Постанова

від 19.06.2013 по справі 804/7221/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 р. Справа № 804/7221/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріЛоба Е.Г. за участю: представника позивача представника відповідача Ясногора І.В. Семєйко Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Восток-плюс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма «Восток-плюс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, в якому просить: визнати протиправним, нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпро петровської області Державної податкової служби України від 08.05.2013р. № 0000192207 з податку на прибуток підприємств у сумі 106 998,87 грн. (у т.ч. за осно вним платежем 85 599,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафа ми) 21 399,77 грн.), яке винесене на підставі Акту № 1127/227-35544737 від 16.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB НВП «Восток-плюс» (код за ЄДРПОУ 35544737) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Ривс» (код за ЄДР ПОУ 34914473) за вересень 2011 p.»; визнати протиправним, нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпро петровської області Державної податкової служби України від 08.05.2013 р. № 0000202207 з податку на додану вартість у сумі 93 042,50 грн. (у т.ч. за основним платежем 74 434,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18 608,50 грн.), яке винесене на підставі Акту № 1127/227-35544737 від 16.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB НВП «Восток-плюс» (код за ЄДРПОУ 35544737) з питань дотримання вимог податкового за конодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473) за ве ресень 2011 p.».

В обґрунтування позову зазначено, що старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Приваловим К.І. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти на рахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473) за вересень 2011 р.

За результатами перевірки складено Акт № 1127/227-35544737 від 16.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB НВП «Восток-плюс» (код за ЄДРПОУ 35544737) з питань дотримання вимог податкового законодавст ва, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вар тість по взаємовідносинах з TOB «Ривс» за вересень 2011 р.»

За результатами перевірки встановлено порушення п.185.1. ст. 185, п. 198.3. ст. 198, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, у ре зультаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюдже ту за вересень 2011 року у сумі 74 434,00 грн.; п.п. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за IV квартал 2012 р. у сумі 85 599,10 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач надав на адресу відповідача заперечення на вищевказаний Акт, однак відповідач залишив заперечення без задоволення.

15 травня 2013 року позивач отримав два податкові повідомлення-рішення форми «Р».

Згідно податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0000192207 Держав ної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на підставі Акту перевірки № 1127/227- 35544737 від 16.04.2013 р. збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у сумі 106 998,87 грн. (у т.ч. за основним платежем 85 599,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21 399,77 грн.).

Згідно податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0000202207 на підставі Акту перевірки № 1127/227-35544737 від 16.04.2013 р. збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 93 042,50 грн. (у т.ч. за основним платежем 74 434,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18 608,50 грн.).

Позивач вважає, що відповідач неправильно визначив суму грошового зобов'я зання та прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000192207 від 08.05.2013 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000202207 від 08.05.2013р., які суперечать за конодавству України та які виходять за межі повноважень контролюючого органу, встановлених діючим законодавством України, у зв'язку з чим і звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити та пояснив що ТОВ НВП «Восток-плюс» займається технічним переобладнанням, дослідженням, ремонтом устаткування в металургії, а також впроваджує наукові технології в металопереробну галузь. В процесі господарської діяльності позивач укладає договори з іншими підприємствами для надання та виконання певних послуг. Одним з таких підприємств є ТОВ «Ривс», з яким позивач уклав договір згідно якого ТОВ «Ривс» обробляло заготовки позивача.

Представник позивача стверджує, що документи, які підтверджують реальність договорів є в наявності, долучені до матеріалів справи, а підприємства-контрагенти зареєстровані як юридичні особи в порядку, визначеному діючим законодавством.

Однак відповідач в Акті перевірки зазначив, що контрагент позивача ТОВ «Ривс» за своєю юридичною адресою не знаходиться, що свідчить про фіктивність господарських операцій та договорів підприємств.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що в ході проведення перевірки ТОВ НВП «Восток-плюс» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було отримано інший Акт перевірки щодо контрагента позивача ТОВ «Ривс». В результаті дослідження вказаного акту відповідач прийшов до висновку, що договори позивача з ТОВ «Ривс» не несуть юридичних наслідків. На підставі цього податковою інспекцією винесено два оскаржуваних податкових повідомлення-рішення по податку на прибуток на податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Судом встановлено. матеріалами справи підтверджено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Восток-плюс" зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 07.11.2007 р. номер запису 1 224 102 0000 039906, взято на податковий облік у ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 08.11.2007 р. за № 5893 та має Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100076583, видане 12.11.2007 р. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Видами діяльності позивача за КВЕД є дослідження і розробки в галузі технічних наук, ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для металургії, загальні механічні операції, посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти на рахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» за вересень 2011 р.

За результатами перевірки складено Акт № 1127/227-35544737 від 16.04.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП «Восток-плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавст ва, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вар тість по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473) за вересень 2011 р.»

За результатами перевірки позивача встановлено порушення п. 185.1. cт. 185, п. 198.3. ст. 198, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, (далі ПК України) у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюдже ту за вересень 2011 року у сумі 74 434,00 грн.; встановлено порушення п.п. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2. cт. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. cт. 139 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за IV квартал 2012 p. у сумі 85 599,10 грн.

Не погодившись з такими висновками Акту перевірки позивач, у від повідності до п. 86.7. ст. 86 ПК України, подав на адресу відповідача заперечення на Акт перевірки, в яких просив визнати Акт протиправним та скасувати.

Своєю відповіддю на заперечення до Акту перевірки відповідач повідомив позивача про залишення заперечень без задоволення.

15 травня 2013 року на адресу позивача від відповідача по пошті надійшло два податкові повідомлення-рішення форми «Р».

Згідно податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0000192207 Держав ної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, на підставі Акту перевірки № 1127/227- 35544737 від 16.04.2013 р., збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у сумі 106 998,87 грн. (у т.ч. за основним платежем 85 599,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21 399,77 грн.).

Згідно податкового повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0000202207 Держав ної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 93 042,50 грн. (у т.ч. за основним платежем 74 434,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18608,50 грн.).

Основною правовою підставою фіксації в Акті перевірки вказаних по рушень стали не первісні документи позивача, а Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. № 7211/224/34914473 «Про результати документа льної позапланової невиїзної перевірки TOB «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473), щодо доку ментального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реально сті та повноти відображення в обліку», а також низка інших актів перевірок контрагентів TOB «Ривс» по ланцюгу поставок.

Згідно цього акту перевірки від 21.12.2012 р. TOB «Ривс» (надалі Кон трагент) встановлено, що за податковою адресою особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської дія льності відсутні, фактичне місцезнаходження не встановлено, перевірку проведено за відсутності первинних та бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності. У підприємства-контрагента не встановлено наявність офісних, виробничих або склад ських приміщень, обладнання, автотранспортних засобів та робочого персоналу, операції з поставки по ланцюгу не містять у своїй суті розумних, економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу то варів та не спричиняють реального настання правових наслідків, чим порушують ст. 228 ЦК України, щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспіль ства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном дер жави, а отже є нікчемними, у підприємства-контрагента відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) та по операціях з продажу товарів (послуг), у підприємства-контрагента не підтверджено податковий кредит з ПДВ та валові ви трати, а відповідно й відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, підприємство-контрагент здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

07 квітня 2011 р. між позивачем та TOB «Ривс» укладено Договір № 070411 про надання послуг.

Предметом вказаного договору є надання послуг по обробці заготовки. Зазначений вище договір укладено з дотриманням норм чинного законодавства України, підписано директорами та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання умов Договору підтверджується Актом про виконання послуг № 246 від 26.09.2011 р. на загальну суму 446 604,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 74 434,00 грн., отриманою від контрагента податковою накладною № 115 від 26.09.2011 р. на загальну су му 446 604,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 74 434,00 грн., Актами приймання-передачі давальни цької сировини від позивача до TOB «Ривс» та назад.

Розрахунки по вказаному договору були проведені в безготівковій формі, в тому чис лі сплативши у їх ціні податок на додану вартість, про що свідчать платіжні доручення № 1621 від 18.10.2011 року на суму 40 195,00 грн., № 1641 від 27.10.11 р. на суму 55 000,00 грн., № 1716 від 12.12.11 р. на суму 50 000,00 грн.

Транспортування продукції (заготовки) від позивача до TOB «Ривс» та назад здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних (транспортних) робіт, рахун ками на оплату та платіжними дорученнями на оплату транспортних послуг, що містяться в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту за перевіряємий період, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Деталі оброблені TOB «Ривс» були використані у подальшій господарській діяльно сті позивача шляхом їх перепродажу кінцевому споживачу.

Від здійснення такої господарської діяльності позивачем отримано прибуток.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо формального укла дення договору та відсутності господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину з TOB «Ривс».

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлю ються цим правочином, згідно ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України є фіктивним.

Згідно ч. 2 ст. 234 ЦК України, фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку.

Отже, твердження відповідача, що договір укладений між позивачем та TOB «Ривс» не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто є фік тивним правочином, не обґрунтовуються законом, так як з цих підстав договір може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду.

Такого рішення суду немає, отже відповідач не мав права посилатися на фікти вність правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності право чину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Тобто правочин, який ймовірно відповідає зазначеним критеріям, не є нікчемним, а лише може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведений факт того, що він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Констатація відповідачем в акті перевірки від 16.04.13 р. факту, що певний правочин не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам не є підставою вважати його недійсним. Відповідно до норми закону виключно суд може визнати такий правочин недійсним.

Відповідно до ч.1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує пуб лічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідач в Акті перевірки не наводить доказів, які б під тверджували, що визнаний ним нікчемним правочин був спрямований на порушення кон ституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізич ної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Зазначений правочин не може бути визнаний нікчемним як такий, що порушує публічний порядок, оскільки він не відповідає кваліфікаційним ознакам, встано вленим для цього різновиду недійсного правочину ст. 228 ЦК України, які розтлумачив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 р. Для кваліфікації такого правочину необхідно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом такої вини може бути вирок суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволо діння ним.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засо бами доказування.

За таких обставин, договір укладений між позивачем та TOB «Ривс» не є таким, що порушує публічний порядок, а отже не є нікчемним.

Вказаний правочин є дійсним та не був оскаржений в судовому порядку, таким чином в силу презумпції правомірності правочинів, він є таким, на підставі якого виникають права і обов'язки сторін даних угод.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що ма ють цінову визначеність.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори уклада ються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особли востей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окре мих видів договорів.

Відповідно до статей 626 - 628 Цивільного кодексу України під договором слід розу міти домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припи нення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, зви чаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки ви никають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'яз ки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є догово ри та інші правочини.

За договором укладеним між позивачем (замовник) та TOB «Ривс» (виконавець) - сторони безумовно набувають цивільні права та обов'язки, що полягають у набутті Замо вником права вимагати виконання робіт (надання послуг) та обов'язку сплатити за це обумовлену договором певну грошову суму, а у виконавця виникає право вимоги сплати коштів за виконані роботи (надані послуги), та обов'язок щодо належного та своєчасного виконання робіт (надання послуг).

За укладеним правочином, який відповідач визнав нікчемним, позивачем перерахо вано кошти в якості компенсації за виконані роботи (надані послуги).

Посилання відповідача в Акті перевірки на те, що взаємостосунки позивача з TOB «Ривс» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової ме ти) та не спричиняють реального настання правових наслідків не відповідає дійсності.

При укладенні будь-яких правочинів з контрагентами, позивач керується економічною доцільністю з метою одержання прибутку. Замовлення послуг у TOB «Ривс» відбувалося у межах задекларованої діяльності та з метою використання результатів таких послуг у подальшій господарській діяльності, що виражається на ступною реалізацію готової продукції іншим суб'єктам го сподарської діяльності.

Тобто, під час укладання позивачем договору з TOB «Ривс» у позивача була наявна розумна економічна мета - отримати вигоду.

Помилковим є твердження відповідача, що TOB «Ривс» не могло надавати такого роду послуги, у зв'язку з відсутністю у нього офісних, виробничих, складських приміщень, обладнання, автотранспортних засобів та робочого персоналу.

Чинним законодавством України не передбачено такої вимоги для здійснення під приємницької діяльності як наявність трудових ресурсів, основних фондів тощо. Також не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись суб'єктом господарювання лише шляхом використання праці власних найманих працівників та лише з використан ням власних основних фондів та інших матеріальних активів. Виконання господарських зобов'язань може здійснюватися за посередництвом третіх осіб, або залучення осіб на умовах цивільно-правових угод, з використанням трудових ресурсів та транспорту інших суб'єктів господарювання тощо.

Також чинне законодавство України не зобов'язує платника податків, у даному ви падку позивача, з'ясовувати наявність трудових та матеріальних ресурсів підприємств- контрагентів та не наділяє його такими правами.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки позивача № 1127 від 16.04.13 р., є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати господарські операції за договором про надання послуг № 070411 ук ладеним 07.04.11 р. між TOB НВП «Восток-плюс» та TOB «Ривс» нікчемним.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську опе рацію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошо вий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо пі сля її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або ма шинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарсь кої операції.

Відповідно до інформаційного листа Вищого Адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної подат кової служби», у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Документи, які підтверджують факти здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Ривс» містяться в матеріалах справи, що містять всі необхід ні реквізити та відповідають вимогам, установленим чинним законодавством для первинних документів.

Згідно пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податко вого кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у пода ткових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отри маних податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання това рів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається ви ключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому стат тею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з поста чання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими на кладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відсутність таких документів у позивача перевіркою не встановлено. Навпаки, на момент перевірки були надані податкові накладні, які в повній мірі відповідають вимогам діючого законодавства.

Оскільки діюче законодавство визначає, що учасники господарської операції пови нні мати спеціальну податкову правосуб'єктність - зареєстровані як платники податку на додану вартість, суд враховує, що позивач і контрагент - TOB «Ривс», на час здійс нення спірних господарських операцій мали належну цивільну та по даткову правосуб'єктність - були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та мали чинні свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Суд вважає, що не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контра гента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого конт рагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого со бою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Тому подальше анулювання свідоцтв платника ПДВ у контрагентів позивача не може враховуватися у даному спорі.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обстави на не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отри мання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого по даткового кредиту.

Виходячи з вищенаведеного, можна констатувати, що діюче законодавство, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачає позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог по даткового законодавства по ланцюгу постачання.

Щодо валових витрат позивача суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 14.1.27. п. 14.1 ст.14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платни ка податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді ви буття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власно го капіталу.

Відповідно до ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта опо даткування з урахуванням пунктів 138.2., 138.11. цієї статті, пунктів 140.2 -140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формуванню витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку ви трат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтер ського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розра хунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник подат ку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий пері од. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Отже, наведені норми передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський об лік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення за писів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995р. № 88.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд враховує, що під ставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з контрагентом - TOB «Ривс» є належні первинні документи (договори, акти приймання-передачі, платіжні документи), що містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, установленим чинним законодавством для первинних документів, і які фіксують факт здійснення конк ретної господарської операції, а підставою для податкового обліку є належним чином оформлені податкові накладні.

Акт перевірки від 16.04.2013 р. підтверджує наявність усіх необхідних у т.ч. податко вих, бухгалтерських, платіжних документів, та не містить доказів щодо протилежного.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгал терському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Таким чином, позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої TOB «Ривс» у складі вартості послуг суми податку на додану вартість до податкового кредиту та віднести витрати до складу валових витрат у зв'язку з їх належним документальним підтвердженням первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності (догово ри, акти приймання-передачі, податковими накладними, документами, що свідчать про фактичний розрахунок).

У Акті перевірки від 16.04.2013 р. відповідач посилається на лан цюги взаємовідносин контрагента позивача TOB «Ривс» з третіми особами. Суд вважає, що такі взаємовідносини не можуть мати наслідків для позивача.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між позивачем у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, чинне законодавство не передбачає обов'язок суб'єкта підприємницької діяль ності, в даному випадку позивача, бути обізнаним із особливостями господарювання кон трагентів.

У відповідності до діючого в Україні законодавства для платника податку не перед бачено обов'язку та не надано право вимагати від іншого платника податку будь-яких ві домостей (в тому числі наявність основних засобів та трудових ресурсів, правильності ве дення податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо), права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах. Не передбачено також обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітно сті з податку на додану вартість чи податку на прибуток іншого платника податку. Це са ме стосується і перевірки замовником намірів виконавця щодо сплати ним податків в де ржаний бюджет.

Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки суб'єктом підприємницької дія льності стосовно контрагента - це включення його до Єдиного державного реєстру юри дичних осіб та фізичних осіб-підприємців та наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізи чних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003р. передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На час укладення та виконання всіх правочинів контрагенти позивача та сам пози вач були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами наділеними цивільною пра воздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податків на додану вартість.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Але відповідно до вимог податкового законодавства України платник податків не може нести відповідальність як за несплату податків своїми контрагентами, так і за мож ливу недостовірність даних про них, які включені в Єдиний державний реєстр, при умові, що він не знав про такі факти. У разі невиконання контрагентом платника податків зо бов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Такий висновок випливає також зі ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Діюче законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника по датку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотри мання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Нарахування податковим органом штрафних санкцій є мірою юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства. Однак порушення порядку здійснення господарської діяльності третіми особами не впливають на результати діяльності плат ника податків та не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідаль ності.

Отже, позивач не може нести відповідаль ність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, зокрема за ТОВ «Ривс», а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів (контрагентів TOB «Ривс»).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Євро пейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело пра ва.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нара ховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ по ставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було за собів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справе дливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, у зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для коригування податкового кредиту шля хом виключення зі складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 74 434,00 грн., валових витрат по податку на прибуток підприємств у розмірі 85 599,10 грн

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта влад них повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи безді яльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позо ву.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2000,42 грн.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпро петровської області Державної податкової служби України від 08.05.2013 р. № 0000192207 та № 0000202207.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Восток-плюс" судові витрати у сумі 2000,42 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 25 червня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 25 червня 2013 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник