Рішення

від 08.07.2013 по справі 910/8998/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8998/13 08.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільні - газові - системи»

про стягнення 148 240,86 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Палькевич Н.С. за дов. № 1-254 від 26.12.2012 р.

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільні-газові-системи» суму заборгованості в розмірі 148 240,86 грн., з яких основний борг 112 460,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 899,68 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 3 817,48 грн., пеня в сумі 8517,70 грн., штраф у розмірі 22 492,00 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/8998/13, призначено розгляд справи на 31.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 року виправлено допущену технічну описку в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 08.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.07.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2011 року між ПАТ «Київоблгаз» та ТОВ «Автомобільні-газові-системи» було укладено Договір № 176\2011.

Відповідно до п. 1.1 Договору, зобов'язується поставляти, але при умові, що у постачальника газ є в наявності, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати скраплений газ за умовами даного договору.

Згідно п. 3.2 Договору, оплата партії газу відповідно до п. 3.1 Договору проводиться покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 2-х банківських днів з моменту надання постачальником покупцю рахунка-фактури.

Кількість фактично поставленого газу та його загальна вартість зазначається в видаткових накладних. Датою поставки вважається дата зазначена у видатковій накладній (п. 4.3., п. 4.4 Договору).

На виконання умов договору позивач поставив природний газ на загальну суму 344 960,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ГТ-0001861 від 29.07.2013 р., № ГТ-0001973 від 03.08.2011 р., № ГТ-0001974 від 04.08.2011 р.. № ГТ-0001975 від 09.08.2011 р., № ГТ-0002161 від 29.08.2011 р., № ГТ-0002193 від 30.08.2011 р., № ГТ-0002198 від 30.08.2011 р., підписаними та скріпленими печатками повноважними представниками сторін без зауважень.

Відповідачем проведено часткову оплату за поставлений природний газ на суму 232 500,00 грн., що підтверджується актом звірки-розрахунків від 31.12.2011 року, підписаним сторонами без зауважень, неоплаченим залишено борг у розмірі 112 460,00 грн.

Таким чином, на день розгляду спору основний борг відповідача перед позивачем за Договором становить 112 460,00 грн..

За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції: пеня в сумі 8571,70 грн., штраф у розмірі 22 492,00 грн., інфляційні втрати у сумі 899,68 грн., 3% річних у сумі 3 817,48 грн..

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3.2 Договору, оплата партії газу відповідно до п. 3.1 Договору проводиться покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 2-х банківських днів з моменту надання постачальником покупцю рахунка-фактури.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу природного газу належним чином, відповідачем порушено умови Договору та не в повному обсязі та несвоєчасно проведено оплату за поставлений природний газ.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено своєчасну та в повному обсязі оплату згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не належним чином виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, 3% річних від простроченої суми та інфляційні нарахування, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач вірно проводить нарахування 3% річних від простроченої суми в розмірі 3 817,48 грн. та інфляційні втрати за зазначений період у розмірі 899,68 грн..

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі затримки розрахунків після поставки скрапленого газу, передбачених п. 3.2 Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Позивачем правомірно нарахована пеня в сумі 8 571,70 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 22 492,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Аналогічна норма передбачена ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, шляхом відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати - штрафу. Сторонами у договорі передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді штрафу у розмірі 20% від суми (п. 5.2 Договору).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення штрафу 20% в розмірі 22 492,00 грн., є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільні-газові-системи (юридична адреса: 04111, м. Київ, вул.. Щербакова,53, код ЄДРПОУ 33750627) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська область, м. Боярка, вул.. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 20578072), основний борг за поставлений природний газ у сумі 112 460 (сто дванадцять тисяч чотириста шістдесят) грн.. 00 коп., пеня в сумі 8 571 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн.. 70 коп., 3% річних у сумі 3 817 (три тисячі вісімсот сімнадцять) грн.. 48 коп., інфляційні втрати в розмірі 899 (вісімсот дев'яносто дев»ять) грн.. 68 коп., штраф у розмірі 22 494 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн.. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 964 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн.. 82 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.07.13 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала