Рішення

від 16.07.2013 по справі 905/3865/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.2013р. Справа № 905/3865/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Ґатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства «Аванті», м.Макіївка

про стягнення 6853,29грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Трішина О.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Виконавчим комітетом Донецької міської ради, м. Донецьк до Приватного підприємства «Аванті», м.Макіївка про стягнення боргу в сумі 6653,68грн. та 3% річних в сумі 199,61грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №80 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних рекламних конструкцій від 29.07.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за розміщення зовнішньої реклами, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 6653,68грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 199,61грн.

15 липня 2013р. позивач через канцелярію надав суму заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач додатково заявив вимогу щодо стягнення заборгованості за період з 01.04.2013р. по 30.06.2013р. в сумі 1663,42грн. та за період з 01.07.2013р. по 30.09.2013р. на суму 1663,42грн. У зв'язку із збільшенням суми боргу позивач перерахував 3% річних, який за розрахунком позивача складає 249,65грн. В підтвердження направлення заяви на адресу відповідача позивач надав фіскальний чек з описом вкладення. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ст. 22 ГПК України та підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Вимогами ст.22 ГПК України встановлено, що до прийняття рішення у справі позивач має право збільшити суму позовних вимог тощо, проте до реалізації цього права не може бути віднесено доповнення позову новими вимогами щодо фактів порушення, яких не існувало на момент первісного звернення до суду. Отже, враховуючи вищевикладене, судом залишаються без розгляду по суті вимоги про стягнення заборгованості, нарахованої за період з 01.07.2013р. по 30.09.2013р. на суму 1663,42грн., оскільки право на її отримання у позивача за умовами п. 4.2. договору №80 від 29.07.2009р. виникає після 15.07.2013р. тобто вже в перебігу розгляду справи, оскільки позов подано 30.05.2013р. При цьому, суд звертає увагу, що позивач має право звернутися з вимогою про стягнення заборгованості за період з 01.07.2013р. по 30.09.2013р. в сумі 1663,42грн. на загальних підставах за окремими позовом.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню частково в частині стягнення боргу за період з 01.04.2013р. по 30.06.2013р. в сумі 1663,42грн. та 3% річних, який за розрахунком позивача складає 249,65грн.

Відтак, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.04.2012р. по 30.06.2013р. всього в сумі 8317,10грн. та 3% річних в сумі 249,65грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Відповідачем були додані до матеріалів справи акти звірки взаєморозрахунків, а саме: акт за 2012р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 4990,26грн. та акт за період з 01.01.2013р. по 18.06.2013р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 3105,04грн.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №268/3 від 29.07.2009р. було надано дозвіл Приватному підприємству «Аванті» на розміщення зовнішньої реклами (конструкція 1,40*3,00м) за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 97 в Київському районі.

На підставі даного рішення 05.08.2009р. Приватному підприємству «Аванті» був виданий дозвіл на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 97 в Київському районі на п'ять років.

29 липня 2009р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Виконком) та Приватним підприємством «Аванті» (Розповсюджувач реклами) був укладений договір №80 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розміщення спеціальних рекламних конструкцій.

За умовами укладеного договору Виконком згідно з рішенням від 29.07.2009р. №268/3 та наданими цим рішенням, дозволами, надає Розповсюджувачу реклами за встановлену цим договором плату в користування 1 місце, яке перебуває у комунальній власності, за адресою, що визначена в даному дозволі, з метою установки в цьому місці спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами та подальшого використання цього місця, а Розповсюджувач реклами встановлює в наданому йому місці спеціальну конструкцію для розміщення зовнішньої реклами, за адресою, що перелічена у дозволі, що надана йому виконкомом та експлуатую встановлену спеціальну конструкцію згідно з визначеними законодавством нормами та правилами.

Відповідно до п.1.2. договору місця розміщення рекламних конструкцій надаються для встановлення та експлуатації тільки тих конструкцій, що визначені у наданих рішенням Виконкому від 29.07.2009р. №268/3 дозволах на розміщення зовнішньої реклами та додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Розповсюджувач зовнішньої реклами на підставі п. 3.4.19. зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі , передбачені розділом 4 цього договору.

За умовами п.4.1. договору розмір платежів за цим договором становить 1663,42грн. за квартал, 6653,66грн. за рік. Починаючи з 29.07.2009р. внесення платежів, передбачених у п.4.1. договору здійснюється Розповсюджувачем до 15 числа першого місяця поточного кварталу протягом всього строку дії цього договору(п. 4.2. договору).

Цей договір набирає чинності з 29.07.2009р. і діє до 29.07.2014р. включно. Кінцевий строк дії договору встановлюється згідно з кінцевим строком дії наданих Виконкомом Розповсюджувачу реклами дозволів у Додатках до цього договору(п.2.2. договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Виконавчий комітет Донецької міської ради неодноразово направляв на адресу відповідача листи №01/12-5977 від 19.10.2012р., №01/12-6572 від 21.11.2012р., №01/12-6980 від 21.12.2012р., №01/12-951 від 25.02.2013р. з повідомлення про наявність заборгованості та з вимогою сплатити дану заборгованість.

Між сторонами були складені та підписані акти звірки взаєморозрахунків, а саме: акт за 2012р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 4990,26грн. та акт за період з 01.01.2013р. по 18.06.2013р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 3105,04грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору №80 від 29.07.2009р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 8317,10грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 249,65грн. (з урахуванням частково задоволеної судом заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст.143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Частиною 1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Вимогами ст.15 ГПК України передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, встановлено, що зовнішня реклама розміщуються на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

29.07.2009р. за №268/3 виконавчим комітетом Донецької міської ради прийнято рішення про надання дозволу Приватному підприємству «Аванті» на розміщення зовнішньої реклами (конструкція 1,40*3,00м) за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 97 в Київському районі.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником, що саме було передбачено за умовами пунктів 4.1-4.2 Договору №80 від 29.09.2009р. між позивачем та відповідачем.

Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно приписів статей 759, 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню плати за користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №80 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розміщення спеціальних рекламних конструкцій від 29.07.2009р. належним чином не виконав, плату за розміщення зовнішньої реклами за період з 01 квітня 2012р. по 30 червня 2013р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 8317,10грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу за період з квітня 2012р. по червень 2013р. відповідач повністю підтвердив в наданих актах звірки взаєморозрахунків, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 8317,10грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 249,65грн. за період прострочення сплати орендного платежу суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що він є необґрунтованим та арифметично невірним, оскільки позивачем здійснений розрахунок не по кожному кварталу окремо, а з квітня 2012р. по березень 2013р. на суму боргу 6653,68грн. Однак відповідно до п. 4.2. договору платежі вносяться відповідачем до 15 числа першого місяця поточного кварталу, а не з першого числа місяця, як нараховано позивачем, крім того сума боргу, на яку нарахована штрафна санкція - 6653,68грн. виникли лише з 16 січня 2013р., а не з квітня 2012р. як зазначено позивачем у розрахунку. Розрахунок 3 % річних, який зазначений у заяві про збільшення розміру позовних вимог здійснений позивачем з квітня 2013р. по вересень 2013р. Даний розрахунок також є необґрунтованим, оскільки заява про стягненні боргу з 01.07.2013р. по 30.09.2013р. судом залишена без розгляду. Відтак за розрахунком суду, здійсненим по кожному кварталу окремо, починаючи з 15 числа першого місяця поточного кварталу (п. 4.2. договору) сума 3% річних складає 155,80грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню частково в сумі 155,80грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.143, 144 Конституції України, пунктів 3, 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, ст.ст.2, 10, 11, 17, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 11-16, 525, 526, 625, 626, 629, 632, 653, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 20, 67, 174 ГК України, ст.16 Закону України "Про рекламу" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Виконавчиого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк до Приватного підприємства «Аванті», м.Макіївка про стягнення боргу в сумі 8317,10грн. та 3% річних в сумі 249,65грн., задовольнити частково.

Сягнути з Приватного підприємства «Аванті» (86107, м.Макіївка, м-н Калінінський, 6/52, код ЄДРПОУ 31959595) на користь Виконавчого комітету Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, р/р №35411006002433 в УДК Донецької області, код ЄДРПОУ 04052844, МФО 834016) борг в сумі 8317,10грн., 3% річних в сумі 155,80грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.07.2013р.

Суддя С.В. Тоцький