Рішення

від 08.07.2013 по справі 910/10138/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10138/13 08.07.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТЕКНОЛОГІЇ"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСС ЛТД"

про: стягнення 7.673,34 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Довгопол О.М. - за довіреністю від 11.03.2013 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставлених позивачем товарів. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 03.06.2013 р. не виконав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про поважні причини нез'явлення представника суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10138/13.

Ухвала надіслана судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому, у розумінні ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача, у судовому засіданні 08.07.2013 р., позовні вимоги підтримав в повному розмірі та просив позов задовольнити.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.07.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Текнології» (надалі - позивач) здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісс ЛТД» (надалі - відповідач) поставку товару за видатковими накладними № РН-0000281 від 14.04.2010 р. на загальну суму 2.808,79 грн., № РН-0000373 від 23.04.2010 р. на загальну суму 1.354,20 грн., № РН-0000428 від 28.04.2010 р. на загальну суму 1.831,80 грн., № РН-0000447 від 30.04.2010 р. на загальну суму 915,90 грн., № РН-0000457 від 05.05.2010 р. на загальну суму 903,00 грн., № РН-001029 від 13.09.2010 р. на загальну суму 1.040,40 грн., № РН-0000281 від 14.04.2010 р. на загальну суму 2.808,79 грн., (належним чином засвідчені копії яких, наявні в матеріалах справи) на загальну суму 8.854,09 грн.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частини другої статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, що підтверджують отримання товарів зазначених у накладних.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 8.854,09 грн. (рахунки-фактури № СФ-000312 від 13.04.2010 р. на суму 4.162,99 грн., № СФ-0000418 від 23.04.2010 р. на суму 2.747,70 грн., № СФ-0000501 від 05.05.2010 р. на суму 903,00 грн. та № СФ-0001983 від 13.09.2010 р. на суму 1.040,40 грн., належним чином засвідчені копії яких, наявні в матеріалах справи).

Оплата, за отриманий в товар, відповідачем була проведена не в повному обсязі, заборгованість підприємства станом на час розгляду справи складає 6.492,97 грн., доказів повної оплати, отриманого відповідачем товару, суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу та прийняття товару останнім свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов'язання оплатити отриманий ним товар на суму 6.492,97 грн., позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити отриманий товар (претензія вих. № 15.02.131. від 18.02.2012 р. направлено на адресу відповідача 18.02.2012 р., докази чого наявні в матеріалах справи), в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач відповіді на зазначену вимогу про сплату заборгованості не надав, наявну заборгованість в повному обсязі не погасив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові, оскільки позивачем до матеріалів справи надано копії видаткових накладних, копії рахунків-фактур, копію претензії виставлених відповідачу.

Отже, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем за поставлений товар, становить 6.492,97 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 6.492,97 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 599,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 581,10 грн.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат наданий позивачем, суд визнає їх арифметично вірним, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 599,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 581,10 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСС ЛТД» (місцезнаходження: 04209, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 9; ідентифікаційний код 30554431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТЕКНОЛОГІЇ» (місцезнаходження: 04107, місто Київ, вулиця Татарська, будинок 21; ідентифікаційний код 34432273) суму основної заборгованості у розмірі 6.492,97 (шість тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 97 коп., 3 % річних у розмірі 599,27 (п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 581,10 (п'ятсот вісімдесят одна) грн. 10 коп., витрати з оплати судового збору у розмірі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 15.07.2013 р.

Суддя С.В. Балац