Рішення

від 11.07.2013 по справі 910/10759/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10759/13 11.07.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дедушка"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лімімпорт"

про стягнення 43 116,80 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Жмарьова О.М.(дов. від 13.12.2012)

Від відповідача: Шинкарук М.М.(дов. від 18.03.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору транспортного обслуговування б/н від 09.07.2012 у розмірі 43 116,80 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2013 порушено провадження у справі №910/10759/13 та призначено до розгляду на 20.06.2013.

Представник відповідача в судове засідання 20.06.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 20.06.2013 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 11.07.2013.

В судове засідання 11.07.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали додаткові пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні, хоча по тексту відзиву на позовну заяву визнав факт отримання послуг з перевезення від позивача на суму 38 504,52 грн. та наявність штрафу за простій в розмірі 987,30 грн.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Дедушка» (далі - перевізник, або позивач), та товариством з обмеженою відповідальністю «Лімімпорт» (далі - замовник, або відповідач) було укладено договір транспортного обслуговування б/н (далі - Договір) на строк до 31 грудня 2012, в якому сторони погодили свої права та обов'язки.

Умови та маршрут кожного конкретного перевезення згідно розділу першого Договору узгоджувалися сторонами в разових замовленнях, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно заявки на перевезення вантажу від 24 липня 2012 року(далі заявка) за маршрутом: Німеччина (Бедлаер) - м. Рівне (дата завантаження - 06 серпня 2012) відповідач повинен був сплатити за транспортні послуги еквівалент 3900 євро по курсу НБУ на день розвантаження. Вантажоодержувачем було ТОВ «Індустріальні Активи - ТКОМ», зареєстроване у м. Дніпродзержинську.

Перевезення було виконано згідно вказаної заявки на підставі міжнародної транспортної накладної СМR А № 798643 належним позивачу автомобілем, держ. номер АС 6114 АК, причіп АС 7339 XX. Під час виконання перевезення відповідач звернувся до перевізника з листом, в якому було надано додаткові інструкції стосовно відповідальної особи вантажоодержувача у м. Рівне. На території України митні процедури за місцезнаходженням одержувача у м. Рівне було розпочато 10 серпня 2012, закінчення митних процедур та розвантаження відбулося 15 серпня 2012, що засвідчено відмітками Рівненської митниці в міжнародній вантажній накладній. Курс євро станом 15 серпня 2012 становив 9,87 грн.

Таким чином, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що сума фрахту фактично складала: 3900 х 9,87 = 38 493,00 грн.

В заявці сторони погодили, що нормативний простій на завантаження-розвантаження та митні процедури не повинен перевищувати 48 годин за виключенням вихідних та святкових днів. За понаднормативний простій винна сторона сплачує еквівалент 100 євро за територією України та 50 євро на території України. Оскільки вантаж прибув на Рівненську митницю в п'ятницю 10 серпня, розвантаження повинно було закінчитися не пізніше понеділка 13 серпня. Таким чином понаднормативний простій на території України склав 2 доби, а штраф за простій 2 х 50 х 9,87 = 987 грн.

Як зазначає позивач, в акті виконаних робіт, який було направлено відповідачу, було нараховано понаднормативний простій тривалістю три доби, що не відповідало умовам Договору, оскільки одна доба простою припадала на вихідний день, і внаслідок цього її зарахування є помилковим. З цієї причини позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій скориговано та зменшено в порівнянні з актом виконаних робіт та рахунком.

Матеріали справи свідчать, що перевезення було виконано належним чином, ніяких претензій відповідач не заявляв, але погоджену суму фрахту своєчасно не сплатив.

Позивач зазначив, що документи стосовно спірного перевезення було направлено рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача 17 серпня 2012 та отримано ним 29 серпня 2012, що підтверджено повідомленням пошти.

Однак, позивач не подав суду доказів(опис вкладення) того, які саме документи були направлені відповідачу 17.08.2012, а тому у суду немає доказів того, що відповідачу були надіслані саме ті документи, про які зазначає позивач.

Проте, в матеріалах справи містяться докази того, що 22.12.2012 відповідачу було направлено цінним листом з описом вкладення повний пакет документів, які необхідні для проведення відповідачем розрахунку з позивачем. Вказані документи уповноважена особа відповідача отримала 03 січня 2013, що підтверджено повідомленням пошти.

За умовами Договору(п. 4.3.) відповідач повинен був розрахуватися за перевезення протягом 20 днів після отримання документів. Таким чином граничний строк сплати настав 23.01.2013.

Станом на день розгляду справи оплата за перевезення у сумі 38 493,00 грн.(відповідно до заявленого позивачем розміру) та штраф за простій у сумі 987,00 грн.(відповідно до заявленого позивачем розміру) на рахунок позивача не надійшли.

Таким чином розмір заборгованості відповідача за перевезення вантажу та понаднормовий простій становить 39 480,00 грн.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було сплачено понаднормовий простій транспорту позивача, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 39 480,00 грн., що складається з оплати за перевезення у сумі 38 493,00 грн. та штрафу за простій у сумі 987,00 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу заборгованості за перевезення вантажу та понаднормовий простій належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу вказану заборгованість, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 39 480,00 грн. що складається з основного боргу по оплаті за перевезення у сумі 38 493,00 грн. та штрафу за простій у сумі 987,00 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 886,98 грн., однак даний розмір пені позивач розраховував починаючи з 06.09.2012, проте судом встановлено, що граничний строк оплати настав 23.01.2013, у зв'язку з чим судом здійснено перерахунок пені, яка становить:

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 38493 24.01.2013 - 05.06.2013 133 7.5000 % 0.041 % 2103.93 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 2103,93 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 4.4. Договору замовник у разі прострочення оплати рахунків виконавця сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 2 103,93 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, які теж розраховані судом виходячи починаючи з 24.01.2013 та становлять:

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 38493 24.01.2013 - 05.06.2013 133 3 % 420.79 Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 420,79 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, згідно з розрахунком суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 420,79 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дедушка" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лімімпорт" (04070, м. Київ, Подільський р-н, вул. Ігорівська, буд. 12А, код ЄДРПОУ 36866872) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дедушка" (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Волинська, буд. 7, код ЄДРПОУ 37598208) основний борг в розмірі 38 493(тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 00 коп., штраф за понаднормовий простій в сумі 987(дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 00 коп., пеню в розмірі 2 103(дві тисячі сто три) грн. 93 коп., три відсотки річних в розмірі 420(чотириста двадцять) грн. 79 коп., судовий збір в розмірі 1 676(одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 11 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 16.07.2013