Постанова

від 10.07.2013 по справі 5017/2950/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 5017/2950/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідача-2Козак Ф.І. (дов. від 19.03.2013 р.) прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 р. у справі № 5017/2950/2012 господарського суду Одеської області за позовомПрокурора Ренійського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до 1.Ренійської районної державної адміністрації; 2.Приватного підприємства "Екватор"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділу Держземагенства у Ренійському районі Одеської області провизнання недійсним розпоряджень, договору оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2012 р. прокурор Ренійського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в інтересах держави, в особі Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до Ренійської районної державної адміністрації та Приватного підприємства "Екватор", в якому просив суд:

- визнати недійсним Розпорядження Ренійської районної державної адміністрації №182/А-2009 від 28.04.2009 р. "Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо звільнення земельної ділянки ПП "Екватор" для розміщення маломірних суден на території Ренійської районної ради;

- визнати недійсним розпорядження Ренійської районної державної адміністрації № 353/А-2010 від 17.09.2010 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Екватор" для розміщення маломірних суден;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 10.02.2012 р. між Ренійською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Екватор", зареєстрований у Державному реєстрі земель 06.03.2012 р. за №512410004002206;

- зобов'язати Приватне підприємство "Екватор" звільнити земельну ділянку площею 0,7009 га, кадастровий №5124100000:01:001:0001, на території Ренійської районної ради (за межами населеного пункту) Ренійського району Одеської області.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор послався на те, що всупереч вимогам статей 124, 134-139 Земельного кодексу, спірна земельна ділянка передана в оренду Приватному підприємству "Екватор" без проведення земельних торгів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.03.2013 р. (головуючий суддя Демешин О.А., судді Рога Н.В., Меденцев П.А.) позов задоволено з мотивів доведеності і обґрунтованості заявлених вимог.

За наслідками апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Екватор", Одеський апеляційний господарський суд постановою від 25.04.2013 р. (колегія суддів: головуючий суддя Туренко В.Б., судді Поліщук Л.В., Лавриненко Л.В.) рішення господарського суду Одеської області від 07.03.2013 р. у справі № 5017/2950/2012 скасував, у позові відмовив.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована посиланням на відсутність на момент оформлення спірної земельної ділянки в оренду законодавчо встановленого порядку проведення земельних торгів у зв'язку з рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 р. № 25-рп/2008 (справа про земельні аукціони), яким визнано, що питання про відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функцій, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватись тільки законом, відтак, враховуючи положення частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин Порядок продажу у 2010 році земельних ділянок несільськогосподарського призначення на земельних торгах, затверджений постановою КМУ від 02.09.2010 р. № 805.

Заступник прокурора Одеської області, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції від 25.04.2013 р. у даній справі, в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить зазначену постанову скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 07.03.2013 р. залишити в силі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 124, 134 - 139 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Зокрема, прокуратура вважає, що при винесенні спірних розпоряджень і при укладенні спірного договору було порушено встановлений земельним законодавством порядок продажу прав на земельні ділянки державної та комунальної власності щодо обов'язковості проведення земельних торгів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника ПП "Екватор", перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Ренійської районної державної адміністрації № 182/А-2009 від 28.04.2009 р. затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,70 га Приватному підприємству "Екватор" для розміщення бази стоянки маломірних суден на р. Дунай на території Ренійської районної ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту) та надано дозвіл ПП "Екватор" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років із земель запасу Ренійської районної ради Одеської області.

Розпорядженням Ренійської районної державної адміністрації № 353/А-2010 від 17.09.2010 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Екватор" для розміщення маломірних суден та передано ПП "Екватор" в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,7 га земель водного фонду під розміщення бази стоянки маломірних суден із земель запасу Ренійської районної ради (за межами населеного пункту) Ренійського району Одеської області.

10.02.2012 р. між Ренійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємством "Екватор" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Ренійському районі Одеської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.03.2012 р. за № 512410004002206, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, на умовах оренди, земельну ділянку загальною площею 0,7009 га, в тому числі 0,7009 га сухих відкритих земель без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, із земель водного фонду, що не надані у власність та користування і перебувають в запасі, для розміщення бази стоянки маломірних суден, на території Ренійської районної ради Одеської області, за межами населеного пункту (пункт 1 договору); договір укладено на 49 років (пункт 7 договору); земельна ділянка передається в оренду для розміщення маломірних суден (пункт 14 договору); цільове призначення земельної ділянки (категорія у відповідності до статті 19 Земельного кодексу України): землі водного фонду, код цільового використання земельних ділянок згідно з Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ):10.07 - землі водогосподарського призначення (пункт 15 договору).

Прокурор Ренійського району Одеської області, вважаючи, що вищевказані розпорядження Ренійської районної державної адміністрації та укладений між відповідачами договір оренди землі є недійсними, оскільки передача Приватному підприємству "Екватор" в оренду земельної ділянки строком на 49 років була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, а саме - без проведення земельних торгів.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.

Разом з тим, судова колегія вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є суперечливими і передчасними, тобто, здійснені з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції від 16.09.2008 р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, законодавець визначив єдиний шлях продажу прав на земельні ділянки державної та комунальної власності (оренда, суперфіцій, емфітевзис) - на конкурентних засадах, окрім випадків, встановлених нормою частини 2 статті 134 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи не вбачається та судами попередніх інстанцій не встановлені обставини, які б в розумінні зазначеної норми звільняли Ренійську районну державну адміністрацію від обов'язку щодо проведення земельних торгів стосовно спірної земельної ділянки, адже, ПП "Екватор" не відноситься до кола суб'єктів, для яких встановлюються неконкурентні засади набуття права на землю.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції в обґрунтування підстав для відмови в позові дійшов висновку про відсутність на момент оформлення спірної земельної ділянки в оренду законодавчо встановленого порядку проведення земельних торгів у зв'язку з рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 р. № 25-рп/2008 (справа про земельні аукціони), яким визнано, що питання про відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функцій, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватись тільки законом, відтак, суд апеляційної інстанції вирішив, що Порядок продажу у 2010 році земельних ділянок несільськогосподарського призначення на земельних торгах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2010 р. № 805, не може застосовуватись.

Колегія визнає помилковим зазначений висновок суду апеляційної інстанції, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 р. № 25-рп/2008 (справа про земельні аукціони) визнано неконституційним положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів" від 17.04.2008 р. № 394, втім, по-перше, постанова Кабінету Міністрів України від 02.09.2010 р. № 805, якою затверджено Порядок продажу у 2010 році земельних ділянок несільськогосподарського призначення на земельних торгах, неконституційною не визнавалася, по-друге, визнання неконституційною згаданої постанови КМ України не тягне за собою відсутність підстав для застосування судами до спірних земельних правовідносин приписів частини 2 статті 124, частини 1 статті 134 та статей 135-137 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла як на момент прийняття кожного з спірних розпоряджень, так на момент укладення спірного договору).

При цьому, суд апеляційної інстанції вирішив, що моментом оформлення спірної земельної ділянки в оренду є розпорядження Ренійської районної державної адміністрації №182/А-2009 від 28.04.2009 р., однак, цим розпорядженням лише затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки та надано дозвіл ПП "Екватор" на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не враховано, що волевиявлення Ренійської районної державної адміністрації щодо передачі ПП "Екватор" земельної ділянки в оренду відбулось за розпорядженням № 353/А-2010 від 17.09.2010 р., втім, реалізоване це розпорядження було лише 10.02.2012 р. шляхом укладення спірного договору оренди земельної ділянки.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції прийнята внаслідок помилкового застосування при вирішенні спору лише законодавства, що діяло на момент прийняття розпорядження райдержадміністрації про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки, проте, не перевірив відповідність розпорядження про передачу в оренду земельної ділянки чинному законодавству, яке діяло на момент його прийняття.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак, судом апеляційної інстанції не враховано, що при розгляді позовних вимог про визнання договорів недійсними оспорюваний договір повинен оцінюватися на предмет його відповідності саме законодавству, чинному на момент укладення такого договору і його державної реєстрації, втім, суд апеляційної інстанції такої оцінки взагалі не здійснив.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог також не можна вважати достатньо ґрунтовними, оскільки суд першої інстанції взагалі не визначався з дією законодавства в часі.

Таким чином, не можна вважати, що судами попередніх інстанцій дотримано вимог, передбачених статтями 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи на підставі встановлених обставин справи і доказів, які були предметом дослідження і оцінки судом, та повного і послідовного викладення рішення.

Оскільки не встановлення зазначених обставин судами першої та апеляційної інстанцій є суттєвим порушенням норм процесуального права, які, з урахуванням меж перегляду справ в касаційній інстанції, встановлених статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, унеможливили висновок суду касаційної інстанції щодо правильності визначення і правової оцінки спірних правовідносин, підстав і предмета доказування у справі, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 р. у справі № 5017/2950/2012 та рішення господарського суду Одеської області від 07.03.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова