Постанова

від 11.07.2013 по справі 816/3463/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3463/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Метельській А.В.,

за участю:

прокурора - Саранчі О.Ю.,

представника позивача - Фищука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2013 року прокурор міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 7 878,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем в 2012 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлений ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Мадо" повинно було, згідно зі ст. 20 вказаного Закону, самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника. Оскільки зазначену суму відповідачем не сплачено, то на підставі ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на суму заборгованості було нараховано пеню.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Положеннями ч.ч. 2, 3 цієї ж статті визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форма №10-ПІ реєстраційний номер 53/101/840 (а.с.9), поданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Мадо" 11.02.2013 вх. №2936 Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2012 рік становила 10 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 156 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 15600,00 грн.

При цьому рядку 02 звіту (середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність) зазначено прочерк, тоді як у рядку 03 (кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") зазначено 1 особа.

Таким чином підприємством недотримано норматив робочих місць інвалідів, які повинні працювати на підприємстві.

Згідно листа Полтавського міського центру зайнятості від 03.06.2013 №05-1873 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мадо" звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів протягом 2012 року не подавало (а.с. 10).

При цьому відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що ним вживалися будь-які заходи щодо працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 2 ст. 20 зазначеного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У відповідача в 2012 році середньооблікова кількість працівників складала 10 осіб, фонд оплати праці на вказаному році становив 156 000,00 грн., звідси - середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 156 000,00/10 = 15 600,00 грн.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 16 квітня 2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі (15 600,00 : 2) х 1 - 0) = 7 800,00 грн.

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій у встановлений строк позивачем було нараховано пеню в сумі 78,00 грн. (7 800,00 грн. х 0,02%) х 50 дн.

Отже, за 1 робоче місце призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідачу нараховано адміністративно - господарські санкції у сумі 7 800,00 грн. та пеню у розмірі 78,00 грн.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до ч.5 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають задоволенню.

Згідно з ч.4 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо" (ідентифікаційний код 23810380) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р №31218230700002 в ГУДКС України в Полтавській області, одержувач: УДКС України у м. Полтаві, код 38019510, МФО 831019) суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 7 878 (сім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 16.07.2013.

Суддя Є.Б. Супрун