Рішення

від 10.07.2013 по справі 910/8941/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8941/13 10.07.13

За позовом Приватного підприємства «Джуліс»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»

про розірвання договору та зобов'язання вчинення певних дій

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Онищенко Т.О., довіреність № б/н від 04.06.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Джуліс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (далі - відповідач) про розірвання договору та зобов'язання вчинення певних дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови Договору банківського рахунку № 02/2741 від 03.10.2008 р., внаслідок чого права позивача щодо користування власними коштами були обмежені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/8941/13, розгляд справи призначено на 12.06.2013 р.

05.06.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

12.06.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 12.06.2013 р., приймаючи до уваги те, що суддя Нечай О.В. знаходиться на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/8941/13 за позовом Приватного підприємства «Джуліс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про розірвання договору та зобов'язання вчинення певних дій передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2013 р. справу № 910/8941/13 за позовом Приватного підприємства «Джуліс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про розірвання договору та зобов'язання вчинення певних дій прийнято суддею Гавриловською І.О. до свого провадження, розгляд справи призначено на 10.07.2013 р.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 17.06.2013 р., у зв'язку з виходом судді Нечая О.В. з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/8941/13 за позовом Приватного підприємства «Джуліс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про розірвання договору та зобов'язання вчинення певних дій передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. справу № 910/8941/13 за позовом Приватного підприємства «Джуліс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про розірвання договору та зобов'язання вчинення певних дій прийнято суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, розгляд справи призначено на 10.07.2013 р.

У судове засідання 10.07.2013 р. представник позивача з'явився, надав суду заяву про зміну предмету позову, позовні вимоги, з урахуванням зазначеної заяви, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 10.07.2013 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2008 р. між Акціонерним банком «Таврика» (перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика», далі - банк, відповідач) та Приватним підприємством «Джуліс» (далі - позивач, клієнт) було укладено Договір банківського рахунку № 02/2741 (далі - Договір), відповідно до умов якого банк, за дорученням клієнта, на підставі заяви та інших необхідних документів, відкриває клієнту рахунок (-ки) у національній валюті та/або в іноземній валюті № 260083015005/980 МФО 300788 відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р. (зі змінами), та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

З наявної у матеріалах справи копії банківської виписки з особового рахунку позивача вбачається, що на рахунку позивача наявні кошти в розмірі 81 862,91 грн.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд приймає банківські виписки по особовому рахунку позивача як належний та допустимий доказ того, що на рахунку позивача знаходяться вищезазначені кошти у зазначеному розмірі.

Відповідно до тверджень позивача, останній, на правах особи, що володіє даним рахунком, надав банку для виконання платіжні доручення № 961, № 962 № 963 від 27.11.2012 р. з метою списання коштів з рахунку.

Проте, відповідачем не були виконані платіжні доручення, а саме кошти позивача перераховані не були.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Згідно з Листом Національного банку України від 05.03.2009 р. N 25-113/592-3302 стаття 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон) встановлює строки проведення переказу коштів, згідно з якими банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов до банку після операційного часу (пункт 8.1 статті 8 Закону). Крім того, банки та їх клієнти мають право передбачити в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. В свою чергу, пункт 8.4 статті 8 Закону про переказ визначає строки виконання банками міжбанківського переказу, які не повинні перевищувати трьох операційних днів (для внутрішньобанківського переказу - двох операційних днів). Таким чином, платіжні доручення клієнтів виконуються банком протягом цього ж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня і не можуть перевищувати два операційні дні для внутрішньобанківського переказу коштів, а для міжбанківського переказу коштів не можуть перевищувати три операційні дні або в інші строки, якщо це передбачено в договорі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором не встановлено інших спеціальних умов для перерахування коштів за платіжним дорученням, а тому суд не вбачає законних підстав для невиконання вищезазначених платіжних доручень позивача як власника банківського рахунку.

Таким чином, не перерерахувавши кошти за платіжними дорученнями № 961, № 962, № 963 від 27.11.2012 р. відповідач порушив вищезазначені норми чинного законодавства та умови Договору.

Відповідно до п. 2.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004р. N 22 (далі - Інструкція), порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що відповідачем було виконано п. 2.15 Інструкції та повернуто позивачу платіжні доручення № 961, № 962, № 963 від 27.11.2012 р. з відміткою про неможливість їх виконання, що є порушенням норм чинного законодавства України.

Крім того, у судовому засіданні 10.07.2013 р. представником позивача була подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просить суд розірвати у судовому порядку Договір банківського рахунку № 02/2741 від 03.10.2008 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України.

Розглянувши зазначену заяву, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення, оскільки вона подана представником позивача з дотриманням вимог ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що невиконання вищезазначених платіжних доручень позивача є істотним порушенням відповідачем умов Договору, внаслідок якого позивача було фактично обмежено у праві розпорядження власними коштами, що є грубим порушенням норм чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою про розірвання Договору (вих. № 180301 від 18.03.2013 р.), проте вказана заява була залишена відповідачем без відповіді.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо розірвання Договору банківського рахунку № 02/2741 від 03.10.2008р. в судовому порядку та перерахування коштів в розмірі 81 862,91 грн. на рахунок позивача, відкритий в іншому банку, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати Договір банківського рахунку № 02/2741 від 03.10.2008 р., укладений між Приватним підприємством «Джуліс» та Акціонерним банком «Таврика».

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 92-94; ідентифікаційний код: 19454139) перерахувати залишок грошових коштів у розмірі 81 862 (вісімдесят одна тисяча вісімсот шістдесят дві) гривні 91 коп. на рахунок Приватного підприємства «Джуліс» в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ МФО 380805, розрахунковий рахунок № 26000357171.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 92-94; ідентифікаційний код: 19454139) на користь Приватного підприємства «Джуліс» (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 7; ідентифікаційний код: 30151365) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя О.В. Нечай