Постанова

від 11.07.2013 по справі 813/2823/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року № 813/2823/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представників позивача - Федунь С.І., Лука А.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галмод» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галмод» (далі ТзОВ «Галмод») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі ДПІ у Залізничному районі м. Львова), про скасування податкового повідомлення рішення №0000792210/7503 від 03.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Галмод» 03.04.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792210/7503, яким ТзОВ «Галмод» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 262505,01 грн., в тому числі: за основним платежем - 181128,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 81376,75 грн.

На думку позивача, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях.

Позивач заперечує порушення ним п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки вказує на безумовне виконання вимог чинного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення та письмові докази, просили суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак подав заперечення, в яких проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на фіктивний характер договорів.

Суд, заслухавши думку представника позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Галмод» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Олерон» (ЄДРПОУ 31972697) за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., СПД-ФО ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1) за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., ПП «Аеромакс-Сервіс» (ЄДРПОУ 35897868) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 21.03.2013 р. №740/22-10/22344384 (надалі -акт перевірки), яким встановлено порушення вимог .п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР та п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит по безтоварним операціям всього на суму 181128,26 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 181 128,26 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 36749,51 грн., за січень 2011 року на суму 29374,75 грн., за лютий 2011 року на суму 68441,50 грн., за березень 2011 року на суму 46562,50 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 р. №0000792210/7503, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язаня з податку на додану вартість в сумі 262505,01 грн., в тому числі: за основним платежем - 181128,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 81376,75 грн.

Згідно з приписами акту перевірки, контрагентами, що впливають на суму розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту TзOB «Галмод» за перевіряємий період, є ТзОВ «Олерон», СПД-ФО ОСОБА_3 та ПП «Аеромакс-Сервіс».

В ході проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Галмод» використано акти документальних перевірок вищеперелічених суб'єктів господарювання, зокрема: акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 11.06.2012 р. №507/2204/35897868 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс-Сервіс» (ЄДРПОУ 35897868) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року», акт Світловодської ОДПІ від 07.06.2012 р. №44/31972697/15-00 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Олерон» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по деклараціях з ПДВ» та акт Городоцької МДПІ від 14.09.2012 р. №404/17-2830414333 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства СПД-ФО ОСОБА_3 за період з 01.04.2011 р. по 06.09.2012 р., з 01.10.2010 р. по 30.11.2010 р.».

Судом встановлено, що 03.01.2011 року між TзОB «Олерон» (Продавець) та TзOB «Галмод» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №315, відповідно до умов якого TзOB «Олерон» зобов'язується на протязі дії договору поставляти ТзОВ «Галмод» товари 9 в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, авто хімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а ТзОВ «Галмод» зобов'язаний приймати товар, оплачувати його на встановлених договором умовах. Згідно п.3.1. договору до відвантажених запчастин ТзОВ «Олерон» прикладає рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладну, а ціни на товар визначаються сторонами в накладних, виписаних на кожну окрему партію товару.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи долучено видаткову накладну №РН-000268 від 03.01.2011 року, рахунок-фактуру №СФ-1 від 03.01.2011 року, податкову накладну №24 від 03.01.2011 року, видаткову накладну №528 від 01.02.2011 року, рахунок-фактуру №СФ-128 від 01.02.2011 року, податкову накладну №131 від 01.02.2011 року, видаткову накладну №РН-527 від 01.02.2011 року, рахунок-фактуру №СФ-127 від 01.02.2011 року, податкову накладну №11 від 01.02.2011 року, видаткову накладну №189 від 01.03.2011 року, рахунок-фактуру №3003 від 01.03.2011 року, податкову накладну №143 від 01.03.2011 року.

До матеріалів справи долучено також видаткову накладну №РН-1001007 від 01.10.2010 року, податкову накладну №10011000099 від 01.10.2010 року, видаткову накладну №РН-10-0182 від 01.10.2010 року, податкову накладну №1001000079 від 01.10.2010 року, які підтверджують здійснення господарських операцій з ПП «Аеромакс-Сервіс».

На підтвердження здійснення господарських операцій з СПД-ФО ОСОБА_3 позивачем подано видаткову накладну №47991 від 20.10.2010 року, рахунок-фактуру №47991 від 20.10.2010 року, податкову накладну №47991 від 20.10.2010 року, видаткову накладну №47852 від 12.10.2010 року, рахунок-фактуру №47852 від 12.10.2010 року, податкову накладну №47852 від 12.10.2010 року.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регулювався до 01.01.2011 р. Законом України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №168).

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону №168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку,який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні податкові накладні: №24 від 03.01.2011 року на суму 176248,50 грн., в т.ч. ПДВ 29374,75 грн., №131 від 01.02.2011 року на суму 172032,00 грн., в т.ч. ПДВ 28672,00 грн., №11 від 01.02.2011 року на суму 238617,00 грн., в т.ч. ПДВ 39769,50 грн., №143 від 01.03.2011 року на суму 279375,00 грн., в т.ч. ПДВ 46562,50 грн., №1001000099 від 01.10.2010 року на суму 29634,00 грн., в т.ч. ПДВ 4939,00 грн., №1001000079 від 01.10.2010 року на суму 181484,00 грн., в т.ч. ПДВ 30247,33 грн., №47991 від 20.10.2010 року на суму 9000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1500,02 грн., №47852 від 12.10.2010 року на суму 378,96 грн., в т.ч. ПДВ 63,16 грн.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з вищевказаними контрагентами, натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись, а отже є нікчемними.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Ст. 9. Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до Первинних облікових документи та регістрів бухгалтерського обліку.

Зокрема,підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В контексті цього Закону первинними документами є:

-контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів тощо, та додатки до них

-додаткові угоди, що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми

-документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно зі змістом контракту (договору) (наприклад, звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій

-документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, довіреності

фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо).

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних тощо:

Виходячи із наведених законодавчих норм суд вважає, що лише первинні документи можна вважати єдиним допустимим засобом доказування правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат.

Додані дот матеріалів справи первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що в повній мірі зроблено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було. Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0000792210/7503 від 03.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галмод» 2294 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 16.07.2013 року.