Рішення

від 04.07.2013 по справі 911/2146/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "04" липня 2013 р.                                                                  Справа № 911/2146/13 Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика», м.Сімферополь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Митра-Хатей», м.Вишгород про стягнення 35422,05 грн. Суддя А.Ю.Кошик Представники: Від позивача: не з‘явився Від відповідача: не з‘явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Митра-Хатей» (далі – відповідач) про стягнення 35422,05 грн. Провадження у справі №911/2146/13 порушено відповідно до ухвали суду від 05.06.2013 року та призначено справу до розгляду на 18.06.2013 року. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судовому засіданні 18.06.2013 року не з‘явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 04.07.2013 року. Позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій збільшив нарахуваня пені та річних і просить всього стягнути з відповідача 35873,35 грн. Також, позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.07.2013 року вдруге не з‘явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора, однак без будь-яких підтверджуючих документів (клопотання подане в судове засідання 18.06.2013 року також було не обґрунтоване жодними доказами). Суд вважає, що відповідач не був позбавлений можливості надіслати до суду відзив на позов чи в інший спосіб надати суду свої міркування по суті позовних вимог. Однак, без поважних причин не скористався відповідним правом, при цьому, необґрунтовані клопотання про відкладення розгляду справи свідчать про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами і спрямовані на затягування розгляду справи. Крім того, відповідачу слід звернути уваги, що позов розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено. Між Публічним акціонерним товариством «Сімферопольська макаронна фабрика» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Митра-Хатей» (відповідач) було укладено Договір поставки (надалі - Договір) № 27/02-01 від 27.02.2012 року. На підставі Договору позивач поставив відповідачу товар за накладними від 04.03.2013 року ТТН № 674  на суму 21499,65 грн. та від 04.03.2013 року ТТН № 675 на суму 22962,5 грн., всього  на суму 44462,15 грн. Відповідні обставини відповідачем по суті не заперечені та не спростовані. У відповідності з п.5.1. Договору відповідач  мав здійснювати оплату кожні 30 днів. Таким чином, відповідач мав оплатити товар до 04.04.2013 року. З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогами про сплату боргу від 15.04.2013 року № 581, яка задоволена частково та від 15.05.2013 року № 699 про сплату боргу, яка  залишена  без задоволення. Станом на момент розгляду спору, заборгованість відповідача з врахуванням часткових сплат становить 34462,15 грн., що відповідачем по суті не заперечено та не спростовано. Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином. Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, матеріалами справи підтверджується  заборгованість відповідача  в сумі  34462,15 грн., що відповідачем по суті не заперечено та не спростовано. У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У зв'язку з простроченням відповідачем оплати отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача (згідно уточнених позовних вимог) 941,54 грн. пені та 244,95 грн. 3% річних. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно п.6.2. Договору, за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована на суми фактичного прострочення за  відповідні періоди прострочення в межах визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, таким чином, вимога про стягнення пені обґрунтована і підлягає задоволенню. Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, - ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги задовольнити повністю. 2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Митра-Хатей» (07300, Київська обл., м.Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код 38084993) на користь  Публічного Акціонерного Товариства «Сімферопольська макаронна фабрика» (95024, м. Сімферополь, вул. Мармурова, 3/6, код 00382349) 34462,15 грн. основного боргу, 941,54  грн. пені,  244,95 грн. 3% річних та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили. Суддя                                                                                          Кошик А.Ю.