Постанова

від 06.06.2013 по справі 808/4523/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 808/4523/13-а м.Запоріжжя за позовною заявою приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Мій будинок»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000732212,

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участі представників сторін:

від позивача - Єгоров П.Ю. (рішення від 25.05.2002, паспорт НОМЕР_1 від 15.06.1995)

від відповідача - Аксарін Р.М. (довіреність № 13022/10/10 від 11.10.2012)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємства «Науково-виробнича фірма «Мій будинок» (далі - ПП «НВФ «Мій будинок», позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000732212, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56509,50 грн., у т.ч. за основним платежем 37673,00 грн. та штрафних санкцій 18836,50грн.

Ухвалою суду від 07.05.2013, в порядку ст. ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі № 808/4523/13-а та призначено до судового розгляду на 04.06.2013. В судовому засіданні 04.06.2013 відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, на підставі п.4 ч.2 ст. 156 КАС України, яке суд визнав необґрунтованим та відмовив у його задоволенні. В судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2013.

Відповідно до ст.160 КАС України, 06.06.2013 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

На виконання ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Таурус Голд», ПП «Віп Люкс», ПВКФ «РОЗС», ТОВ «Так-Ю». Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми на підставі податкових накладних, які були надані зазначеними підприємствами, що у повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначає, що на його думку, інформація, викладена у акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти.

Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкове повідомлення-рішення протиправним і просить його скасувати.

Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що податковий кредит має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Таурус Голд», ПП «Віп Люкс», ПВКФ «РОЗС», ТОВ «Так-Ю».

Перевіряючі дійшли висновків, що підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тому, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно - відсутність права позивача на їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, відповідно, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 18.03.2013р. №464, №465, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС та згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75. пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-1У (зі змінами і доповненнями), та відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 18.03.2013 року №355, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного Підприємства «Науково-Виробнича Фірма «Мій Будинок» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Таурус Голд» за період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р., ПП «Він Люкс» за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р., ПВКФ «Розс» за період з 01.03.2012р. по 30.03.2012., ТОВ «Так-Ю» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.

Так, перевіркою достовірності відображених показників у поданих ПП «НВФ «Мій Будинок» Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 17) за перевіряємий період встановлено, що на порушення п. 198.3 ст. 198. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N2755- VI, із змінами і доповненнями, підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за період з 01.07.2011р. по 31.09.2012р. суму ПДВ 37673 грн., яка не є сумою податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з оформленням фінансово - господарських операцій з придбання послуг у ТОВ «Таурус Голд» (код ЄДРПОУ 381 12590), ПП «Віп Люкс» (код ЄДРПОУ 36053853). ПВКФ «Розс» (код ЄДРГІОУ 21854963), ТОВ «Так-Ю» (код ЄДРПОУ 33382929), згідно нікчемних правочинів, а оформлені податкові накладні не засвідчують факти придбання платником податку продукції (товарів) та не є підставою для включення до складу податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи та пояснював представник відповідача в ході судового розгляду, висновки перевірки базують на наступному:

«Одним із контрагентів позивача було підприємство ТОВ «Таурус Голд» (код за ЄДРПОУ 38112590)

Від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська отримано довідку від 25.08.2011р. №38-065/10/04-065 зустрічної звірки ТОВ «Таурус Голд» (код за ЄДРПОУ 38112590) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за вересень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку, згідно якої: ТОВ «Таурус Голд» має 9 стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Зустрічною звіркою ТОВ «Таурус Голд» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Таурус Голд» - по ланцюгу постачання.

Також, перевіркою встановлено, що одними і постачальників ПП «НВФ «Мій Будинок» у періоді, який перевіряється, був ТОВ «Віп Люкс» (код ЄДРПОУ 36053853).

Від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства ПП «ВІП ЛЮКС» по операціях за червень 2011 року №3791/23-3/36053853 від 06.10.2011р., згідно якого: 3 метою збору доказової бази щодо діяльності ПП «ВІП Люкс» у червні 2011 року було направлено запит на проведення зустрічних звірок, а саме: ТОВ „Платінум Універсал груп" (код ЄДРПОУ 37066512) з ПП „ВІП Люкс" за червень 2011 року 26644/7/23-081-48 від 29.08.2011 до Рокитнянська МДПІ Згідно отриманої відповіді від 20.09.2011 № 841/7/23-003 повідомлено: ,,Рокитнянська МДПІ в даний час не може провести зустрічну перевірку ТОВ «Платінум Універсал Груп» (код за ЄДРПОУ 37066512) в зв'язку з отриманням листа (вхідний №1490/10 від 13.09.2011р.)від керівника ТОВ «Платінум Універсал груп» в якому повідомляє що на підприємстві всі документи за цей період були вилучені прокуратурою, згідно протоколу виїмки від 21.07.2011р.; ТОВ "ІНТЕРКАБЕЛЬ КИЇВ" (код ЄДРПОУ 32739864) з ПП «ВІП Люкс» за червень 2011 року 26646/7/23-081-48 від 29.08.2011 29897/7/23-313-081/475/06 від 23.09.2011 до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області. Станом на теперішній час відповідь не отримано; ПП "КАСКАД-ПЛАСТІК" (код ЄДРПОУ 25530704) з ПП «ВІП Люкс» за червень 2011 року 26648/7/23-081 -48 від 29.08.2011 р. до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська. Станом на теперішній час відповідь не отримано.

Листом №85 73/7/23-211/969 від 23.09.2011 року від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя отримано довідку зустрічної звірки №490/23-2/34332596 від 21.09.2011 року підприємства ПП „ІНТЕК-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 34332596).

Витяг з довідки... " Постачальником ПП «ІНТЕК-СТРОИ» за наданими документами у червні 2011 року був ПП «ВІП ЛЮКС» (СДРПОУ 36053853) - Лівобережна МДПІ (в Індустріальному районі М.Дніпропетровськ). Надано договір поставки товару від 22.06.2011 №22-06/11. Умова поставки 100% передплата. На виконання договору поставки суб'єктом господарювання надано податкову накладну від 30.06.2011 №63027 на загальну суму 783000,00грн., у т.ч. ПДВ 130500,00 грн. та видаткову накладну від 30.06.2011 №1522 на загальну суму 783000,00 грн., у т. ч. ПДВ 130500.00 грн. На письмовий запит про надання документів щодо транспортування товарів від постачальника ПП «ІНТЕК-СТРОИ» документи не надані. Доказів оплати за поставлений товар до перевірки не надано. Згідно з висновком спеціаліста №17 від 21.09.2011 року наукової лабораторії криміналістичних досліджень ЗЮІ Дніпропетровського Державного Університету Внутрішніх справ МВС України встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 на Договорі поставки товару №22-06/11 від 22.06.2011р. ПП «ІНТЕК-СТРОЙ» з ПП «ВІН ЛЮКС», видатковій накладній №63027 від 08.08.2011р., видатковій накладній №ИС-0000071 від 08.08.2011, податковій накладній №5 від 24.06.2011, Договорі оренди нежитлового приміщення №297/10 від 20.12.2010, Акті прийому-передачі приміщення згідно договору оренди від№29710 від 20.12.2010, виконані не ОСОБА_4 . а іншою особою. ". Згідно довідки зустрічної звірки ТОВ «ІНТЕК-СТРОИ» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «ВІП ЛЮКС» за період червень 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, документально не підтверджено господарські відносини з платниками податків за червень 2011 підприємства ТОВ „ВІП ЛЮКС".

Також, від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства ПП «ВІП ЛЮКС» по операціях за липень 2011 року №4247/23-3/36053853 від 03.11.2011р., згідно якого: з метою збору доказової бази щодо діяльності ПП „ВІП Люкс" у липні 2011 року було направлено запит на проведення зустрічних звірок, а саме: -ТОВ "АСКОЛЬД-1" з ПП „ВІП Люкс" за липень 2011 року №32189/7/23-313-081/475/07від 12.10.2011 до БІЛОЦЕРКІВСЬКА ОБ'ЄДНАНА ДПІ (М.БІЛА ЦЕРКВА). Відповідь не отримано; -ТОВ "ІНТЕРКАБЕЛЬ КИЇВ " з ПП „ ВІП Люкс " за липень 2011 року №32191/7/23-313-081/475/07 від 12.10.2011, №29897/7/23-313-081/475/06 від 23.09.2011р. до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області. Станом на теперішній час відповідь не отримано; -ПП "КАСКАД-ПЛАСТІК" з ПП „ ВІП Люкс " за липень 2011 року №32192/7/23-313-081/475/07 від 12.10.2011 до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська. Станом на теперішній час відповідь не отримано.

Враховуючи вищевикладене, не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операції ПП „ВІП ЛЮКС" за липень 2011.

Перевіркою встановлено, що одним з постачальників ПП «НВФ «Мій Будинок» у періоді, який перевіряється, був ТОВ «Так-Ю» (код ЄДРПОУ 33382929).

Від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства ТОВ «ТАК-Ю» (код ЄДРПОУ 33382929) по операціях за серпень вересень 2012р. №4660/22-4/33382929 від 01.11,2012р., згідно якого:

Від ВПМ Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська отримано висновок, щодо наявності ознак фіктивності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ТАК-Ю», згідно якого проведено обстеження податкової адреси: 49000 Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Щербини, буд. 5 кв. 55. За результатами проведених заходів встановлено, що за даною адресою підприємство ТОВ «ТАК-Ю» не знаходиться. ТОВ "ТАК-Ю" не встановлено наявність фізичних та технічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність кваліфікованого персоналу та факт не знаходження платника за юридичною адресою свідчить, що за серпень - вересень 2011 року господарська діяльність ТОВ «ТАК-Ю» має ознаки не реального здійснення фінансово-господарських операцій. Наявні факти свідчать про неможливість підтвердження фінансово-господарської діяльності за серпень-вересень 2011 р.

Перевіркою встановлено, що одними з постачальників ПП «НВФ «Мій Будинок» у періоді, який перевіряється, був ПВКФ «Розс» (код ЄДРПОУ 21854963, ІПН 218549604688. м. Дніпропетровськ, вул. Таманська, буд. 13. кв.1).

Від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства ПВКФ «Розс» по взаємовідносинам з ПП «СУНАТКО» за березень, квітень 2012 року, згідно якого: (мовою оригіналу)

«Від ВПМ Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська було отримано висновок, згідно якого підприємство за податковою адресою 69000. м. Запоріжжя, р-н Жовтневий, вул. Гоголя, б.31 не знаходиться, фактичне місцезнаходження підприємства не встановлена. Було опитано директора підприємства - ОСОБА_6. Директор плутається у свідченнях, а також надав не весь пакет документів, що свідчить про нереальність здійснених операцій. На момент перевірки зміст господарських операцій підтвердити в повній мірі не надалось можливим. За наслідками здійснених дій підрозділом ВПМ Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська встановлено, що ПВКФ "РОЗС" має ознаки не реального здійснення фінансово-господарських операцій. Таким чином виходячи з вище наведеного вбачається, що через вказане підприємство проходили тільки грошові потоки, чим ставить під сумнів фактичне здійснення придбання та реалізацію товарів. Таким чином, вбачається, що не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності у березні, квітні 2012 року.»

Тобто, висновки акту перевірки базуються на фіктивній діяльності контрагентів позивача ТОВ «ТАУРУС ГОЛД», ПП «ВІП ЛЮКС», ПВКФ «РОЗС», ТОВ «ТАК-Ю», яка не мала реального характеру господарської діяльності. Таких висновків перевіряючи дійшли з огляду на виявлені порушення вказаними підприємствами приписів чинного законодавства.

Враховуючи те, що у контрагентів позивача ТОВ «Таурус Голд», ПП «Віп Люкс», ПВКФ «РОЗС», ТОВ «Так-Ю» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договорів, то угоди укладені із ним не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

За результатами перевірки складено акт № № 450/22-12/31953043 від 29.03.2013 року, яким встановлено порушення ПП «НВФ «Мій Будинок»: п. 198.3, п. 198.6 ст.198. п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами і доповненнями, внаслідок чого відбулось заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 37 673 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки 24.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення №0000732212, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 56509,50 грн., зокрема: 37673 грн. за основним платежем та 18836,50 грн. за штрафними санкціями

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

З огляду на викладене слідує, що підставами донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість стали первинні документи виписані ТОВ «ТАУРУС ГОЛД», ПП «ВІП ЛЮКС», ПВКФ «РОЗС», ТОВ «ТАК-Ю» на адресу позивача, на підставі вчинених нікчемних правочинів. Така позиція сформована на підставі посилань на матеріали проведених податковими органами перевірок зазначених контрагентів.

Однак, за приписами п.14.1.18, п.14.1.181 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.3. ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ). Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПКУ). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8. ст.201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ).

Підпунктом 198.6 п.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 10.1. Наказу ДПАУ № 1002 від 24.12.2010р. «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» зазначено, що придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а також інших подібних документів.

Отже, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку-покупця, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, безспірно позбавляють покупця права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів, отримання послуг - таких як обов'язкова сплата постачальниками сум податку до бюджету, у т.ч. по ланцюгу постачання товару (послуг) тощо, у Податковому кодексі України не передбачено.

Таким чином, податковий кредит формується за умови списання платником податків грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг)/отримання ним товару, та повинен підтверджуватися податковою накладною.

Виконання вищевказаних договорів відбувалося за первинними документами, наданими до перевірки та описаними в акті перевірки. За отримані товари та виконані роботи ПП «НВФ «МІЙ БУДИНОК» сплатило кошти, що підтверджується відповідними платіжними документами та не оспорюється його контрагентами.

Усі операції з господарської діяльності щодо поставки товару та виконання робіт були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.

Податкові накладні, складені вказаними суб'єктами господарювання, відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

ТОВ «ТАУРУС ГОЛД», ПП «ВІП ЛЮКС», ПВКФ «РОЗС», ТОВ «ТАК-Ю» на момент вчинення правочинів та їх виконання були за реєстрованими у якості платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість.

Як свідчать пояснення відповідача, сплата ПДВ у складі ціни товару ним не оспорюється.

За приписами ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч.2 ст.9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Як вже зазначалося вище і не спростовується актом перевірки, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо змісту та форми первинних документів, підтверджують фактичне отримання позивачем товару та послуг від постачальників, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення та свідчать про реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

Тобто мали місце правочини, між позивачем та вказаними підприємствами, виконання таких товарів (робіт, послуг) підтверджується договором, видатковими та податковими накладними.

За таких обставин у позивача були всі законні підстави для формування податкового кредиту, передбачені вимогами податкового законодавства.

Тому посилання на п.198.3, п.198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 ПКУ в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, та, відповідно податкове повідомлення-рішення із посиланням на вказані норми є неправомірним.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище договорів не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тож, за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних операціях, ПП «НВФ «МІЙ БУДИНОК» не має відповідати за допущені з боку його контрагентів, порушення вимог законодавства. Позивачем були дотримані всі вимоги податкового законодавства щодо відображення податкового кредиту та формування валових витрат по спірним операціям в обліку товариства.

Зважаючи на усе викладене, за результатом розгляду справи суд приходить до висновку стосовно того, що ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області неправомірно та необґрунтовано зроблено висновки про непідтвердженість поставок товарів та отримання послуг ПП «НВФ «МІЙ БУДИНОК» від ТОВ «Таурус Голд», ПП «Віп Люкс», ПВКФ «РОЗС», ТОВ «Так-Ю», що призвело до нарахування податку та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак вважає за необхідне його скасувати.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, а тому необґрунтовано виніс податкове повідомлення-рішення № 0000732212 від 24.04.2013.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Мій будинок» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000732212 задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 24.04.2013 № 0000732212, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56509,50 грн..

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Мій будинок» (код ЄДРПОУ 31953043) судові витрати у розмірі 565,11 грн.(п'ятсот шістдесят п'ять гривень 11 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 16.07.2013.

Суддя О.М. Нечипуренко