Рішення

від 08.07.2013 по справі 910/8786/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8786/13 08.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Деснянка»

про стягнення 4 210,64 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Іващенко О.В. за дов. № 91/2012/12/09-1 від 04.12.2012 р.

від відповідача: Лапєєв А.В. за дов. № 23-07/1263-22 від 15.05.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Деснянка» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію 4 210,64 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 року порушено провадження у справі № 910/8786/13, розгляд справи призначено на 29.05.2013 року.

29.05.2013 року представником відповідача подано в судовому засіданні відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

29.05.2013 року по справі оголошено перерву до 26.06.2013 року.

26.06.2013 року по справі оголошено перерву до 08.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

В судовому засіданні 08.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.06.2007 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Деснянка» було укладено Договір про постачання електричної енергії № 80678.

Відповідно до п. 1 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами договору та Додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.2.2 Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає електроенергію, як різновид товару за умовами, визначеними його договором, вартість якої відповідач згідно з п. 2.3.3 Договору зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати.

Облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показань розрахункових засобів обліку на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформляються Додатком «Розрахунок втрат електричної енергії в мережі споживача» (п.п. 7.1, 7.2 Договору).

Відповідно до п. 13 Додатку 2.2 до Договору споживачем до 1 числа поточного місяця проводиться оплата вартості періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

Згідно п. 5 Додатку 2.2 до Договору, щомісяця 21 числа споживач зобов'язався направляти уповноваженого представника до постачальника для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою. Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

За даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат згідно з Додатком «Розрахунок втрат» визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в Акті про приймання-передачу товарної продукції», Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії» (п. 6 Додатку 2.2 до Договору)

Факт передачі електричної енергії підтверджується звітами за використану активну електричну енергію з зазначенням обсягу спожитої електричної енергії та періоду споживання, підписаних уповноваженим представником споживача та скріплених печатками, наявними в матеріалах справи.

З рахунків та розшифровок наявних в матеріалах справи, вбачається що за період з 01.10.2011 року по 01.04.2013 року відповідачем спожито електричної енергії на загальну суму 68 101,22 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, сплативши за виставленими позивачем рахунками за період з 01.10.2011 року по 01.04.2013 року суму в розмірі 64 085,27 грн..

Акти прийняття -передавання товарної продукції за період з 01.10.2011 року по 01.04.2013 року, складені позивачем, відповідачем не підписані, всупереч п. 6 Додатку 2.2 до Договору

Позивач зазначає, що на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 4 210,64 грн., з яких 4 015,95 грн. - сума основного боргу, інфляційні втрати - 11,18 грн., 3% річних 183,51 грн..

Відповідач заперечує наявність заборгованості перед позивачем.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 13 Додатку 2.2 до Договору споживачем до 1 числа поточного місяця проводиться оплата вартості періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату своєчасно та в повному обсязі згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не належно виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву були досліджено судом у судовому засіданні, проте не знайшли свого законного та документального підтвердження.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми за зазначений період в розмірі 183,51 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 11,18 грн..

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526 655,692 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Деснянка» (юридична адреса: 02092, м. Київ, провулок Синоманський, 16, код ЄДРПОУ 34185340) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305), борг за спожиту електричну енергію в сумі 4 015 (чотири тисячі п'ятнадцять) грн.. 95 коп., 3% річних у сумі 183 (сто вісімдесят три) грн.. 51 коп., інфляційні втрати в розмірі 11 (одинадцять) грн.. 18 коп., судовий збір 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.07.2013 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала