Ухвала

від 09.07.2013 по справі 2а-5588/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 р.Справа № 2а-5588/12/1470

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року по справі за позовом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС до приватного підприємства "Нубиру" про припинення юридичної особи, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Нубиру" про припинення юридичної особи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Нубиру" (код 37031605) перебуває на обліку в ДПІ в Центральному районі як платник податків (а.с.4).

Згідно довідки ДПІ від 23.10.12р. та копії податкової декларації, що наявні в матеріалах справи, відповідач декларує відсутність фінансово-господарської діяльності (а.с.5-7).

Відповідно до п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідач подавав позивачу відповідні податкові декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.6-7).

Позивач посилається на закріплення в установчих документах відповідача мети й предмету господарської діяльності, що в свою чергу обов'язково направлено на отримання прибутку. Так як відповідач декларує відсутність доходів, позивач робить висновок про провадження ним діяльності, що суперечить установчим документам, що є підставою для його припинення.

Ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК) визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом), ризикуючи власними доходами. Отже, законодавець передбачив можливість не отримувати прибуток протягом певного часу, при цьому, обмежень такого строку немає. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони декларувати відсутність фінансово-господарської діяльності, якщо це відповідає дійсним обставинам.

Позивач не надав суду доказів того, що відповідач порушує вимоги п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України. Вказаний пункт передбачає можливість не провадити господарську діяльність, а, відповідно, і відсутність доходів, однак кодекс не відображає це як порушення.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження провадження відповідачем діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Недоведеність позивачем факту заняття відповідачем діяльністю, яка суперечить статуту або заборонена законом, безпідставне ототожнення господарської діяльності із її наслідком у вигляді отримання прибутку, неврахування положень ГК України, який не пов'язує господарську діяльність із обов'язковим отриманням прибутку, а навпаки передбачає, що підприємництво, як вид господарської діяльності, здійснюється на власний ризик, свідчать про необґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Зазначена правова позиції суду ґрунтується також і на сталій судовій практиці Вищого адміністративного суду України, яка висловлена в ухвалах від 12.05.11р. по справі № К-15272/09, від 23.07.09р. № К-5217/07 та в оглядовому листі Вищого адміністративного суду від 24.10.08р. № 1776/100/13-08 про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України) де зазначено, що відсутність прибутку у суб'єкта господарювання не є підставою для припинення його як юридичної особи.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для припинення юридичної особи відповідача, у зв'язку з чим позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року по справі № 2а-5588/12/1470, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль