Рішення

від 09.07.2013 по справі 910/9588/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9588/13 09.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Люкс».

До Приватного акціонерного товариства «Агентство «Інфокон».

про стягнення 9 707, 06 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача - Ліпатов І.А. - представник за довіреністю від 20.05.2013.

від відповідача - Єгоров С.О. - представник за довіреністю від 03.01.2012

В судовому засіданні 09.07.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 9 707, 06 грн., за договором №000083 від 19.12.2012, з яких: основний борг - 9 240, 00 грн., та пені - 467, 06 грн., пеня 3 003, 62 грн. а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013було порушено провадження у справі №910/9588/13 та призначено її до розгляду на 11.06.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 розгляд справи №910/9588/13 було відкладено до 09.07.2013.

В судовому засіданні 09.07.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору на розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012, було надано відповідачеві послуги з розміщення зовнішньої реклами на загальну суму 9 240, 00 грн., проте відповідач не розрахувався за надані послуги з розміщення зовнішньої реклами,у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9 240, 00 грн.

Крім того, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 467, 07 грн.

В судовому засіданні 09.07.2013 представник відповідача надав пояснення по справі, в яких проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити повністю. Заперечення позивача мотивовані тим, що позивачем незрозуміло сформульовано позовну вимогу та надано до матеріалів справи копії документів, що не є належними та допустимими доказами а також просить взяти до уваги те, що позивачем до позовної заяви додано не акт приймання-передачі робіт (послуг), а акт про надання рекламних послуг по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях від 31.01.2013, що не відповідає положенням договору. Також відповідач зазначає, що зобов'язання щодо оплати наданих послуг порушене не з вини відповідача, а стали наслідком не надання позивачем відповідачу рахунку-фактури, а тому відповідач вважає що склад правопорушення відсутній та вважає, що застосування штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення виконання грошових зобов'язань є незаконними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2012 між відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Агентство «Інфокон», як замовником, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю«Плазма Люкс», як виконавцем, було укладено договір про розміщення зовнішньої реклами №000083, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні кампанії в інтересах замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги виконавця згідно умов і строків договору (п.1.1.).

Умовами договору про розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012, сторони погодили, що на період рекламної кампанії виконавець приймає на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити технічне обслуговування рекламоносіїв із розміщенням на них рекламним матеріалом (п.1.2.); замовник і виконавець в обов'язковому порядку затверджують адресну програму яка є невід'ємним додатком до договору, із чітким переліком кількості рекламо носіїв, їхнього типу, місця розташування, ціни й вартості експонування рекламного матеріалу, періоду розміщення рекламного матеріалу, опису рекламного сюжету для кожної окремої рекламної кампанії. Сторони не обмежують кількості адресних програм, які можуть здійснюватися в рамках договору. Дві й більше адресні програми можуть реалізовуватися сторонами одночасно. Адресні програми є невід'ємні частини договору (п.1.3.); протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати укладання договору, надалі до 1 (першого) числа календарного місяця, що передує експонуванню, сторони затверджують і підписують адресні програми (п.2.1.); протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання сторонами адресної програми виконавець виставляє замовникові рахунок на підставі підписаної між сторонами адресної програми. Рахунок служить підставою для оплати послуг виконавця, відповідно до умов п.3 договору. Виконавець приступає до розміщення рекламних матеріалів замовника тільки за умови внесення повної суми оплати рекламної кампанії (п.2.2.); по факту завершення адресної програми уповноваженні представники сторін підписують акт приймання-передачі робіт (послуг) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати завершення адресної програми. Акт складається виконавцем і відправляється замовнику, в разі не повернення замовником підписаного або із зауваженнями акту приймання-передавання робіт (послуг) протягом 10 (десяти) календарних днів, така послуга вважається наданою виконавцем в повному обсязі, та прийнята замовником без зауважень (п.2.20.); вартість послуг виконавця по проведенню рекламної кампанії визначається з кількості рекламоносіїв, включених в адресну програму, і вартості розміщення реклами на кожному окремому рекламо носії. Повна вартість адресної програми вказується в рахунках виконавця (п.3.1.); всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях України, шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця. День виконання зобов'язань за платежами, вважається днем зарахування суми платежу на розрахунковий рахунок виконавця (п.3.2.); оплата послуг виконавця проводиться замовником шляхом внесення оплати на рекламну кампанію в повному об'ємі не пізніше, ніж до 10 (десятого) числа місяця в якому проводиться рекламна кампанія, вказана в адресній програмі (п.3.3.); замовник зобов'язується вчасно й у повному обсязі, керуючись умовами п.3. договору, проводити оплату робіт (послуг) виконавця (п.4.2.1.); у випадку не дотримання строків оплати згідно п.3.3. договору, більш ніж на 5 (п'ять) банківських днів, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на даний період, за кожний день прострочки виконання зобов'язання, нарахованої на суму заборгованості. Крім того виконавець залишає за собою право на перегляд узгодженої сторонами адресної програми та відпуск рекламоносіїву вільний продаж (п.6.10.); усі суперечки, що виникають між сторонами в ході виконання договору, вирішуються шляхом переговорів. У випадку не досягнення згоди між сторонами, суперечка передається на розгляд до господарського суду, відповідно до діючого законодавства України (п.9.5.).

Так сторонами 19.12.2012 було підписано та скріплено печатками юридичних осіб адресну програму №96 до договору №000083 на період з 01.01.2013 по 31.01.2013, в якій сторони погодили послуги по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях, а саме: сюжет, площини, адреси, ціну, період та вартість рекламних послуг, що загалом становить 9 240, 00 грн.

На виконання умов договору про розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012, позивач виставив відповідачу на оплату рахунок-фактуру №00096 від 19.12.2012, за послуги з розміщення рекламних матеріалів на площинах рекламоносіїв з 01.01.2013 по 31.01.2013 згідно адресної програми №00096 від 19.12.2012 (сюжет: Банк) до договору №000083 від 19.12.2012, на загальну суму 9 240, 00 грн.

Відповідно до акту про надання рекламних послуг по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях від 31.01.2013, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб без жодних зауважень та заперечень, позивач надав відповідачу послуги з розміщення рекламних матеріалів на площинах рекламоносіїв з 01.01.2013 по 31.01.2013 згідно адресної програми №00096 від 19.12.2012 (сюжет: Банк) до договору №000083 від 19.12.2012, на загальну суму 9 240, 00 грн. Також в акті зазначено, що позивач забезпечив своєчасне розміщення реклами і здійснював контрольні перевірки стану рекламоносіїв впродовж усього часу експонування, а також впродовж усього періоду рекламної кампанії здійснювалося безперебійне освітлення щитів у нічний час доби відповідно до графіка освітлень вулиць. Також в акті зазначено, що послуги виконані в строк та сторони претензій один до одного не мають.

Згідно з претензією №12 від 11.02.2012, позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити суму основного боргу в розмірі 9 240, 00 грн. та штрафні санкції - 125, 31 грн. та зазначив, що у випадку не погашення зазначеної заборгованості буде вимушений звернутися до суду. Направлення вищезазначеної претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.02.2013.

Позивач у позовній заяві стверджує, що ним було виконано свої зобов'язання за договором про розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012,було надано відповідачеві послуги з розміщення рекламних матеріалів на площинах рекламоносіїв з 01.01.2013 по 31.01.2013 згідно адресної програми №00096 від 19.12.2012, на загальну суму 9 240, 00 грн., проте відповідач не розрахувався за надані послуги,у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані але не оплачені послуги згідно договору про розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012в розмірі 9 240, 00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 та ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов договорупро розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012, як виконавцем, в період з 01.01.2013 по 31.01.2013було надано, а відповідачем прийнято без жодних зауважень та заперечень послуги з розміщення рекламних матеріалів на площинах рекламоносіїв, згідно адресної програми №00096 від 19.12.2012, на загальну суму 9 240, 00 грн., що підтверджується актом про надання рекламних послуг по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях від 31.01.2013.

Проте, відповідач, як замовник, свій обов'язок, встановлений п.1.2. та 4.2.1. договору про розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012,щодо оплати послуг наданих позивачем, як виконавцем, в період з 01.01.2013 по 31.01.2013, на умовах і в строк згідно п.3.3. вищезазначеного договору - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 9 240, 00 грн.

Щодо тверджень відповідача, що акт про надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях від 31.01.2013 не відповідає положенням договору, а тому не може бути належним і допустимим доказом у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дослідивши наданий позивачем акт про надання рекламних послуг по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях від 31.01.2013, суд дійшов висновку, що оскільки вказаний акт містить підписи сторін та посвідчений печатками обох сторін, в ньому вказано про те, що позивачем надано, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень послуги загалом на суму 9 240,00 грн., а тому вказаний акт приймається судом як належний і допустимий доказ в розумінні вимог ст. ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надання позивачем та прийняття відповідачем послуг на вказану в ньому суму.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати отриманих послуг за договором про розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012- не надав, заперечень та зауважень щодо строків, об'єму, якості та кількості робіт, також не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору про розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором про розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012в розмірі9 240, 00 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: в сумі 9 240, 00 грн.

Крім того, позивач у відповідності до п.6.10.договорупро розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012,просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 467, 07 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені в період з 11.01.2013 по 13.03.2013, як самостійно визначений період позивачем, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань.

Відносно заперечень відповідача щодо того, що обов'язок по оплатінаданих послуг порушений не з вини відповідача, а став наслідком не надання позивачем відповідачу рахунку-фактури, суд зазначає про те, що, пунктом 3.3 договору визначено, що оплата послуг виконавця проводиться замовником не пізніше, ніж до 10 числа місяця, в якому проводиться рекламна компанія, і настання строку оплати жодним чином не пов'язано з виставленням позивачем відповідачу рахунку - фактури.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені у відповідності до п.6.10. договору про розміщення зовнішньої реклами №000083 від 19.12.2012а також статей 549 та 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України - є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі заявленій до стягнення, а саме - 467, 07 грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: основний борг - 9 240, 00 грн. та пеня - 467, 07 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агентство «Інфокон» (ЄДРПОУ 01193840, індекс 04053, м. Київ,Шевченківський р-н., вул. Артема, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма Люкс» (ЄДРПОУ 38470747, індекс 83114, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, буд. 75 «А»), основний борг - 9 240 (дев'ять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., пеня - 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору - 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 15.07.2013