Постанова

від 15.07.2013 по справі 5009/4609/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.07.2013р. справа №5009/4609/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Гези Т.Д., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився;

від позивачів: не з'явились;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс УАН», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. (повний текст від 04.02.2013р.) у справі №5009/4609/12 (суддя Юлдашев О.О.)

за позовом Прокурора Шевченківського району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Державного підприємства «Запорізький обласний центр соціальної адаптації звільнених військовослужбовців і учасників бойових дій Полігон», м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс УАН», м. Запоріжжя

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», м. Запоріжжя

про витребування майна з чужого добросовісного володіння

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківського району міста Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Державного підприємства «Запорізький обласний центр соціальної адаптації звільнених військовослужбовців і учасників бойових дій Полігон», м. Запоріжжя, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс УАН», м. Запоріжжя, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», м. Запоріжжя, про зобов'язання відповідача повернути власнику майно, передане за договором купівлі-продажу, а саме: адміністративну будівлю літ. А-2 - 266,0кв.м., склад літ. Б - 914,2кв.м., столярну майстерню літ. В - 443,7кв.м., гараж літ. Г - 702,1кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 131. Крім того, у пункті 2 резолютивної частини позовної заяви викладено клопотання прокурора накласти арешт на нерухоме майно ТОВ «Комплекс УАН» - адміністративну будівлю літ. А-2 - 266,0кв.м., склад літ. Б - 914,2кв.м., столярну майстерню літ. В - 443,7кв.м., гараж літ. Г - 702,1кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 131.

Ухвалою від 13.12.2012р. господарський суд Запорізької області порушив провадження у справі №5009/4609/12.

Рішенням від 29.01.2013р. позовні вимоги прокурора було задоволено в повному обсязі з посиланням на приписи ст.ст.388, 392, 1212 ЦК України, а також на те, що матеріалами справи підтверджено факт переходу спірного майна до КП «Тесла» у протизаконному порядку не з волі ДП «Полігон», а у подальшому - до добросовісного набувача ТОВ «Комплекс УАН» (відповідача у справі).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що ТОВ «Комплекс УАН» є добросовісним набувачем спірного майна, а позивач не довів заявлені позовні вимоги необхідними доказами, тому суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин приписи ст. 388 ЦК України, що є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. у справі №5009/4609/12.

Сторони та прокурор не скористались наданим їм правом на участь у судовому засіданні, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 12.06.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 05.09.2005р. право власності на адміністративну будівлю літ. А-2, склад літ. Б, столярну майстерню літ. В, гараж літ. Г, що знаходяться у м. Запоріжжя по вул. Військбуд, 131, було зареєстровано за Державою Україна на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ№476661 від 03.08.2005р. (інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.09.2012р., видана ТОВ «Запорізьке МБТІ»).

Проте, рішенням постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі «Українська Товарна Біржа» від 26.01.2008р. у справі №000312/08 право власності на, зокрема, адміністративну будівлю літ. А-2 - 266,0кв.м., склад літ. Б - 914,2кв.м., столярну майстерню літ. В - 443,7кв.м., гараж літ. Г - 702,1кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військ буд, 131, було визнано за Колективним підприємством «Тесла», м. Київ. Ухвалою від 12.03.2008р. Рівненським міським судом видано виконавчий лист за вказаним рішенням третейського суду, та згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18930946 від 23.05.2008р., право власності на вищевказані об'єкти нерухомості було зареєстровано за КП «Тесла».

В подальшому, за договором купівлі-продажу від 25.11.2008р. №4417, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_1, КП «Тесла» продало Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплекс УАН», м. Запоріжжя, вищевказане нерухоме майно, а 09.12.2008р. ТОВ «Комплекс УАН» зареєструвало в ОП «Запорізьке МБТІ» право приватної власності на нього.

Разом з цим, проведеною прокурорською перевіркою було встановлено незаконність вибуття спірного нерухомого майна з державної власності, та ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2011р. у справі №0827/6-58/11 скасовано рішення постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі «Українська Товарна Біржа» від 26.01.2008р. у справі №000312/08, а ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16.06.2011р. у справі №22-1153/2011р. скасовано ухвалу Рівненського міського суду від 12.03.2008р.

Враховуючи викладене і посилаючись на приписи ст.ст. 328, 330, 388, 392, 1212 ЦК України, прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позову прокурор посилається на те, що спірне нерухоме майно перейшло до КП «Тесла» у протизаконному порядку та проти волі ДП «Полігон», а в подальшому - до ТОВ «Комплекс УАН», тому повинно бути витребуване у теперішнього власника.

Витребування майна передбачено ст.ст. 387-389 ЦК України як спосіб захисту прав власника, а також особи, визначеної у ст. 396 ЦК України.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вони передбачають звернення з позовом про витребування майна лише в осіб, які мають певне право на це майно (право власності чи речове право на чуже майно). З огляду на викладене, при вирішенні такого спору суттєвим є встановлення обставин наявності у позивача відповідного права на спірне майно, яке підлягає захисту.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор доводив обставини щодо належності спірного майна на праві власності державі Україна в особі позивачів, оскільки КП «Тесла» набуло та зареєструвало право власності на спірні будівлі на підставі незаконного та в подальшому скасованого рішення третейського суду.

Так, в матеріалах справи наявний Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8236796 від 05.09.2005р. та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.08.2005р., видане Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, відповідно яких право власності на адміністративну будівлю літ. А-2 - 266,0кв.м., склад літ. Б - 914,2кв.м., столярну майстерню літ. В - 443,7кв.м., гараж літ. Г - 702,1кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 131, було зареєстровано за Державою Україна на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ№476661 від 03.08.2005р. Зазначені відомості підтверджуються також інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ «Запорізьке МБТІ» від 03.09.2012р.

Разом з тим, згідно з матеріалами справи, з 09.12.2008р. та на даний час право власності на спірне майно згідно витягу про реєстрацію права власності ОП Запорізьке МБТІ зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс УАН».

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст.ст. 328 - 330 ЦК України).

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

ЦК України передбачає також окреме правове регулювання витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним; у той час як відповідно до ст. 388 ЦК України, право витребування майна у добросовісного набувача, який не знав і не міг знати про відсутність у відчужувача за платним договором права на відчуження цього майна, можливе лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене чи вибуло з володіння вказаних осіб не з їхньої волі іншим шляхом. Однак, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те що стверджувати, що на момент відчуження спірного майна за договором купівлі-продажу від 25.11.2008р. КП «Тесла» було належним власником адміністративної будівлі літ. А-2, складу літ. Б, столярної майстерні літ. В, гаражу літ. Г, що знаходяться у м. Запоріжжя по вул. Військбуд, 131, не уявляється можливим, оскільки рішення третейського суду від 26.01.2008р. (підстава набуття КП «Тесла» права власності на спірне майно) було скасовано ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2011р. у справі №0827/6-58/11 як таке, що було винесено з порушенням підвідомчості та норм матеріального права. Крім того, ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16.06.2011р. у справі №22-1153/2011р. скасовано ухвалу Рівненського міського суду від 12.03.2008р. про видачу виконавчого листа за вищевказаним рішенням третейського суду. Отже, зазначені судові акти не можуть бути підставою для висновку про набуття КП «Тесла» права власності на відповідне майно на законних підставах. Викладене підтверджує посилання прокурора на вибуття спірного майна з володіння держави Україна незаконно і поза її волею.

Таким чином, незважаючи на чинність договору купівлі-продажу від 25.11.2008р., за яким право власності на спірне майно набув вже відповідач у справі - ТОВ «Комплекс УАН», судова колегія вважає необхідним застосування до спірних правовідносин приписів ст. 388 ЦК України, оскільки первісний відчужувач - КП «Тесла» - не набув права власності на нерухоме майно на законних підставах, і це підтверджено матеріалами справи.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову в частині витребування майна (адміністративна будівля літ. А-2 - 266,0кв.м., склад літ. Б - 914,2кв.м., столярна майстерня літ. В - 443,7кв.м., гараж літ. Г - 702,1кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військ буд, 131) із володіння ТОВ «Комплекс УАН» на користь Міністерства оборони України.

Вищезазначене спростовує посилання заявника апеляційної скарги на недоведеність заявлених позовних вимог та невірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів ст. 388 ЦК України.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. у справі №5009/4609/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та відповідає нормам матеріального права.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що поза увагою суду залишилось викладене у п.2 резолютивної частини позовної заяви клопотання прокурора про накладення арешту на спірне нерухоме майно, а також зазначений у якості третьої особи-2 керуючий санацією Сізов Олександр Євгенійович, м. Запоріжжя, процесуальний статус якого у справі №5009/4609/12 господарським судом визначено не було.

Статтями 66, 67 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Правовий аналіз наведеного свідчить про те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з цим, в обґрунтування зазначеної заяви прокурор не надав жодного доказу окрім пояснень, що після протиправного вилучення спірного нерухомого майна із державної власності є реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду про витребування майна із володіння ТОВ «Комплекс УАН», до того ж, пославшись при цьому на приписи ст.43-2 ГПК України.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви прокурора, при цьому зазначає, що запобіжні заходи (ст. 43-2 ГПК України) та заходи до забезпечення позову (ст.ст. 66, 67 ГПК України) не є тотожними поняттями в розумінні чинного господарського процесуального законодавства.

Стосовно залишення поза увагою процесуального статусу керуючого санацією Сізова Олександра Євгенійовича з огляду на приписи ст. 27 ГПК України та характер даного спору, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що незалучення вказаної особи до розгляду справи №5009/4609/12 не вплинуло на її права та обов'язки, а також не порушило прав чи законних інтересів сторін у даній справі.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу господарського суду на те, що оскільки предметом спору у даній справі є витребування майна з чужого добросовісного володіння, а саме - нерухомого майна, переданого відповідачу за договором купівлі - продажу від 25.11.2008р.: адміністративної будівлі, складу, столярної майстерні та гаражу, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Війсьбуд, 131 (вартість зазначеного нерухомого майна вказана в договорі купівлі - продажу від 25.11.2008р. та складає - 74900,00 грн.), даний спір є спором майнового характеру, тому при вирішенні питання про розподіл судових витрат при прийнятті рішення суд повинен був виходити із наведеного. Отже, враховуючи приписи ст.4 Закону України «Про судовий збір» та встановлений розмір мінімальної заробітної плати станом на 07.12.2012р. (дату звернення прокурора до господарського суду з позовом) - 1073,00грн., сума судових витрат, покладених на відповідача за звернення прокурора до суду з відповідним позовом, повинна складати 1609,50грн., а не 1073,00грн., як зазначено в абз. 3 резолютивної частини рішення від 29.01.2013р.

Таким чином, при винесенні рішення суд першої інстанції припустився порушення низки норм процесуального права, що є підставою для його часткової зміни в порядку ст. 104 ГПК України, зокрема, в частині розміру стягнутого з відповідача судового збору. Проте оскільки таке порушення не призвело до прийняття неправильного рішення по суті, у апеляційного суду відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Комплекс УАН» та скасування спірного рішення господарського суду Запорізької області.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс УАН», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. (повний текст від 04.02.2013р.) у справі №5009/4609/12- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013р. (повний текст від 04.02.2013р.) у справі №5009/4609/12 - змінити в частині зазначення в абз.3 його резолютивної частини розміру стягнутого з ТОВ «Комплекс УАН» судового збору в сумі 1609,50грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Т.Д. Геза

І.В. Москальова

Надруковано примірників - 9

1-у справу

2-позивачам

1-відповідачу

1-третій особі

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС