Рішення

від 03.07.2013 по справі 372/1384/13-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2-727/13

Справа № 372/1384/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Тиханського О. Б. ,

за участю секретарів Личак О.Л., Михайлової Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за позовом Заступника прокурора Київської області, в інтересах держави, в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Київській області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення, недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки і повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що розпорядженням від 06.02.2003 року Козинської селищної ради ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,107 на для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт. Козин Обухівського району та на підставі розпорядження був виданий державний акт на право власності на землю. В подальшому ОСОБА_3 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_4, і на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 отримав державний акт на земельну ділянку. Проте як було встановлено під час перевірки дотримання земельного законодавства 07.11.2012 року, дана земельна ділянка знаходиться в прибережній смузі Канівського водосховища та частково накладається на водне плесо Канівського водосховища, в зв'язку з чим, відноситься до земель водного фонду і не могла бути передана у власність відповідачу.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, так як відповідачами в порушення законодавства отримана земельна ділянка та державі заподіяні збитки.

В судовому засіданні представник Обухівської районної державної адміністрації Кисленко Н.К., позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві.

Представники позивача Київської обласної ради, в судове засідання не з'явились, направили до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача Державної інспекції сільського господарства в Київській області, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про поважність причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не надходило.

Представник відповідача Козинської селищної ради Обухівського району будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, повторно в судове засідання не з'явився, про поважність причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не надходило.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будучи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, повторно в судове засідання не з'явились, про поважність причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За згодою всіх учасників судового засіданні, суд приймає заочне рішення по справі.

Вислухавши пояснення прокурора, представника позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 № 200273 від 20.05.2003 року, ОСОБА_3, на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 06.02.2003 року № 25/4, передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,107 га, що розташована на території смт. Козин, для будівництва та обслуговування жилого будинку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 9624 від 20.05.2003 року. (а.с.18,19).

В подальшому між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.09 № 551 (далі Договір) з кадастровим номером 3223155400:03:006:0049, належної продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 200273, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 9624 від 20.05.03. Ціна вказаного Договору склала 33117 гривень.(а.с.20,21).

На підставі цього Договору ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 020948, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095001494, з кадастровим номером 3223155400:03:006:0049. (а.с.22)

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.12 № А292/78, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Київській області та додатку плану схеми, встановлено, що зазначена земельна ділянка - ОСОБА_4 площею 0,1074 га з кадастровим номером 3223155400:03:006:0049, знаходиться в прибережній захисній смузі правого берега Канівського водосховища та частково накладаються на водне плесо Канівського водосховища, у зв'язку з чим, відноситься до земель водного фонду. (а.с.11-16).

Відповідно до листа Козинської селищної ради від 04.12.2012 року, повідомлено, що рішення та протокол № 25/4 від 06.03.2003 року Козинської селищної ради відсутні. (а.с.17)

Згідно ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно підпункту «а» пункту 4.1. статті 4 «Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.11 №770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.12 за № 34/20347, Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Згідно ч. 1 ст. 59 ЗК України , землі водного фонду можуть перебувати у державній комунальній та приватній власності.

Згідно ст. 4 Водного кодексу України , до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

За змістом ст. 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Крім того у межах водоохоронних зон встановлюються прибережні захисні смуги.

Згідно ст. 88 Водного кодексу України такі смуги виділяються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше3 гектарів- 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Крім того, згідно з п. 5 . Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 (в редакції, чинній на час надання земельних ділянок), який встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, а згідно п.11 вказаної постанови на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони які прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Отже, за змістом зазначених нормативно-правових актів водоохоронні зони та прибережні захисні смуги встановлюються у встановленому зазначеними нормами права порядку за окремими, спеціально розробленими проектами землеустрою.

В судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, в силу ст. 58-60 ЦПК України, що в смт Козин на момент винесення оскаржуваного рішення чи на момент судового розгляду була встановлена прибережна захисна смуга відповідно до чинного законодавства, а від так не встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі. З урахуванням викладеного, позовні вимоги з даних підстав не можуть бути задоволенні.

Згідно ст.4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Згідно ст.5 ВК України, До водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії

лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом

централізованого водопостачання.

Згідно ст.6 ВК України, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу

і надаються тільки у користування.

Згідно з п. д) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, зокрема, належать землі водного фонду.

Таким чином, передача у власність громадянам земель водного фонду для будівництва та обслуговування житлового будинку прямо суперечить вимогам п. д) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України.

Як встановлено в судовому засіданні,що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.2012 року,частина спірної земельної ділянки накладається на водне плесо Канівського водосховища, тобто належить до водного об'єкту загальнодержавного значення і є землями водного фонду, які не можуть передаватись у власність приватним особам.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Статтею 24 цього Закону передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За таких обставин, суд вважає, що рішення про виділення спірної земельної ділянки прийнято не уповноваженим на те органом виконавчим комітетом селищної ради, а від так підлягає скасуванню.

Згідно ч. 10 ст. 59 вказаного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як зазначено вище, землі водного фонду перебувають в державній власності.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Частиною 2 ст. 84 Земельного кодексу України встановлено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі обласних та районних державних адміністрацій.

За таких обставин, власником земель водного фонду на території України є держава яка реалізує свої повноваження і права через обласні та районні державні адміністрації.

Відповідно до вимог ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових та службових осіб.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок виданння правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Крім того, відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, суд вважає, що в силу вимог ст.388 ЦК України, позивачі мають право вимагати від добросовісного набувача, а саме ОСОБА_4 як особи, у власності якої перебуває на даний час спірні земельні ділянки, повернення вказаних земельних ділянок.

При цьому, в силу ст. 388 ЦК України відповідач ОСОБА_4 зобов'язаний повернути вказану земельну ділянку до державної власності у придатному до використання за цільовим призначенням стані.

Зважаючи на те, що на підставі незаконного рішення виконавчого комітету селищної ради, спірні державні акти на право власності на земельні ділянки відповідачами були зареєстровані у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом визнання недійсними рішення селищної ради, виданих на його підставі державного акту на ім'я ОСОБА_3, договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на ім'я ОСОБА_4, оскільки відповідачі не мали повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка вибула із державної власності протиправно та за відсутності будь-яких передбачених законом підстав, тому право власності відповідачів набуто неправомірно, а видані на їх ім'я державні акти є недійсними і такими, що не породжують правових наслідків.

Оспорюваними рішенням виконавчого комітету селищної ради, державними актами на право власності на земельні ділянки та договором купівлі-продажу порушено інтереси держави, адже з державної власності та з користування протиправно вибули земельні ділянки водного фонду, а тому суд вважає такими, що ґрунтується на вимогах закону та підлягають задоволенню вимоги прокурора щодо визнання за державою права власності на спірну земельну ділянку та витребування її з незаконного володіння ОСОБА_4

На підставі, цього позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачі звільнені від сплати судового збору, а тому він підлягає стягненню з відповідачів на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в рівних частках, відповідно до статті 88 ЦПК України.

Керуючись, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 209, 212-214, 224 ЦПК України, ст.ст.16, 373, 388,393, Цивільного Кодексу України, ст.ст.59,80,84,155, Земельного Кодексу України, ст.ст. 4,5,6,87,88 Водного Кодексу України ,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 25/4 від 06.02.03 про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,107 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт. Козин Обухівського району Київської області.

Визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 200273, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 9624 від 20.05.03, з кадастровим номером 3223155400:03:006:0049 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу № 551 від 27.11.09 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:006:0049 на території смт. Козин Обухівського району Київської області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Визнати недійсним виданий ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 020948, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095001494, з кадастровим номером 3223155400:03:006:0049.

Витребувати на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1074 га з кадастровим номером 3223155400:03:006:0049, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області.

Визнати за державою право власності на земельну ділянку площею 0,1074 га з кадастровим номером 3223155400:03:006:0049, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області.

Стягнути з Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 110,39 грн., з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СуддяТиханського О. Б.