 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Генова" (02660, місто Київ, Дарницький район, вулиця Автопаркова, будинок 7, код ЄДРПОУ 37018060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішелін Україна" (04070, місто Київ, Подільський район, вулиця Спаська, будинок 30-А, код ЄДРПОУ 36791032) 1 057 080 (один мільйон п'ятдесят сім тисяч вісімдесят) грн. 09 коп. основного боргу, 82 762 (вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 39 коп. пені, 16 568 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 53 коп. 3% річних, 2 914 (дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 23 186 (двадцять три тисячі сто вісімдесят шість) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Любченко

А.Б. Пригунова