Постанова

від 13.05.2013 по справі 801/683/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2013 р. (11:31 год.) Справа №801/683/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельга»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Божинов Валерій Васильович, наказ № 4 від 23.10.08р., паспорт серії НОМЕР_1;

від відповідача: Володькін Сергій Анатолійович, довіреність № 30/9/10-0 від 29.02.12р., посвідчення серія НОМЕР_2;

Суть спору: 09.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельга» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0005962301 від 11.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток (код платежу 11021000) у розмірі 23 027,00 грн., де основний платіж становить 19614,00 грн. та 3413,00 грн. - штрафні санкції; № 0005972301 від 11.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 18421,00 грн., де основний платіж становить 15691,00 грн. та 2730,00 грн. - штрафні санкції.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13.05.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що у вересні 2010 року ТОВ «Ельга» отримало від ПП «Комманд» поліграфічні послуги на 21500 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Про надані послуги було складено двосторонній акт здавання-приймання робіт № 694 від 30 вересня 2010 року, отримано податкову накладну, а за отримані послуги позивач перерахував ПП «Комманд» 14 жовтня, 15 жовтня та 18 жовтня 2010 року відповідно 10000 грн., 10000 грн. та 1500 грн.

У грудні 2010 року ТОВ «Ельга» отримало від ПП «Комманд» поліграфічні послуги на 44000 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Про надані послуги було складено двосторонній акт здавання-приймання робіт № 2025 від 30 грудня 2010 року, отримано податкову накладну, а за отримані послуги позивач перерахував ПП «Комманд» 16 грудня, 17 грудня, 20 грудня, 21 грудня та 22 грудня 2010 року відповідно 10000 грн., 10000 грн., 10000 грн., 10000 грн. та 4000 грн.

У січні 2011 року ТОВ «Ельга» отримало від ПП «Комманд» поліграфічні послуги на 15700 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Про надані послуги було складено двосторонній акт здавання-приймання робіт № 127 від 31 січня 2011 року, отримано податкову накладну, а за отримані послуги позивач перерахував ПП «Комманд» 14 лютого та 15 лютого 2011 року відповідно 10000 грн. та 5700 грн.

У березні 2011 року ТОВ «Ельга» отримало від ПП «Комманд» поліграфічні послуги на 12950 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Про надані послуги було складено двосторонній акт здавання-приймання робіт № 707 від 31 березня 2011 року, отримано податкову накладну, а за отримані послуги позивач перерахував ПП «Комманд» 13 квітня та 14 квітня 2011 року відповідно 10000 грн. та 2950 грн.

Наведене, на погляд позивача, свідчить про те, що ПП «Комманд» здійснювало господарську діяльність, а саме надавало позивачу послуги, за які він перерахував йому кошти. На законних підставах ПП «Комманд» надало позивачу первинні документи, які були відображені в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

За таких обставин позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК ДПС № 0005962301 та № 0005972301 від 11 грудня 2012 року слід визнати протиправними та скасувати.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, про що надав суду письмові заперечення на позов (а.с.79-82), в яких зазначено, що на адресу ДПІ у м. Ялті АРК ДПС надійшов лист ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р. за №2166/7/22-4 (вх. № 1399/7 від 05.05.12 р.) в рамках постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, про направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., у тому числі: акт від 06.04.2012р. №32/22/37081766 ПП «Комманд».

Таким чином, податковим органом зроблений висновок про те, що діяльність ПП «Комманд» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

ПП «Комманд» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи несправжніх операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Враховуючи вищенаведене, в межах договорів, укладених з вищезазначеним підприємством, операцій поставки товару, робіт (послуг) в адресу ТОВ «Ельга» не відбувалось.

У зв'язку з цим, ДПІ у м. Ялта АРК ДПС зазначає, що первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні фінансово-господарські документи, податкові накладні, що видані від імені ПП «Комманд» не можуть бути дійсними як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення до податкового кредиту підприємства.

Представник відповідача зазначив, що у вищенаведеному акті про неможливість проведення зустрічних звірок зазначено, що відповідно до отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що: «Кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно директора БВП «Строитель - плюс» ОСОБА_5, фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. З КК України.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 р.р., на території АР Крим, діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на «підставних» осіб, зокрема: ПП «Ротонда Торг» (код ЄДРПОУ 36165656), ПП «Габарит-груп» (код ЄДРПОУ 35941644) та «транзитне» підприємство - БВП «Строитель - плюс» (код ЄДРПОУ 31263808), директором і головним бухгалтером якого є ОСОБА_5, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельга» (далі - ТОВ «Ельга») має статус юридичної особи з 13.08.1993 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ № 937282 та довідкою АБ № 413829 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відділу статистики у м. Ялті (а.с.117-118, 119).

Суд зазначає, що ТОВ «Ельга» взято на облік як платника податків у ДПІ у м. Ялті АРК ДПС 18.12.1996р. за № 514-Р/1, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200033684 НВ № 494739 від 06.03.2012 року ТОВ «Ельга» зареєстроване як платник податку на додану вартість у ДПІ у м. Ялті АРК ДПС (а.с.120, 129).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Ельга» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до довідки АБ № 413829 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відділу статистики у м. Ялті основними видами діяльності позивача є: інша поліграфічна діяльність; видання книг; брошурувальна-палітурна та оздоблювальна діяльність; оптова торгівля папером, картоном, журналами та канцелярським приладдям; рекламна діяльність; інші види оптової торгівлі.

Судом встановлено, що з 15.11.2012р. тривалістю 5 днів на підставі направлення від 15.11.2012р. № 000824/2/761, виданого ДПІ у м. Ялті АРК ДПС (а.с.85), посадовою особою ДПІ у м. Ялті АРК ДПС згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу ДПІ у м. Ялті АРК ДПС від 15.11.2012р. № 927 (а.с.84) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ельга» (ЄДРПОУ 20685767) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Комманд» за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року, про що складено Акт № 2532/22-03/20685767 від 27.11.2012 року (а.с.52-70).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.09р. по 31.03.12р. на загальну суму 19614,00 грн., у тому числі по періодах: за ІІІ квартал 2010р. в сумі 4479,00 грн.; за IV квартал 2010р. в сумі 9167,00 грн., за І квартал 2011р. в сумі 5968,00 грн.;

- пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, а також в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 15691,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010р. в сумі 3583,00 грн.; за IV квартал 2010р. в сумі 7333,00 грн., за І квартал 2011р. в сумі 2617,00 грн., за березень 2011р. в сумі 2158,00 грн.

Висновки Акту перевірки № 2532/22-03/20685767 від 27.11.2012 року були покладені в основу податкових повідомлень - рішень від 11.12.2012 року № 0005962301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 23027,00 грн., у тому числі 19614,00 грн. за основним платежем та 3413,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0005972301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18421,00 грн., у тому числі за основним платежем 15691,00 грн. та 2730,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.48, 50).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Ялті АРК ДПС податкових повідомлень-рішень від 11.12.2012 року № 0005962301, № 0005972301, суд встановив наступне.

В пункті 3.1 Акту перевірки (а.с.57) вказано, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ельга» використано:

- лист ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.0.2012р. № 2166/7/22 - 4 (вх.від 05.05.2012р. № 1399/7) в рамках постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевич В.А. від 20.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, про направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.09.2009р. по 31.03.2012р.;

- акт від 06.04.2012р. № 32/22/37081799 ПП «Комманд» код за ЄДРПОУ 37081766;

- запит ДПІ у м. Ялті АРК ДПС від 16.07.12р. № 6744/10/22-06 про надання документів;

- відповідь ТОВ «Ельга» від 27.07.12р. № 3 (вх. № 8507/10 від 30.07.12р.);

- первинні документи по взаємовідносинах з ПП «Комманд» код за ЄДРПОУ 37081766 за період з 01.10.09р. по 31.03.12р.;

- податкова інформація, наявна у ДПІ у м. Ялті АРК ДПС;

- бази даних ДПІ у м. Ялті АРК ДПС: АІС РПП, Бест Звіт, Тах;

- АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Посадовою особою контролюючого органу в Акті перевірки зазначено (а.с.64), що як свідчать матеріали перевірки ПП «Комманд», що надані ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.12р. за № 2166/7/22-4 (вх. від 05.05.2012р. № 1399/7) в рамках постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевич В.А. від 20.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, фактично постачальник ПП «Комманд» ніякої господарської діяльності не здійснював (наявність фіктивного підприємництва), а тільки були оформлені документи для формування валових витрат (без підтвердження про реальне здійснення відповідних операцій).

Виходячи з наведеного, податковим органом зроблений висновок про те, що первинні документи, які складені ПП «Комманд» для ТОВ «Ельга» за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012р. суперечать законодавчим та нормативним документам та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі зазначеного, посадовою особою в акті перевірки зроблені висновки про заниження податку на прибуток за період з 01.01.09р. по 31.03.12р. на загальну суму 19614,00 грн., у тому числі по періодах: за ІІІ квартал 2010р. в сумі 4479,00 грн.; за IV квартал 2010р. в сумі 9167,00 грн., за І квартал 2011р. в сумі 5968,00 грн.; та заниження податку на додану вартість на загальну суму 15691,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010р. в сумі 3583,00 грн.; за IV квартал 2010р. в сумі 7333,00 грн., за І квартал 2011р. в сумі 2617,00 грн., за березень 2011р. в сумі 2158,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків, судом встановлено наступне.

Взаємовідносини між ТОВ «Ельга» та ПП «Комманд» відбувались без укладення письмових договорів на підставі Актів здачі-приймання робіт та податкових накладних.

Судом встановлено, що 30.09.10р. між ТОВ «Ельга» та ПП «Комманд» підписаний Акт № 694 здачі-приймання робіт - поліграфічних послуг на загальну суму 21500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3583,33 грн. (а.с.35). ПП «Комманд» видана податкова накладна № 694 від 30.09.10р. на загальну суму 21500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3583,33 грн. (а.с.36). Оплата наданих послуг підтверджується фіскальними чеками від 14.10.10р. на суму 10000,00 грн., від 15.10.10р. на суму 10000,00 грн. та від 18.10.10р. на суму 1500,00 грн. (а.с.37).

Також 30.12.10р. між ТОВ «Ельга» та ПП «Комманд» підписаний Акт № 2025 здачі-приймання робіт - поліграфічних послуг на загальну суму 44000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7333,33 грн. (а.с.41). ПП «Комманд» видана податкова накладна № 2025 від 30.12.10р. на загальну суму 44000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7333,33 грн. (а.с.42). Оплата наданих послуг підтверджується фіскальними чеками від 16.12.10р. на суму 10000,00 грн., від 17.12.10р. на суму 10000,00 грн., від 20.12.10р. на суму 10000,00 грн., 21.12.10р. на суму 10000,00 грн., від 22.12.10р. на суму 4000,00 грн. (а.с.43).

31.01.11р. між ТОВ «Ельга» та ПП «Комманд» підписаний Акт № 127 здачі-приймання робіт - поліграфічних послуг на загальну суму 15700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2616,67 грн. (а.с.38). ПП «Комманд» видана податкова накладна № 127 від 31.01.11р. на загальну суму 15700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2616,67 грн. (а.с.39). Оплата наданих послуг підтверджується фіскальними чеками від 14.02.11р. на суму 10000,00 грн., від 15.02.11р. на суму 5700,00 грн. (а.с.40).

Крім того, 31.13.11р. між ТОВ «Ельга» та ПП «Комманд» підписаний Акт № 704 здачі-приймання робіт - послуг на загальну суму 12950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2158,33 грн. (а.с.44). ПП «Комманд» видана податкова накладна № 285 від 31.03.11р. на загальну суму 12950,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2158,33 грн. (а.с.45). Оплата наданих послуг підтверджується фіскальними чеками від 14.04.11р. на суму 2950,00 грн., від 13.04.11р. на суму 10000,00 грн. (а.с.46).

Використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача підтверджується Договором № 22-ОР на надання поліграфічних послуг від 04.01.2011 року, укладеного між ТОВ «Пальміра Палас» (Замовник) та ТОВ «Ельга» (Виконавець), згідно п. 1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов'язання по завданню Замовника надати поліграфічні послуги у відповідності до Додатку до даного Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги та виготовлену продукцію згідно умовам даного Договору. Строк дії Договору (п. 8.1) - з моменту підписання до 31.12.2011р. (а.с.130-132).

Виконання Договору № 22-ОР від 04.01.2011р. підтверджується видатковими накладними, податковими накладними (а.с.133-145).

Крім того, 03.01.2011р. між ПАТ «Готель «Ореанда» та ТОВ «Ельга» був укладений Договір № 2 на надання поліграфічних послуг, згідно п. 1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов'язання по завданню Замовника надати поліграфічні послуги у відповідності до Додатку до даного Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги та виготовлену продукцію згідно умовам даного Договору. Строк дії Договору (п. 7.1) - з моменту підписання до повного виконання (а.с.146-149, 196-228).

Виконання Договору № 2 від 03.01.2011р. підтверджується видатковими накладними, податковими накладними (а.с.150-165,229-244).

Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні доцільність та необхідність замовлення поліграфічних послуг у ПП «Комманд» викликано тим, що устаткування ТОВ «Ельга» не здатне виготовити таку складну поліграфічну продукцію, яку було замовлено ТОВ «Пальміра Палас» та ПАТ «Готель «Ореанда», зокрема кольорові флаєри, буклети, меню, серветки, лотерейні білети надруковані на мелованому папері; прапори, запальнички, бейджи пластикові також вимагали складного устаткування, якого позивач не має.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку про реальність укладених між позивачем та ПП «Комманд» договорів на надання послуг.

Передусім, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, відомості досудового слідства по кримінальній справі, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства по кримінальній справи № 69-0146, оскільки по-перше, використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Мінюсті 12 січня 2011 р. за № 34/18772, а по-друге, як встановлено судом та підтверджено відповідачем, матеріали кримінальної справи використані шляхом копіювання інформації, отриманої засобами електронної пошти, тоді як самі матеріали кримінальної справи в ході перевірки не використовувались, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагента суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту та валових витрат (витрат) документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Що стосується правомірності висновків податкового органу про заниження податку на додану вартість на загальну суму 15691,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010р. в сумі 3583,00 грн.; за IV квартал 2010р. в сумі 7333,00 грн., за І квартал 2011р. в сумі 2617,00 грн., за березень 2011р. в сумі 2158,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3, п.1.4 ст.1 Закону України №168 «Про податок на додану вартість» встановлено: платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. (п.1.3)

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (п.1.4).

Пунктом 1.6, пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168 встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. (п.1.6) Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.(п.1.7)

Згідно з приписами п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з приписами п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП «Комманд» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених норм, а отже висновки відповідача про завищення податкового кредиту на загальну суму 15691,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010р. в сумі 3583,00 грн.; за IV квартал 2010р. в сумі 7333,00 грн., за І квартал 2011р. в сумі 2617,00 грн., за березень 2011р. в сумі 2158,00 грн. суд вважає необґрунтованими та помилковими, та як наслідок прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 11.12.2012 року № 0005972301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18421 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ПП «Комманд» господарських договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Комманд» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та Фірмою «Капітель плюс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.09р. по 31.03.12р. на загальну суму 19614,00 грн., у тому числі по періодах: за ІІІ квартал 2010р. в сумі 4479,00 грн.; за IV квартал 2010р. в сумі 9167,00 грн., за І квартал 2011р. в сумі 5968,00 грн., суд зазначає наступне.

Так відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2011 року, суд застосовує норми Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Тобто, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється.

Зважаючи на те, що позивачем належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджено належне оформлення та виконання господарських обов'язків з надання послуг, суд приходить до висновку про дотримання позивачем порядку віднесення до 01 квітня 2011 року витрат до валових витрат позивача.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

П. 151.1 ст.151 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено ставку податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.п. «г» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між ТОВ «Ельга» та ПП «Комманд» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства за період з 01.01.09р. по 31.03.12р. на загальну суму 19614,00 грн., у тому числі по періодах: за ІІІ квартал 2010р. в сумі 4479,00 грн.; за IV квартал 2010р. в сумі 9167,00 грн., за І квартал 2011р. в сумі 5968,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним нарахуванням податковим органом податку на прибуток підприємств на загальну суму 19614 грн., у тому числі по періодах: за ІІІ квартал 2010р. в сумі 4479,00 грн.; за IV квартал 2010р. в сумі 9167,00 грн., за І квартал 2011р. в сумі 5968,00 грн., та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Ялті АРК ДПС від 11.12.2012 року № 0005962301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 23027 грн., у тому числі 19614,00 грн. за основним платежем та 3413,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Ельга» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 13.05.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 18.05.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 11.12.2012р. № 0005962301, від 11.12.2012р. № 0005972301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельга» (ЄДРПОУ 20685767) судовий збір в розмірі 414,48грн. (чотириста чотирнадцять грн. 48 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 23192025).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова